Нідерланди -

Верховний Суд став на бік податкового органу у спорі щодо застосування міжнародної Конвенції при виплаті дивідендів нерезиденту. Але з цього рішення не випливає, що придбання корпоративних прав більше не визнається інвестицією або що аналогічний підхід автоматично застосовується до інших країн.

Навпаки, постанова Верховного Суду від 01.09.2026 у справі №320/28565/23 показує, наскільки важливим є буквальне формулювання конкретної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

І саме тут проходить принципова межа між інвестуванням шляхом придбання корпоративних прав та інвестицією, яка повинна бути внесена безпосередньо в капітал компанії.

Що вирішив Верховний Суд у справі з Нідерландами

Спір у справі №320/28565/23 стосувався виплати дивідендів українською компанією на користь власника – резидента Нідерландів.

Нідерландська компанія у 2015 році придбала 100% корпоративних прав українського підприємства у попереднього власника за 3,55 млн дол. США.

Платник вважав, що така операція є інвестицією, а тому дає право на застосування передбаченої Конвенцією нульової ставки при виплаті дивідендів.

Верховний Суд з цим не погодився.

Причина полягала не в тому, що придбання корпоративних прав взагалі не може бути інвестицією. Суд звернув увагу на спеціальну умову Конвенції між Україною та Нідерландами у редакції, яка застосовувалася до спірних правовідносин.

Підпункт «і» пункту 3 статті 10 цієї Конвенції вимагав, щоб інвестицію у розмірі щонайменше 300 000 дол. США було «внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди».

Саме слова «внесено в капітал компанії» стали визначальними.

При купівлі корпоративних прав у попереднього власника кошти отримує продавець. Українська компанія, корпоративні права якої продаються, нових коштів або майна не отримує, а її капітал у результаті такої операції не збільшується.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що придбання існуючої частки у попереднього власника не відповідає саме цій спеціальній умові Конвенції.

Але це не означає, що придбання корпоративних прав не є інвестицією

Це, на нашу думку, найважливіша частина постанови.

Верховний Суд фактично розмежував два питання:

чи є придбання корпоративних прав інвестицією;
чи відповідає конкретна інвестиція додатковим умовам конкретної міжнародної Конвенції.

Сам Суд зазначив, що Податковий кодекс України відносить до інвестицій, зокрема, господарські операції з придбання корпоративних прав.

Проблемою у нідерландській справі була не відсутність інвестиції як такої, а відсутність інвестиції, внесеної саме в капітал компанії, яка виплачувала дивіденди.

Це принципово різні речі.

Для Кіпру умова сформульована інакше

Особливо добре різницю видно на прикладі Конвенції між Україною та Республікою Кіпр.

Після внесення змін до Конвенції для застосування ставки 5% при виплаті дивідендів фактичний власник дивідендів – компанія – має одночасно:

безпосередньо володіти принаймні 20% капіталу компанії, що виплачує дивіденди;
інвестувати «в придбання акцій чи інших прав компанії» в еквіваленті не менше 100 000 євро.

Зверніть увагу на формулювання.

Конвенція з Кіпром говорить не про внесення коштів «в капітал компанії», а про інвестування «в придбання акцій чи інших прав компанії».

Ця різниця вже була предметом безпосереднього розгляду Верховного Суду.

У постанові від 20.03.2023 у справі №340/3834/21 Верховний Суд розглянув ситуацію, коли кіпрська компанія придбала корпоративні права українського підприємства у попереднього власника.

Податкова наполягала на тому самому аргументі: кошти не надходили українському підприємству, його статутний капітал не збільшувався, а тому інвестиції нібито не було.

Верховний Суд цей аргумент відхилив.

Суд прямо зазначив, що буквальне тлумачення Конвенції з Кіпром вимагає інвестування саме в придбання акцій чи інших прав компанії. Вимоги про обов’язкове внесення відповідних коштів до статутного капіталу компанії ця норма не містить.

Тому придбання корпоративних прав у попереднього власника також може відповідати інвестиційній умові Конвенції з Кіпром.

Два формулювання – два різні правові результати

Критерій	Нідерланди	Кіпр
Умова щодо інвестиції	Інвестиція має бути внесена в капітал компанії	Інвестиція здійснюється в придбання акцій чи інших прав компанії
Мінімальна сума	300 000 дол. США у редакції Конвенції, застосованій ВС до спірних правовідносин	100 000 євро
Купівля корпоративних прав у попереднього власника	Не виконує вимогу про внесення інвестиції безпосередньо в капітал компанії	Може відповідати умові інвестування в придбання корпоративних прав
Обов’язкове збільшення капіталу української компанії	Так, для виконання саме тієї умови Конвенції, яку аналізував ВС	Ні, Верховний Суд прямо зазначив, що збільшення статутного капіталу на відповідну суму не є необхідною умовою

ВС сам пояснив, чому кіпрська практика залишається окремою

Показово, що у постанові від 01.09.2026 Верховний Суд окремо проаналізував свою попередню постанову від 20.03.2023 у справі №340/3834/21.

І Суд не зазначив, що попередній висновок був помилковим або що від нього необхідно відступити.

Натомість Верховний Суд прямо вказав, що цей висновок не є релевантним до нідерландської справи через відмінність положень двох Конвенцій.

За Конвенцією з Кіпром йдеться про інвестицію:

«в придбання акцій чи інших прав компанії».

За Конвенцією з Нідерландами у справі №320/28565/23 йшлося про інвестицію, яку має бути:

«внесено в капітал компанії».

Тобто різний результат у цих справах зумовлений не різним розумінням поняття «інвестиція», а різними умовами міжнародних договорів.

Що це означає для інвестора

Нову постанову Верховного Суду не можна механічно переносити на будь-яке придбання корпоративних прав нерезидентом.

Перед виплатою дивідендів потрібно аналізувати не лише сам факт інвестиції, а насамперед точне формулювання Конвенції з країною резидентності отримувача дивідендів.

Якщо міжнародний договір вимагає внесення інвестиції безпосередньо в капітал компанії, придбання існуючих корпоративних прав у попереднього власника може бути недостатнім.

Якщо ж умовою є інвестування в придбання акцій, часток або інших корпоративних прав, сама купівля таких прав може виконувати інвестиційний критерій навіть без відповідного збільшення статутного капіталу.

Тому теза «Верховний Суд визнав, що купівля корпоративних прав не є інвестицією» є некоректною.

Коректний висновок інший: право на знижену ставку або звільнення від оподаткування визначається конкретними умовами конкретної Конвенції.

Судова практика

Нідерланди: постанова Верховного Суду від 01.09.2026 у справі №320/28565/23 –
переглянути судове рішення.

Кіпр: постанова Верховного Суду від 20.03.2023 у справі №340/3834/21 –
переглянути судове рішення.

При застосуванні міжнародних договорів необхідно враховувати редакцію відповідної Конвенції, чинну щодо конкретного податкового періоду, а також фактичні обставини здійснення інвестиції та виплати доходу нерезиденту.