Ризиковість платника ПДВ у 2026 році: Верховний Суд вимагає конкретних доказів, а не формальних кодів ДПС
Включення підприємства до переліку ризикових платників ПДВ давно перестало бути суто технічною процедурою. Для бізнесу таке рішення фактично означає системні проблеми з реєстрацією податкових накладних, необхідність постійно подавати пояснення та документи, а нерідко й ризик втрати контрагентів.
Водночас практика Верховного Суду у 2026 році демонструє важливу тенденцію: самого посилання ДПС на пункт 8 Критеріїв ризиковості, код податкової інформації або наявність «ризикового» контрагента вже недостатньо.
Податковий орган повинен показати конкретну господарську операцію, пояснити, у чому саме полягає її ризиковість, підтвердити це відповідною податковою інформацією та надати оцінку документам, поданим платником.
Компанія «Вікторія» проаналізувала актуальну касаційну практику за період з 1 січня до 8 вересня 2026 року. У межах проведеного дослідження виявлено три постанови Верховного Суду, які безпосередньо стосуються оскарження рішень про відповідність платника ПДВ пункту 8 Критеріїв ризиковості.
Три ключові постанови Верховного Суду 2026 року |
| Постанова | Ключове питання | Висновок Верховного Суду |
04.06.2026, справа № 480/6765/24 |
Формальне мотивування ризиковості, коди податкової інформації, оцінка реальності операцій | Процедура визначення ризиковості не є податковою перевіркою. ДПС повинна конкретизувати ризикову операцію та податкову інформацію. |
25.06.2026, справа № 320/57228/24 |
Операції з ризиковими контрагентами, декілька послідовних рішень ДПС | Ризиковість контрагента сама по собі не робить ризиковим платника. Оскаржувати слід останнє чинне рішення. |
02.07.2026, справа № 440/10955/24 |
Ретроспективна ризиковість контрагента, інформація БЕБ, кримінальні провадження | Статус контрагента, отриманий після операції, не може автоматично свідчити про ризиковість попередньої операції платника. |
Що ДПС повинна зазначити у рішенні про ризиковість |
Механізм визначення відповідності платника критеріям ризиковості встановлено Порядком, затвердженим постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 питання відповідності або невідповідності платника критеріям ризиковості розглядається комісією регіонального рівня.
Якщо застосовується пункт 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ, рішення має містити не просто номер критерію або код податкової інформації. У ньому повинні бути наведені, зокрема, тип операції, період її здійснення, код товару або послуги, податковий номер платника, задіяного у ризиковій операції, а також дата включення такого контрагента до переліку ризикових.
Крім того, операція, відображена у податковій накладній або розрахунку коригування, дата реєстрації яких припадає на період понад 180 днів до прийняття рішення, за загальним правилом не може бути підставою для розгляду питання про ризиковість за пунктом 8.
Але практика 2026 року пішла далі: Верховний Суд фактично вимагає не лише формального заповнення цих полів, а змістовного пояснення причинно-наслідкового зв’язку між податковою інформацією, конкретною операцією та висновком про ризиковість саме цього платника.
Коду податкової інформації недостатньо |
Показовою є постанова Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 480/6765/24.
ДПС посилалася, серед іншого, на накопичення товарних залишків, особливості придбаного товару, недостатність документів щодо його якості, виробничих потужностей та окремі недоліки товарно-транспортних накладних.
Платник, зі свого боку, надав договори, рахунки, видаткові та товарно-транспортні накладні, банківські документи, документи щодо використання придбаного товару, приміщень та трудових ресурсів.
Верховний Суд підтримав платника. Суд звернув увагу, що загального зазначення періоду, коду товару та кодів податкової інформації недостатньо. Необхідно встановити, яка саме господарська операція є ризиковою і які конкретні фактичні обставини підтверджують відповідний ризик.
Так само не працює і універсальна фраза ДПС про «ненадання документів», якщо платник фактично подавав відповідні договори, накладні, банківські документи та інші докази.
Моніторинг ризиковості не є податковою перевіркою |
Один із найважливіших висновків Верховного Суду у справі № 480/6765/24 стосується меж повноважень комісії ДПС.
Процедура прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості не є формою податкової перевірки.
У межах цієї процедури ДПС не повинна остаточно встановлювати реальність або нереальність усієї господарської діяльності платника, правомірність податкового кредиту, технологічну доцільність використання придбаних матеріалів чи достатність виробничих ресурсів так, як це відбувається під час відповідної податкової перевірки.
Якщо у контролюючого органу виникли сумніви щодо технології виробництва, норм витрат, складських потужностей або якості товару, такі обставини можуть бути предметом передбачених законом форм податкового контролю.
Але вони не звільняють ДПС від необхідності довести ризиковість конкретної операції саме у процедурі за Порядком № 1165.
Ризиковий контрагент не означає автоматичну ризиковість платника |
Ще один принциповий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 320/57228/24.
Податкова застосувала, зокрема, коди інформації, пов’язані з операціями з платниками, яких було включено до переліку ризикових.
Верховний Суд визнав, що сам факт господарських відносин із таким контрагентом може враховуватися як елемент податкової інформації.
Проте цього недостатньо для автоматичного перенесення ризикового статусу одного суб’єкта господарювання на іншого.
Податковий орган повинен показати зв’язок конкретної операції з ризиковістю діяльності самого платника, а також оцінити документи, якими він підтверджує операцію.
Фактично Верховний Суд відмовився від логіки «ризиковий контрагент = ризиковий платник». Для правомірного рішення потрібен окремий доказовий місток між статусом контрагента та операцією особи, яку ДПС включає до переліку ризикових.
Ризиковість контрагента не має автоматичної зворотної дії |
Ще сильніше цей підхід розвинено у постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 440/10955/24.
Частина господарських операцій платника була здійснена раніше, ніж його контрагентів включили до переліку ризикових.
Верховний Суд фактично сформулював правило хронології: якщо контрагент став ризиковим після здійснення операції, сам по собі його майбутній статус не доводить ризиковість операції, яка відбулася раніше.
Інакше платник фактично відповідав би за події, яких він не міг знати або передбачити на момент здійснення господарської операції.
Тому під час аналізу рішення про ризиковість особливе значення має порівняння двох дат: дати господарської операції та дати, з якої відповідний контрагент був включений ДПС до переліку ризикових платників.
Матеріали БЕБ або кримінальне провадження також не є автоматичним доказом |
У справі № 440/10955/24 ДПС також посилалася на інформацію Бюро економічної безпеки та матеріали, пов’язані з кримінальними провадженнями.
Верховний Суд не заперечив можливості врахування такої інформації.
Однак сам факт існування кримінального провадження або інформації правоохоронного органу ще не доводить відповідність конкретного платника критеріям ризиковості.
Потрібні встановлені обставини, які пов’язують такого платника з протиправною діяльністю або свідчать про проблемність конкретної господарської операції.
Якщо ДПС посилається на недостатність складських приміщень |
Окремої уваги заслуговують ситуації, коли причиною ризиковості називається накопичення значних залишків товару або недостатність місць його зберігання.
Практика Верховного Суду свідчить, що абстрактного твердження «недостатньо складських приміщень» також недостатньо.
ДПС повинна співвіднести конкретний товар, його кількість, період накопичення, фактичні складські потужності платника та пояснити, чому надані документи не підтверджують можливості його зберігання.
Тому для платника важливими доказами можуть бути договори оренди складів, документи на власні приміщення, площа та характеристики складів, договори відповідального зберігання, складські документи, інформація про техніку та працівників.
Яке рішення ДПС потрібно оскаржувати |
Практично важливий процесуальний висновок Верховний Суд сформував у справі № 320/57228/24.
Якщо після первинного рішення про ризиковість платник подав пояснення та документи, а комісія за результатами їх розгляду прийняла нове рішення про відповідність критеріям ризиковості, саме останнє рішення визначає актуальний статус платника.
Попереднє рішення після прийняття нового вже не забезпечує самостійної правової підстави перебування платника у переліку ризикових.
Отже, перед зверненням до суду необхідно точно визначити останнє чинне рішення комісії ДПС.
Оскарження вже нечинного попереднього рішення саме по собі не забезпечить ефективного відновлення прав платника.
Що просити суд: не лише скасувати рішення |
Ще один важливий висновок справи № 320/57228/24 стосується способу судового захисту.
Верховний Суд підтвердив правомірність вимоги не лише про визнання протиправним та скасування рішення про відповідність критеріям ризиковості, а й про зобов’язання контролюючого органу виключити платника з переліку ризикових.
Це не вважається незаконним втручанням суду у дискреційні повноваження ДПС. Після скасування рішення про ризиковість у контролюючого органу фактично не залишається альтернативного правомірного варіанта поведінки щодо цього рішення.
Такий спосіб захисту також відповідає і самому Порядку № 1165, який передбачає виключення платника з переліку ризикових після надходження до контролюючого органу судового рішення, що набрало законної сили.
Хто повинен доводити правомірність рішення ДПС |
Під час судового оскарження важливе значення має Кодекс адміністративного судочинства України.
Частина друга статті 77 КАС України встановлює спеціальне правило для спорів щодо рішень суб’єкта владних повноважень: обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Тобто саме ДПС повинна обґрунтувати, чому вона прийняла рішення про ризиковість, і надати суду документи та матеріали, які підтверджують її висновки.
При цьому відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, зокрема, чи було рішення прийнято на законній підставі, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Що перевірити платнику перед оскарженням ризиковості |
З урахуванням практики Верховного Суду 2026 року під час підготовки пояснень до ДПС або адміністративного позову доцільно перевірити:
- яке саме рішення про ризиковість є останнім і чинним;
- який критерій та які коди податкової інформації зазначені ДПС;
- чи визначена конкретна ризикова господарська операція;
- чи зазначені контрагент, товар або послуга та період операції;
- чи пояснила ДПС, у чому саме полягає ризик порушення податкового законодавства;
- чи існує фактичний зв’язок між податковою інформацією і конкретною операцією платника;
- чи відбулася операція до або після включення контрагента до переліку ризикових;
- чи не використано для обґрунтування операції, старші за 180 днів;
- які документи платник уже подавав комісії та чи отримали вони реальну оцінку;
- чи містить протокол засідання комісії додаткову інформацію, якої немає у самому рішенні;
- чи підтверджені твердження про недостатність складів конкретними розрахунками;
- чи не намагається ДПС фактично провести оцінку реальності всієї господарської діяльності поза межами податкової перевірки.
Практика Верховного Суду у 2026 році: основний висновок |
Проаналізовані постанови Верховного Суду демонструють послідовний підхід.
Ризиковість повинна бути доведена щодо конкретної господарської операції конкретного платника.
Посилання на інформаційні бази ДПС, код податкової інформації, ризиковість контрагента, матеріали правоохоронного органу, кримінальне провадження або загальні сумніви щодо діяльності підприємства не можуть автоматично замінити належне мотивування рішення.
Окремо важливо, що Верховний Суд не дозволяє перетворювати процедуру моніторингу на приховану податкову перевірку. Якщо ДПС фактично ставить питання про реальність господарських операцій, технологію виробництва, економічну доцільність або правильність формування податкового кредиту, для цього існують відповідні форми податкового контролю.
Станом на 8 вересня 2026 року в дослідженій практиці не виявлено протилежних постанов Верховного Суду, які б формували інший підхід у цій категорії спорів. Водночас кількість касаційних постанов поки що залишається обмеженою, тому подальшу практику доцільно відстежувати.
Оскарження рішення про ризиковість платника ПДВ |
У спорах про ризиковість результат значною мірою залежить від правильного визначення предмета позову, аналізу матеріалів комісії ДПС, хронології операцій та контрагентів, а також документів, які платник уже подавав податковому органу.
Фахівці Компанії «Вікторія» здійснюють аналіз рішень податкових органів, підготовку документів для виключення платника з переліку ризикових та судове оскарження неправомірних рішень ДПС.