Особливості державної реєстрації змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю

 Особливості державної реєстрації змін до відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю у зв’язку зі зміною складу учасників

Новий закон чітко розділив порядок дій та пакет документів, що подаються у разі виходу учасника (з виплатою йому вартості майна товариства та частини прибутку, що пропорційні його частці в статутному капіталі) та у разі передачі ним частки (частини частки) статутного капіталу.

У разі виходу учасника:

Заявником – особою, що виходить (її представником) подається:

1) заява про державну реєстрацію змін;

2) квитанція про сплату АЗ;

3) заява про вихід, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально (оригінал) – ч.5 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію»;

4) довіреність, якщо діє представник (оригінал або нотаріально засвідчена копія);

5) заяви про згоду інших учасників, якщо виходить учасник, який володіє часткою, що більше 50% (можна від кожного окремо, можна одна від усіх інших учасників), нотаріально засвідчена (оригінал) –               ч.5 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію».

Для визначення розміру АЗ вирахувати кількість виписок, яка буде надсилатись: заявнику, ТОВ, попереднім учасникам, новим учасникам. Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЗУ “Про державну реєстрацію” (у новій редакції) у день проведення державної реєстрації змін до відомостей ЄДР, пов’язаних:

а) із зміною складу учасників товариства,

б) або зміною розмірів їхніх часток,

суб’єкт державної реєстрації повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) виписку з ЄДР:

1) заявнику;

2) товариству;

3) особам, які були зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства до проведення реєстраційної дії;

4) особам, які зазначені у цьому реєстрі як учасники товариства після проведення реєстраційної дії.

Якщо суб’єкту державної реєстрації відома електронна пошта осіб, яким надсилається ця виписка, він у той самий день додатково надсилає копію виписки зазначеним особам електронною поштою.  Згідно з абз.8 ч.1 ст.36 ЗУ “Про державну реєстрацію”, якщо відповідно до частини четвертої статті 25 Закону певним особам має надсилатися виписка з Єдиного державного реєстру, розмір адміністративного збору збільшується на добуток 0,01 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та кількості таких осіб.

Для визначення розміру АЗ у такому разі слід застосовувати формулу:

=528,60+(0,01*1762*х), де:

528,60- розмір АЗ згідно зі ст. 36 ЗУ “Про державну реєстрацію”;

0,01- ставка, на яку збільшується розмір АЗ (згідно абз.8 ч.1 ст.36, ст. 25 ЗУ “Про державну реєстрацію”);

1762- розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (кожного року змінюється);

х – кількість виписок, які слід видати (розіслати): заявнику, ТОВ, попереднім учасникам, новим учасникам та учасникам, які залишаються в ТОВ/ТДВ.

Зауважте, якщо складати заокруглені значення, то вийде інша сума АЗ, тому складати слід неокруглені суми.

 

Увага! Не передбачено подання для реєстрації нотаріально засвідченої копії заяви про вихід, подається виключно оригінал. Тому треба робити нотаріально засвідчити копію заяви для учасника, що виходить. І рекомендуйте надсилати також копію такої заяви для ТОВ/ТДВ.

Увага! При виході учасника із ТОВ/ТДВ статутний капітал підлягає обов’язковому зменшенню на частку учасника, який вийшов. Інші учасники ТОВ/ТДВ при цьому не можуть вжити будь-яких заходів щодо запобігання зменшенню статутного капіталу.

 

У разі передачі частки (частини частки) статутного капіталу:

Заявником – особою, яка набула частку (частину частки), або особою, яка передала її (їх представниками) подаються:

1) заява про державну реєстрацію змін;

2) квитанція про сплату АЗ;

3) акт приймання-передачі частки, нотаріально засвідчений (оригінал);

4) довіреність, якщо діє представник (оригінал або нотаріально засвідчена копія).

При реєстрації виходу учасника товариства в першу чергу державному реєстратору слід звернути увагу на розмір частки такого учасника, оскільки:

1) якщо його частка у статутному капіталі товариства становить менше 50%, учасник може вийти в будь-який час без згоди інших учасників     (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про ТОВ та ТДВ»). В такому випадку згідно з пп. “г” п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників подається заява про вихід з товариства. Справжність підписів на вказаній заяві засвідчується нотаріально.

2) якщо його частка у статутному капіталі товариства становить 50% і більше, учасник може вийти з товариства за згодою інших учасників              (ч. 2 ст. Закону України «Про ТОВ та ТДВ»). В такому випадку згідно з пп. “г” п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників подається заява про вихід з товариства, справжність підписів на вказаній заяві засвідчується нотаріально. Також вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом (ч. 3 ст. 17). Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою (ч. 4 ст. 17).

Заява про вихід з товариства подається учасником, який виходить з товариства, або його спадкоємцем чи правонаступником (ч. 6 ст. 17).

У разі проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо виходу учасника (спадкоємця або правонаступника) товариства, державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі (ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Ця вимога не застосовується, якщо товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, яке набуває частку (частину частки) у своєму статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію надасть довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі.

 

 




Технічна документація при експлуатації електроустановок

Для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок у споживача повинна бути така технічна документація:

  • затверджена проектна документ ація (креслення, пояснювальні записки тощо) з усіма змінами;
  • однолінійні схеми первинних і вторинних електричних з’єднань усіх напруг для нормальних режимів роботи електрообладнання;
  • акти випробувань та вимірювань електроустановок;
  • акти прийняття електроустановок в експлуатацію, виконавчі схеми первинних і вторинних електричних з’єднань;
  • акти розмежування електричних мереж за балансовою належністю та експлуатаційною відповідальністю між споживачем і електропередавальною організацією;
  • технічні паспорти основного електрообладнання, будівель і споруд об’єктів, сертифікати на електрообладнання і матеріали, що підлягають сертифікації;
  • інструкції з експлуатації електроустановок.

Крім того, у споживача мають бути:
а) посадові і нструкції, інструкції з охорони праці та пожежної безпеки на кожному робочому місці, програми підготовки працівників (які, як правило, є у кожному структурному підрозділі підприємства чи самостійної виробничої дільниці споживача);

б) договори про постачання електричної енергії, а в разі передавання електричної енергії послідовно мережами декількох суб’єктів господарювання — договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забе зпечення електропостачання споживача).

Для структурного підрозділу підприємства чи самостійної виробничої дільниці споживача необхідно мати:

  • паспортні карти або журнали з переписом електроустановок та засобів захисту із зазначенням їх технічних даних, а також присвоєними їм інвентарними номерами (до паспортних карт або журналів додаються протоколи та акти випробувань, рмонту і ревізії обладнання);
  • креслення електрообладнання, електроустановок і споруд, комплекти креслень запасних частин, виконавчі креслення трас повітряних та кабельних ліній;
  • креслення підземних кабельних трас і заземлювальних пристроїв з прив’язками до будівель і постійних споруд, а також із зазначенням місць установлення з’єднуваль них муфт кабелів і перетинів їх з іншими комунікаціями;
  • загальні схеми електропостачання, складені для споживача в цілому та для окремих цехів і дільниць;
  • комплект експлуатаційних інструкцій з обслуговування електроустановок цеху, дільниці;
  • акти або письмові розпорядження керівника споживача про розмежування електричних мереж за балансовою належністю і експлуатаційною відповідальністю між структурними підрозділами.

Для кожної електроустановки повинні бути складені і затверджені особо ю, відповідальною за електрогосподарство, та узгодж ені в установленому порядку однолінійні схеми електричних з’єднань усіх напруг для нормальних режимів роботи обладнання.

Усі зміни в схемах електро установок, зроблені під час експлуатації, повинні відображатись у схемах і кресленнях та бути підтверджені записами в оперативному журналі, які вказують причину і дату внесення змін та прізвище особи, яка внесла зміни.

Відомості про зміни в схем ах мають доводитися до відома всіх працівників (із записом в оперативному журналі), для яких є обов’язковим знанн я цих схем.

Електричні (технологічні) с хеми повинні переглядатися особою, відповідальною за електрогосподарство, на їх від-повідність фактичним експлуатаційним схемам не рі дше одного разу на три роки, режимні схеми — не рідше одного разу на рік з відміткою в них про перевірку.

Комплект необхідних схем еле ктропостачання повинен бути на робочому місці в особи, відповідальної за електрогосподарство.

Комплект оперативних схем ел ектроустановок даного цеху, дільниці та електроустановок, електрично з’єднаних з іншими цехами і дільницями, повинен зберігатись у чергового цеху, дільниці.

Основні електричні схеми електроустановки вивішуються на видному місці в приміщенні даної електроустановки.

Порядок експлуатації електроу становок споживачів, які безпосередньо підключені до мережі електропередавальної організації, установлюється положенням про взаємовідносини оперативних працівників споживача з працівниками електропередавальної організації, яке узгоджене з цією організацією.

Забороняється підключення електроустановок споживача до мережі електропередавальної організації без затвердження такого положення.

У споживачів, що мають особливі умови виробництва, повинні бути розроблені інструкції з експлуатації цих електроустановок та інструкції з охорони праці і пожежної безпеки для електротехнічних працівників, що обслуговують електроустановки.

Ці інструкції затверджуються керівником споживача з урахуванням характеру і технології виробництва, особливостей обладнання тощо.

Завантажте: 

Журнал обліку електрообладнання

Журнал дефектів і неполадок електрообладнання

Крім того, у таких споживачів має бути комплект необхідних засобів індивідуального захисту.

У посадових інструкціях повинні бути вказані:

  • нормативні документи, які регламентують порядок технічної експлуатації електроустановок споживачів;
  • перелік інструкцій з експлуатації електроустановок, охорони праці, пожежної безпеки, схем і пристроїв електрообладнання, знання яких є обов’язковими для особи, яка обіймає відповідну посаду;
  • вимоги до працівника щодо групи з пожежної безпеки;
  • строки перевірки знань;
  • права, обов’язки та відповідальність працівника;
  • виробничі (службові) взаємовідносини з посадовими особами вищого рівня, підлеглими та іншими працівниками.

У разі зміни стану, умов експлуатації чи складу електроустановок до інструкцій вносяться відповідні зміни. З цимизмінами під підпис та із записом у журналі інструктажу ознайомлюються працівники, для яких є обов’язковим знання цих інструкцій.

На кожній виробничій дільниці, у цеху має бути комплект необхідних інструкцій. Повний комплект інструкцій повинен зберігатися у особи, відповідальної за електрогосподарство цеху чи дільниці, а необхідний комплект — у працівника на робочому місці.

Інструкції переглядаються не рідше одного разу на 3 роки.

На робочих місцях оперативних працівник ів залежно відструктури управління електрогосподарством, особливостей умов виробництва (на підстанціях, у РУ або приміщеннях, відведених для працівників, які обслуговують електроустановки) необхідно вести таку документацію:

  • оперативну схему або схему-макет;
  • оперативний журнал;
  • бланки нарядів-допусків на виконання робіт в електроустановках;
  • бланки перемикань;
  • перелік складних перемикань;
  • перелік інвентарних засобів захисту;
  • журнал дефектів та неполадок на електроустановках;
  • журнал заявок на виведення у ремонт електрообладнання;
  • журнал показів засобів вимірювальної техніки і електролічильників;
  • журнал обліку споживання електричної енергії, півгодинних вимірів навантаження в години максимуму електропередавальної організації;
  • перелік робіт, що виконуються в порядку поточної екс-плуатації;
  • журнал обліку інструктажів;
  • журнал обліку протиаварійних тренувань та протипожежних тренувань;
  • журнал пристроїв релейного захисту, автоматики і телемеханіки;
  • журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями;
  • комплект виробничих інструкцій, інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки;
  • журнал видачі та повернення ключів від приміщень з електроустановками;
  • список електроустановок, що перебувають в оперативному керуванні та/або віданні оперативних працівників вищого рівня;
  • положення про порядок взаємовідносин з оперативними працівниками електропередавальної організації;
  • списки працівників:

а) які мають право оформляти розпорядження та наряди на виконання робіт;
б) які мають право одноосібного огляду електроустановок та електротехнічної частини технологічного електро-обладнання;
в) які мають право давати оперативні розпорядження та вести оперативні переговори (керівні чергові працівники у зміні);
г) які мають право виконувати оперативні перемикання;
ґ) ві дповідальних оперативних працівників електропередаваль ної організації;
д) які мають право бути допускачем, керівником робіт, нагля дачем, членом бригади;
е) допущених до перевірки підземних споруд на наявність газу.

Крім того, на робочому місці оперативних працівників мають бути:

  • інструкція про порядок дії працівників у разі виникнення аварійних та надзвичайних ситуацій, а також пожеж;
  • повідомлення електропередавальної організації про встановлення граничних величин споживання електричної енергії та потужності, а також графіки обмеження та аварійного відключення споживачів;
  • затверджений у встановленому порядку перелік заходів зі зниження навантаження в години контролю максимуму електричної потужності;
  • розроблені та затверджені регулювальні заходи щодо зниження споживання електричної енергії та потужності для забезпечення встановлених режимів електроспоживання відповідно до доведених графіками обмеження;
  • документи щодо допустимих на робочому місці параметрів факторів виробничого середовища: мікроклімату, шуму, освітленості, рівнів електромагнітних полів тощо  згідно з державними санітарними нормами.

Залежно від особливостей умов виробництва обсяг оперативної док ументації може бути доповнений за рішенням керівника споживача чи особи, відповідальної за електрогосподарство.

Документацію періодично (у встановлений на підприємстві строк, але не рідше одного разу на місяць) повинні переглядати працівники (керівники і спеціалісти, які зобов’язані вживати заходів щодо усунення виявлених дефектів і порушень).

Документація, діаграми реєструвальних контрольно-вимірювальних приладів, відомості показів розрахункових електролічильників, вихідні документи, які формуються оперативно-інформаційним комплексом автоматизованої системи керування електрогосподарством споживача, належать до документів обліку та підлягають зберіганню в установленому порядку.

Автори:
Валентин Стоєцький, начальник відділу пожежно-профілактичної роботи ДПТ України
Світлана Трошина, заступник начальника відділу пожежно-профілактичної роботи ДПТ України

Джерело: «Консультант з охорони праці та пожежної безпеки» 12, 2017.




Відповідальність за порушення вимог законодавства з охорони праці

Порушення Вид відповідальності Міра відповідальності Розмір
Порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві

 

Адміністративна Ст.41 КУпАП Штраф на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, і на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

340- 850 грн.
Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту),

 

Адміністративна Ст.41 КУпАП Штраф на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 8500 – 17000 грн.

 

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці Адміністративна Ст.41 КУпАП Штраф для суб’єктів підприємницької діяльності – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340 – 680 грн.
Порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, фізичними особами, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства –

 

Адміністративна Ст. 165-4  КУпАП Штраф від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 136 – 255 грн.
Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами Адміністративна ст. 200 КУпАП Штраф на посадових осіб підприємств від 1 до 3 нмдг від 17 до 51 грн.
Фактичний допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) Фінансова

Абз. 3 ст. 265 КЗпП

30 розмірів мінзарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. У 2018 р. розмір штрафу: 111690 грн.
Порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абз. 2 — 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП Фінансова

Абз. 8 ст. 265 КЗпП

1 розмір мінзарплати. У 2018 р. розмір штрафу:  3723 грн
Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, –

 

 

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

 

 

Кримінальна

Ст.271 ККУ

Карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

 

 

 

 

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

 
Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого,

 

 

Кримінальна

Ст.272 ККУ

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.  



Оподаткування доходу від продажу рухомого майна фізичною особою у 2018 році

Оподаткування доходу від продажу рухомого майна фізичною особою у 2018 році

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна визначено ст. 173 Податкового кодексу.

Так, дохід фізичної особи від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда не підлягає оподаткуванню.

Якщо фізична особа продавала або обмінювала протягом 2018 року два та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, то сума отриманого доходу підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 5 % та військовим збором за ставкою 1,5 %.

Фізична особа зобов’язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається до органу фіскальної служби за місцем реєстрації (паспортними даними). Граничний строк подання річної податкової декларації для такої фізичної особи — до 01.05.2019 р.

Крім того, фізична особа зобов’язана самостійно до 01.08.2019 р., що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації про майновий стан і доходи.




Алгоритм повідомлення про нещасний випадок

Алгоритм повідомлення про нещасний випадок

Крок Особа Строк Дії Примітка
1 Потерпілий або свідок Негайно Повідомляє про нещасний випадок, що стався, безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу підприємства Якщо потерпілий вчасно не повідомив свого безпосереднього керівника про нещасний випадок, що стався, або внаслідок такого випадку непрацездатність настала не відразу, розслідування проводитиметься протягом місяця після надходження заяви від потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, незалежно від строку, коли стався такий нещасний випадок
2 Керівник робіт або інша уповноважена особа підприємства Негайно після отримання повідомлення про нещасний випадок, що стався 1. Організовує надання першої медичної допомоги потерпілому або, якщо необхідно, доставку потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

2. Повідомляє про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної профспілкової організації та спеціаліста з питань охорони праці.

3. Повинен по можливості зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та обладнання в тому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку.

4. Має вжити заходів до недопущення подібних випадків

3 Медустанова, до якої звернувся потерпілий Протягом доби з моменту звернення Передає екстрене повідомлення:

– підприємству – роботодавцю потерпілого;

– робочому органу Фонду за місцезнаходженням такого підприємства;

– установі СЕС (у випадку якщо виявлено гостре професійне захворювання чи отруєння)

Додаток 1 до Порядку розслідування та обліку
4 Підприємство – роботодавець потерпілого Негайно після отримання повідомлення від медустанови 1. Повідомляє територіальний орган Фонду про нещасний випадок, що стався, за установленою формою.

2. Повідомляє орган держпожежохорони, якщо нещасний випадок пов’язаний із пожежею.

3. Повідомляє СЕС, якщо виявлено гостре профзахворювання чи отруєння.

4. Створює наказом комісію з розслідування нещасного випадку та організовує розслідування

Форму такого повідомлення встановлено постановою правління Фонду від 01.11.2001 р. № 46 (див. додаток «Документи»)

Якщо потерпілий є робітником іншого підприємства, то в такому випадку, необхідно сповістити про нещасний випадок, що з ним стався, його роботодавцю.

5 Комісія з розслідування Протягом трьох діб 1. Обстежує місце нещасного випадку з опитуванням потерпілого (якщо це можливо) та можливих свідків. Протокол опитування потерпілого та приклад пояснювальної записки наведено в додатку 12 до постанови про розслідування та облік (див. додаток «Документи»)
2. Визначає, чи відповідають умови праці вимогам законодавства про охорону праці
3. З’ясовує обставини та причини нещасного випадку, його зв’язок із виробництвом
4. Установлює осіб, які допустили порушення вимог щодо охорони праці, а також розробляє заходи щодо недопущення подібних нещасних випадків
5. Складає акт розслідування нещасного випадку за формою Н-51 у 3 примірниках Додаток 2 до Порядку розслідування та обліку (див. додаток «Документи»)
6. Складає акт про нещасний випадок, пов’язаний із виробництвом, за формою Н-11 у 6 примірниках Додаток 3 до Порядку розслідування та обліку (див. додаток «Документи»)
Якщо нещасний випадок визнано не пов’язаним із виробництвом, складається акт за формою НПВдодаток 4 до Порядку розслідування та обліку (див. додаток «Документи»)
6 Підприємство – роботодавець потерпілого Протягом доби 1. Протягом 1 години передати з використанням засобів зв’язку та протягом 1 доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок до необхідних органів, та протягом 1 доби утворити комісію та організувати проведення розслідування.

2. Підписати акти, складені комісією

 
3. Зареєструвати нещасний випадок у спеціальному журналі Додаток 6 до Порядку розслідування та обліку
Протягом 3 днів після надання актів 4. Надати акти (ф. Н-5 і ф. Н-1 або НПВ):

– посадовій особі чи фахівцю, на якого покладено функції з питань охорони праці;

– потерпілому чи особі, яка представляє його інтереси;

– органу Фонду

5. Надати акт ф. Н-1 (або НПВ):

– керівнику структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо недопущення подібних ситуацій;

– територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;

– первинній профспілковій організації (чи уповноваженій особі з питань охорони праці, якщо потерпілий – не член профспілки)

Копія акта ф. Н-1 надсилається також вищому за рівнем органу, а в разі його відсутності – місцевій держадміністрації



Закодавча база перевірок Держпродспоживслжби у 2018 році

Нормативно – правова база перевірок Держпродспоживслужби

Закон України від 05.04.07 р. № 877-V
Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII
Про захист прав споживачів
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

Постанова КМУ від 10.09.14 р. № 442
Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади

Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.01.18 р. № 18/14
Про затвердження форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів

Наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.12.17 р. № 1207
Про впровадження процедури відеофіксації

Затверджено Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 13.03.17 р.
Методичні рекомендації фіксування процесу здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) засобами відеофіксації (пілотний проект)

Затверджено постановою КМУ від 15.06.06 р. № 833
Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів 

Затверджено наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 р. № 104
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами

Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.03 р. № 185
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами

 




Види переведення на іншу роботу

Види переведення на іншу роботу

Працівника можна перевести на іншу роботу на підприємстві. Але тільки за його згодою. Трудове законодавство допускає також можливість переведення в іншу місцевість разом з підприємством або до іншого роботодавця. Остання процедура реалізується через звільнення тому самому або іншому підприємстві Переведення працівника на іншу постійну роботу, зазвичай, має місце за необхідності заміщення більш високої або керівної вакантної посади, для якої у працівника є необхідні освіта, досвід і кваліфікація. Частиною першою статті 32 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачено такі види переведення працівників на іншу роботу: переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (далі — організація); переведення на роботу в іншу місцевість; переведення на роботу в іншу організацію. Переведення на іншу роботу в тій же організації Це доручення працівникові роботи (іншої трудової функції), яка не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, обумовленій трудовим договором (п. 31 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9). Зверніть увагу, КЗпП містить деякі (спеціальні) норми, які регулюють певні види переведень в тій же організації, зокрема, це: тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (ст. 33 КЗпП); тимчасове переведення на іншу роботу в разі простою (ст. 34 КЗпП); переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я (ст. 170); переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 178 КЗпП). Переведення на іншу роботу в іншу місцевість. Передбачає зміну місця розташування робочого місця працівника, але трудова функція працівника, як правило, залишається без змін. Переведення працівника на роботу в іншу організацію. Допускається лише за згодою працівника (частина перша ст. 32 КЗпП) і передбачає погодження цього питання трьома сторонами. На таке переведення мають дати згоду: працівник; керівник організації, на якій працівник працює у теперішній час; керівник організації, на яку планується переведення працівника. Оскільки при такому переведенні передбачається зміна організації, в якій працює працівник, то здійснити переведення можна лише через припинення трудового договору з попереднім роботодавцем та укладення трудового договору з майбутнім роботодавцем. У такому разі говоримо про звільнення за переведенням. Підставою для звільнення, тобто припинення трудового договору, в цьому разі є пункт 5 статті 36 КЗпП (переведення працівника, за його згодою в іншу організацію).

Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/article/8-perevedennja-na-inshu-robotu-vidi-peredbacheni-4




Порядок ведення табеля обліку робочого часу

Порядок ведення табеля обліку робочого часу

Табель обліку робочого часу є підставою для нарахування заробітної плати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з організацією. Також табель є важливим джерелом відомостей для заповнення багатьох форм державних статистичних спостережень. Утім, порядок складання й оформлення табелів обліку використання робочого часу законодавчо не унормовано. Нині єдиним нормативним актом, який безпосередньо стосується табеля обліку використання робочого часу, є наказ Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 (далі — Наказ № 489), яким затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу». Наказом № 489 визначено, що форма № П-5 має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень; за потреби форму може бути доповнено іншими показниками, необхідними для обліку робочого часу в організації. Отже, на підставі типової форми № П-5 в кожній організації має бути розроблено та затверджено власну форму табеля, яка враховуватиме специфіку роботи організації. Утім, затвердження лише форми табеля є недостатнім. Організація також має визначити порядок ведення й оформлення табелів обліку робочого часу, терміни і порядок їх подання до бухгалтерської служби організації. Реалізувати це на практиці можна шляхом розроблення й затвердження окремого внутрішнього нормативного акта організації, наприклад, Положення про табельний облік або Положення про облік використання робочого часу (далі — Положення).

Доручати ведення обліку робочого часу слід лише особам, які мають можливість регулярного контролю за перебуванням працівників на роботі. Це викликано тим, що табель має відображати фактичне використання робочого часу, а не «планове» (тобто «заплановане» графіками роботи, наказами про відпустки, відрядження або «дозволене» листками непрацездатності, довідками тощо). Особами, які мають можливість регулярного контролю за перебуванням працівників на роботі, як правило, є керівники структурних підрозділів або їхні заступники. У великих організаціях функцію ведення табелів здебільшого виконують табельники. Часто ці працівники входять до складу кадрової служби, але порядок їх роботи, робочі місця визначаються так, щоб вони мали можливість контролювати прихід/ухід «контрольованих» працівників: на роботу чи з роботи, на перерву або з перерви. Нерідко функцію зі складання табелів покладають на одного з працівників кадрової служби (інспектора з кадрів, менеджера з персоналу, начальника відділу кадрів тощо). Проте цей варіант доречний лише у таких випадках: організація має невелику чисельність персоналу і всі працівники зосереджені в одному приміщенні, що дає можливість «табельнику» постійно контролювати додержання працівниками трудової дисципліни; в організації запроваджено систему щоденного «інформування» про присутність/відсутність працівників на робочих місцях, запізнення, передчасне залишення роботи (наприклад, відповідна інформація, засвідчена особистим підписом керівника підрозділу, щоденно подається особі, відповідальній за облік використання робочого часу, або при складанні табелів використовуються відомості, отримані з системи електронного обліку приходу/уходу працівників). В інших випадках кадровику досить важко контролювати присутність працівників на робочих місцях, а отже, цілком імовірні помилки в табелях, і відповідно, в нарахуванні заробітної плати. Систему присвоєння та використання табельних номерів кожна організація розробляє самостійно і закріплює в Положенні. Табельні номери можуть, наприклад, збігатися з порядковими номерами в Журналі реєстрації прийнятих працівників чи присвоюватися за системою, розробленою за іншими принципами. Деякі організації як табельні номери використовують ідентифікаційні номери осіб, але варто зауважити, що табельними номерами, які складаються з великої кількості цифр, дуже складно користуватися. Також, за потреби, у Положенні можна передбачити порядок заміни табельного номера у разі переведення працівника на іншу посаду або до іншого структурного підрозділу. Положення про облік використання робочого часу має узгоджуватися з іншими внутрішніми актами організації Норми, які встановлено Положенням, не повинні суперечити чинному законодавству та мають узгоджуватися з нормами всіх інших внутрішніх нормативних актів організації. Приклад Якщо Положенням обов’язки з ведення та оформлення табелів покладаються на певних працівників, то про це має бути зазначено в їх посадових (робочих) інструкціях. Якщо в Положенні визначено особливий порядок обліку робочого часу певних категорій працівників, то в посадових інструкціях цих працівників має бути викладено відповідний порядок організації їхньої праці, робочого часу, звітності тощо. Типову форму № П-5 слід адаптувати під потреби організації Типову форму табелю № П-5, затверджену Наказом № 489, доцільно відредагувати відповідно до потреб організації. Для організації, де структурні підрозділи або працівники певних категорій працюють за різними режимами та графіками, можна затвердити декілька варіантів табелів. У цьому випадку варто ввести для кожного виду табеля власний індекс, а в Положенні визначити, який саме табель має використовувати кожний структурний підрозділ. Затвердження Положення про облік використання робочого часу Положення та форму (форми) табеля доцільно затверджувати наказом керівника організації. У цьому наказі також необхідно визначити строки введення Положення в дію, порядок ознайомлення з Положенням осіб, відповідальних за ведення обліку використання робочого часу.

Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/article/3933-poryadok-vedennya-tabelya-oblku-robochogo-chasu




Заповнення табеля при підсумованому обліку робочого часу

Заповнення табеля при підсумованому обліку робочого часу

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для такої категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. Порядок організації підсумованого обліку робочого часу в організаціях визначений у Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці України від 19.04.2006 № 138.

У табелі має бути відображено фактичну тривалість відпрацьованого робочого часу за кожний робочий день (зміну) за графіком роботи конкретного працівника. Якщо робоча зміна є перехідною, тобто починається однієї доби, а закінчується іншої, то робочий час однієї зміни відображають у табелі двома частинами: кількість фактично відпрацьованих годин за кожну добу окремо. При заповненні табеля за поточний місяць не слід забувати про робочі години, які переходять з попереднього місяця, тобто відпрацьовані години зміни, що почалася в останній день попереднього місяця.

 




Обов’язкові медогляди

Обов’язкові медогляди

Згідно з ст. 169 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Слід наголосити, що працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів, об’єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь  повинні  обов’язково проходити  попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди  (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ).

Роботодавець згідно з чинним законодавством відповідає за організацію і своєчасність проходження працівниками обов’язкових  медичних оглядів і допуск їх до роботи без необхідного медичного висновку (ч. 4 ст. 26 вищевказаного Закону).

Працівників, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов’язковий медичний огляд у повному обсязі, відсторонюють від роботи й можуть притягти до дисциплінарної відповідальності (ч. 5 ст. 26 вищевказаного Закону).