Адвокатами АО «Західна Правозахисна Група» — партнера Компанії «Вікторія» — забезпечено успішний захист інтересів підприємства у спорі з Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області щодо віднесення платника ПДВ до категорії ризикових.

 09 вересня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу податкового органу та підтвердив рішення суду першої інстанції, яким рішення ДПС про ризиковість підприємства було скасовано.

 Крім того, податковий орган зобов’язано виключити підприємство з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Чому підприємство потрапило до ризикових

 ГУ ДПС у Чернівецькій області віднесло підприємство до ризикових платників ПДВ, пославшись на пункт 8 Критеріїв ризиковості.

 У рішенні податкового органу були зазначені, зокрема, такі підстави:

• код 07 — нібито недостатня кількість трудових ресурсів для здійснення господарських операцій;
• код 11 — нібито накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності або недостатності місць для їх зберігання.

 Підприємство не погодилося з такими висновками та надало ДПС пояснення й документи, які підтверджували фактичне здійснення господарської діяльності.

Що було надано податковій

 Для спростування висновків про ризиковість платником були подані, зокрема:

• документи щодо реалізації товарів;
• договори з покупцями;
• інформація про працівників підприємства;
• договори оренди приміщень;
• договори відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей;
• інформація щодо об’єктів оподаткування;
• інші документи, що характеризували реальну господарську діяльність підприємства.

 Однак, незважаючи на надані документи, ДПС повторно залишила підприємство у переліку ризикових.

Недостатня кількість працівників має бути доведена

 Одним із важливих висновків суду стало те, що сама по собі кількість працівників не може автоматично свідчити про ризиковість підприємства.

 Податковий орган повинен пояснити, чому саме наявної кількості працівників недостатньо для виконання конкретних господарських операцій, та підтвердити це відповідними доказами.

 У цій справі ДПС такого обґрунтування не надала.

Претензії щодо складських приміщень також не підтвердилися

 Іншим аргументом податкової була нібито відсутність достатніх місць для зберігання товару.

 Водночас підприємство надало документи щодо орендованих приміщень, договори відповідального зберігання та інформацію про відповідні об’єкти.

 Суд встановив, що ДПС не надала належних доказів того, що підприємство фактично не мало необхідних умов для зберігання товарів.

«Податкова інформація» сама по собі не доводить порушення

 Особливо важливим для платників ПДВ є висновок суду щодо використання контролюючими органами так званої податкової інформації.

 Посилання ДПС на певні інформаційні дані або коди ризиковості не звільняє контролюючий орган від обов’язку довести фактичні обставини, які стали підставою для негативного рішення щодо платника.

 У цій справі податковий орган не надав суду належних доказів на підтвердження інформації, покладеної в основу рішення про ризиковість.

ДПС повинна назвати конкретні ризикові операції

 Апеляційний суд також звернув увагу на те, що в рішенні ДПС не було належним чином конкретизовано господарські операції, які контролюючий орган вважав ризиковими.

 Не було чітко визначено, які саме податкові накладні або операції свідчать про ризиковість підприємства та чому.

 Це має принципове значення, адже платник повинен розуміти, які саме обставини йому необхідно спростувати і які документи слід надати.

Результат судового спору

 Суди дійшли висновку, що ГУ ДПС у Чернівецькій області не довело наявності належних підстав для віднесення підприємства до ризикових платників ПДВ.

 У результаті:

• рішення ДПС про відповідність підприємства критеріям ризиковості скасовано;
• ГУ ДПС зобов’язано виключити підприємство з переліку ризикових платників;
• апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення;
• рішення суду першої інстанції залишено без змін.

 Постанова апеляційного суду від 09.09.2026 у справі №600/4097/24-а набрала законної сили.

Що варто врахувати платникам ПДВ

 Практичний висновок із цієї справи полягає в тому, що саме зазначення підприємства як «ризикового» ще не означає, що рішення ДПС є обґрунтованим.

 При отриманні рішення про відповідність критеріям ризиковості варто перевірити:

• чи визначено конкретні операції, які ДПС вважає ризиковими;
• чи зазначено конкретні податкові накладні;
• чи зрозуміло, які саме обставини стали підставою для рішення;
• чи має податкова докази своїх висновків;
• чи враховано документи та пояснення, подані підприємством;
• чи можна встановити, яких саме документів, на думку ДПС, не вистачає.

 Якщо рішення побудоване переважно на загальних формулюваннях, кодах ризиковості та припущеннях без належного фактичного обґрунтування, існують підстави для його оскарження.

Комплексний захист бізнесу

 Компанія «Вікторія» супроводжує бізнес у питаннях ПДВ, податкових накладних, підготовки пояснень та документів для комісій ДПС.

 У випадках, коли адміністративного врегулювання недостатньо та необхідний судовий захист, юридичний супровід забезпечують адвокати АО «Західна Правозахисна Група» — партнера Компанії «Вікторія».

 Такий підхід дозволяє поєднати податкову, бухгалтерську та юридичну складові захисту платника — від аналізу причин блокування або ризиковості до представництва інтересів підприємства в суді.

Повний матеріал про судову справу:
АО «Західна Правозахисна Група»

Компанія «Вікторія» 

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу:  Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
 victorija.ua

   Включення підприємства до переліку ризикових платників ПДВ давно перестало бути суто технічною процедурою. Для бізнесу таке рішення фактично означає системні проблеми з реєстрацією податкових накладних, необхідність постійно подавати пояснення та документи, а нерідко й ризик втрати контрагентів.

   Водночас практика Верховного Суду у 2026 році демонструє важливу тенденцію: самого посилання ДПС на пункт 8 Критеріїв ризиковості, код податкової інформації або наявність «ризикового» контрагента вже недостатньо.

   Податковий орган повинен показати конкретну господарську операцію, пояснити, у чому саме полягає її ризиковість, підтвердити це відповідною податковою інформацією та надати оцінку документам, поданим платником.

   Компанія «Вікторія» проаналізувала актуальну касаційну практику за період з 1 січня до 8 вересня 2026 року. У межах проведеного дослідження виявлено три постанови Верховного Суду, які безпосередньо стосуються оскарження рішень про відповідність платника ПДВ пункту 8 Критеріїв ризиковості.

Три ключові постанови Верховного Суду 2026 року

Постанова	Ключове питання	Висновок Верховного Суду
04.06.2026, справа № 480/6765/24	Формальне мотивування ризиковості, коди податкової інформації, оцінка реальності операцій	Процедура визначення ризиковості не є податковою перевіркою. ДПС повинна конкретизувати ризикову операцію та податкову інформацію.
25.06.2026, справа № 320/57228/24	Операції з ризиковими контрагентами, декілька послідовних рішень ДПС	Ризиковість контрагента сама по собі не робить ризиковим платника. Оскаржувати слід останнє чинне рішення.
02.07.2026, справа № 440/10955/24	Ретроспективна ризиковість контрагента, інформація БЕБ, кримінальні провадження	Статус контрагента, отриманий після операції, не може автоматично свідчити про ризиковість попередньої операції платника.

Що ДПС повинна зазначити у рішенні про ризиковість

   Механізм визначення відповідності платника критеріям ризиковості встановлено Порядком, затвердженим постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165.

   Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 питання відповідності або невідповідності платника критеріям ризиковості розглядається комісією регіонального рівня.

   Якщо застосовується пункт 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ, рішення має містити не просто номер критерію або код податкової інформації. У ньому повинні бути наведені, зокрема, тип операції, період її здійснення, код товару або послуги, податковий номер платника, задіяного у ризиковій операції, а також дата включення такого контрагента до переліку ризикових.

   Крім того, операція, відображена у податковій накладній або розрахунку коригування, дата реєстрації яких припадає на період понад 180 днів до прийняття рішення, за загальним правилом не може бути підставою для розгляду питання про ризиковість за пунктом 8.

   Але практика 2026 року пішла далі: Верховний Суд фактично вимагає не лише формального заповнення цих полів, а змістовного пояснення причинно-наслідкового зв’язку між податковою інформацією, конкретною операцією та висновком про ризиковість саме цього платника.

Коду податкової інформації недостатньо

   Показовою є постанова Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 480/6765/24.

   ДПС посилалася, серед іншого, на накопичення товарних залишків, особливості придбаного товару, недостатність документів щодо його якості, виробничих потужностей та окремі недоліки товарно-транспортних накладних.

   Платник, зі свого боку, надав договори, рахунки, видаткові та товарно-транспортні накладні, банківські документи, документи щодо використання придбаного товару, приміщень та трудових ресурсів.

   Верховний Суд підтримав платника. Суд звернув увагу, що загального зазначення періоду, коду товару та кодів податкової інформації недостатньо. Необхідно встановити, яка саме господарська операція є ризиковою і які конкретні фактичні обставини підтверджують відповідний ризик.

   Так само не працює і універсальна фраза ДПС про «ненадання документів», якщо платник фактично подавав відповідні договори, накладні, банківські документи та інші докази.

Моніторинг ризиковості не є податковою перевіркою

   Один із найважливіших висновків Верховного Суду у справі № 480/6765/24 стосується меж повноважень комісії ДПС.

   Процедура прийняття рішення про відповідність платника критеріям ризиковості не є формою податкової перевірки.

   У межах цієї процедури ДПС не повинна остаточно встановлювати реальність або нереальність усієї господарської діяльності платника, правомірність податкового кредиту, технологічну доцільність використання придбаних матеріалів чи достатність виробничих ресурсів так, як це відбувається під час відповідної податкової перевірки.

   Якщо у контролюючого органу виникли сумніви щодо технології виробництва, норм витрат, складських потужностей або якості товару, такі обставини можуть бути предметом передбачених законом форм податкового контролю.

   Але вони не звільняють ДПС від необхідності довести ризиковість конкретної операції саме у процедурі за Порядком № 1165.

Ризиковий контрагент не означає автоматичну ризиковість платника

   Ще один принциповий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 320/57228/24.

   Податкова застосувала, зокрема, коди інформації, пов’язані з операціями з платниками, яких було включено до переліку ризикових.

   Верховний Суд визнав, що сам факт господарських відносин із таким контрагентом може враховуватися як елемент податкової інформації.

   Проте цього недостатньо для автоматичного перенесення ризикового статусу одного суб’єкта господарювання на іншого.

   Податковий орган повинен показати зв’язок конкретної операції з ризиковістю діяльності самого платника, а також оцінити документи, якими він підтверджує операцію.

   Фактично Верховний Суд відмовився від логіки «ризиковий контрагент = ризиковий платник». Для правомірного рішення потрібен окремий доказовий місток між статусом контрагента та операцією особи, яку ДПС включає до переліку ризикових.

Ризиковість контрагента не має автоматичної зворотної дії

   Ще сильніше цей підхід розвинено у постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 440/10955/24.

   Частина господарських операцій платника була здійснена раніше, ніж його контрагентів включили до переліку ризикових.

   Верховний Суд фактично сформулював правило хронології: якщо контрагент став ризиковим після здійснення операції, сам по собі його майбутній статус не доводить ризиковість операції, яка відбулася раніше.

   Інакше платник фактично відповідав би за події, яких він не міг знати або передбачити на момент здійснення господарської операції.

   Тому під час аналізу рішення про ризиковість особливе значення має порівняння двох дат: дати господарської операції та дати, з якої відповідний контрагент був включений ДПС до переліку ризикових платників.

Матеріали БЕБ або кримінальне провадження також не є автоматичним доказом

   У справі № 440/10955/24 ДПС також посилалася на інформацію Бюро економічної безпеки та матеріали, пов’язані з кримінальними провадженнями.

   Верховний Суд не заперечив можливості врахування такої інформації.

   Однак сам факт існування кримінального провадження або інформації правоохоронного органу ще не доводить відповідність конкретного платника критеріям ризиковості.

   Потрібні встановлені обставини, які пов’язують такого платника з протиправною діяльністю або свідчать про проблемність конкретної господарської операції.

Якщо ДПС посилається на недостатність складських приміщень

   Окремої уваги заслуговують ситуації, коли причиною ризиковості називається накопичення значних залишків товару або недостатність місць його зберігання.

   Практика Верховного Суду свідчить, що абстрактного твердження «недостатньо складських приміщень» також недостатньо.

   ДПС повинна співвіднести конкретний товар, його кількість, період накопичення, фактичні складські потужності платника та пояснити, чому надані документи не підтверджують можливості його зберігання.

   Тому для платника важливими доказами можуть бути договори оренди складів, документи на власні приміщення, площа та характеристики складів, договори відповідального зберігання, складські документи, інформація про техніку та працівників.

Яке рішення ДПС потрібно оскаржувати

   Практично важливий процесуальний висновок Верховний Суд сформував у справі № 320/57228/24.

   Якщо після первинного рішення про ризиковість платник подав пояснення та документи, а комісія за результатами їх розгляду прийняла нове рішення про відповідність критеріям ризиковості, саме останнє рішення визначає актуальний статус платника.

   Попереднє рішення після прийняття нового вже не забезпечує самостійної правової підстави перебування платника у переліку ризикових.

   Отже, перед зверненням до суду необхідно точно визначити останнє чинне рішення комісії ДПС.

   Оскарження вже нечинного попереднього рішення саме по собі не забезпечить ефективного відновлення прав платника.

Що просити суд: не лише скасувати рішення

   Ще один важливий висновок справи № 320/57228/24 стосується способу судового захисту.

   Верховний Суд підтвердив правомірність вимоги не лише про визнання протиправним та скасування рішення про відповідність критеріям ризиковості, а й про зобов’язання контролюючого органу виключити платника з переліку ризикових.

   Це не вважається незаконним втручанням суду у дискреційні повноваження ДПС. Після скасування рішення про ризиковість у контролюючого органу фактично не залишається альтернативного правомірного варіанта поведінки щодо цього рішення.

   Такий спосіб захисту також відповідає і самому Порядку № 1165, який передбачає виключення платника з переліку ризикових після надходження до контролюючого органу судового рішення, що набрало законної сили.

Хто повинен доводити правомірність рішення ДПС

   Під час судового оскарження важливе значення має Кодекс адміністративного судочинства України.

   Частина друга статті 77 КАС України встановлює спеціальне правило для спорів щодо рішень суб’єкта владних повноважень: обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

   Тобто саме ДПС повинна обґрунтувати, чому вона прийняла рішення про ризиковість, і надати суду документи та матеріали, які підтверджують її висновки.

   При цьому відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, зокрема, чи було рішення прийнято на законній підставі, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Що перевірити платнику перед оскарженням ризиковості

   З урахуванням практики Верховного Суду 2026 року під час підготовки пояснень до ДПС або адміністративного позову доцільно перевірити:

• яке саме рішення про ризиковість є останнім і чинним;
• який критерій та які коди податкової інформації зазначені ДПС;
• чи визначена конкретна ризикова господарська операція;
• чи зазначені контрагент, товар або послуга та період операції;
• чи пояснила ДПС, у чому саме полягає ризик порушення податкового законодавства;
• чи існує фактичний зв’язок між податковою інформацією і конкретною операцією платника;
• чи відбулася операція до або після включення контрагента до переліку ризикових;
• чи не використано для обґрунтування операції, старші за 180 днів;
• які документи платник уже подавав комісії та чи отримали вони реальну оцінку;
• чи містить протокол засідання комісії додаткову інформацію, якої немає у самому рішенні;
• чи підтверджені твердження про недостатність складів конкретними розрахунками;
• чи не намагається ДПС фактично провести оцінку реальності всієї господарської діяльності поза межами податкової перевірки.

Практика Верховного Суду у 2026 році: основний висновок

   Проаналізовані постанови Верховного Суду демонструють послідовний підхід.

   Ризиковість повинна бути доведена щодо конкретної господарської операції конкретного платника.

   Посилання на інформаційні бази ДПС, код податкової інформації, ризиковість контрагента, матеріали правоохоронного органу, кримінальне провадження або загальні сумніви щодо діяльності підприємства не можуть автоматично замінити належне мотивування рішення.

   Окремо важливо, що Верховний Суд не дозволяє перетворювати процедуру моніторингу на приховану податкову перевірку. Якщо ДПС фактично ставить питання про реальність господарських операцій, технологію виробництва, економічну доцільність або правильність формування податкового кредиту, для цього існують відповідні форми податкового контролю.

   Станом на 8 вересня 2026 року в дослідженій практиці не виявлено протилежних постанов Верховного Суду, які б формували інший підхід у цій категорії спорів. Водночас кількість касаційних постанов поки що залишається обмеженою, тому подальшу практику доцільно відстежувати.

Оскарження рішення про ризиковість платника ПДВ

   У спорах про ризиковість результат значною мірою залежить від правильного визначення предмета позову, аналізу матеріалів комісії ДПС, хронології операцій та контрагентів, а також документів, які платник уже подавав податковому органу.

   Фахівці Компанії «Вікторія» здійснюють аналіз рішень податкових органів, підготовку документів для виключення платника з переліку ризикових та судове оскарження неправомірних рішень ДПС.

   Податкові спори та оскарження рішень ДПС →

   Індивідуальний трансфер до аеропорту. Поїздка клієнта з Києва до Львова. Трансфер сім’ї до Польщі. Доставка пасажира з України до аеропорту Кишинева. Корпоративне замовлення автомобіля з водієм на декілька днів.

   У побуті такі послуги нерідко називають «таксі». Але з юридичної точки зору це може бути зовсім інша модель діяльності:

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ ЛЕГКОВИМ АВТОМОБІЛЕМ НА ЗАМОВЛЕННЯФОП може організувати таку діяльність як для поїздок територією України, так і для міжнародних трансферів.

   Але просто зареєструвати ФОП і додати КВЕД недостатньо. Потрібно правильно поєднати вид діяльності, систему оподаткування, ліцензію, автомобіль, договір із замовником, порядок приймання оплати та документи на перевезення.

Що таке легковий автомобіль на замовлення

   Законодавство визначає перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення як перевезення легковим автомобілем загального призначення, який замовляється фізичною або юридичною особою.

   Важлива особливість такої моделі:

перевезення здійснюється на підставі письмового договору із замовником.

   Договір може укладатися на конкретну послугу або на певний строк обслуговування та повинен визначати, зокрема, умови обслуговування, вартість і строк виконання послуги.

   Саме договірний характер перевезення принципово відрізняє цю модель від класичної ситуації, коли автомобіль працює як таксі та приймає невизначене коло пасажирів.

Де може використовуватися така модель

По Україні трансфер до аеропорту або вокзалу; Київ – Львів; Київ – Буковель; міжміські індивідуальні поїздки; обслуговування працівників підприємства; автомобіль з водієм для керівника або гостя компанії; трансфер гостей готелю; туристичні трансфери.

Міжнародні трансфери Київ – Варшава; Київ – Краків; Київ – Кишинів; Львів – Будапешт; Чернівці – Бухарест; трансфери до іноземних аеропортів; індивідуальні поїздки Україна – ЄС.

   Тобто йдеться про повноцінний бізнес з надання персональних транспортних послуг автомобілем з водієм.

Це не обов’язково таксі

   Це принциповий момент.

   Для перевезень легковим автомобілем на замовлення використовується легковий автомобіль загального призначення.

Отже: сам факт отримання ФОП оплати за перевезення пасажира не означає, що автомобіль обов’язково має працювати як класичне таксі.

   Натомість потрібно виконати вимоги, встановлені саме для автомобільного перевізника, та отримати відповідну ліцензію.

Чи потрібна ліцензія

   Так.

   Чинне законодавство відносить до ліцензованої діяльності:

• внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
• міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

   З 19 квітня 2026 року діє оновлене регулювання ліцензування автомобільних перевізників. Ліцензія на міжнародні перевезення пасажирів надає автомобільному перевізнику право здійснювати також внутрішні перевезення пасажирів.

Плануються лише поїздки Україною	Потрібно оформлювати право на внутрішні перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.
Плануються Україна + закордон	Доцільно від початку будувати модель з урахуванням міжнародних перевезень.

А якщо лише один раз відвезти клієнта до Польщі?

   Якщо перевезення здійснюється ФОП як платна підприємницька послуга, одна поїздка або один пасажир не перетворюють її на звичайну приватну поїздку.

ПрикладФОП отримав замовлення забрати сім’ю у Києві та доставити її до Кракова за 20 000 грн. За своєю суттю це послуга з міжнародного перевезення пасажирів.

   Тому до такого трансферу потрібно підходити не як до «поїздки знайомих за кордон», а як до підприємницької діяльності автомобільного перевізника.

   Крім українських вимог, для міжнародного маршруту потрібно окремо враховувати правила держави призначення та держав транзиту.

Який КВЕД використовувати

   Тут є важливий нюанс.

   Назва КВЕД 49.32 «Надання послуг таксі» може створювати враження, що цей КВЕД стосується виключно класичного таксі.

   Водночас офіційний опис цього класу охоплює також надання приватного автотранспорту з водієм.

Для моделі індивідуального перевезення пасажирів легковим автомобілем з водієм КВЕД 49.32 є одним із базових кодів, які необхідно аналізувати.

   Водночас КВЕД 49.39 «Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.» охоплює інші види пасажирських перевезень.

   Тому набір КВЕДів краще визначати не лише за назвою коду, а виходячи з фактичної моделі роботи конкретного підприємця.

Хто може бути замовником

   Замовником перевезення не обов’язково має бути сам пасажир.

Фізична особа	Замовляє трансфер для себе або членів сім’ї.
Компанія	Замовляє автомобіль для директора, працівника або гостя.
Готель	Організовує трансфер для свого гостя.
Туристична компанія	Замовляє перевезення туриста.
Нерезидент	Замовляє автомобіль для працівника, партнера або іншої особи.

   Саме тому перед вибором групи єдиного податку потрібно розуміти не лише те, кого перевозить ФОП, а й хто юридично є замовником та оплачує послугу.

II чи III група єдиного податку

   Для невеликого перевізника можна розглядати II або III групу єдиного податку.

II група	Може розглядатися для простішої моделі роботи, насамперед з фізичними особами, за умови дотримання всіх обмежень цієї групи.
III група	Зазвичай універсальніша для корпоративних клієнтів, туристичних компаній, готелів, нерезидентів та міжнародних трансферів.

   Якщо плануються корпоративні замовники, туристичні компанії, готелі, нерезиденти або регулярні міжнародні трансфери, III група зазвичай дає значно більше свободи у побудові бізнес-моделі.

   Систему оподаткування краще визначити ще до укладення перших договорів.

Договір – один із ключових документів

   Для легкового автомобіля на замовлення договір не є просто бухгалтерською формальністю. Він є частиною самої юридичної конструкції такого перевезення.

   У договорі доцільно передбачити:

• сторони договору;
• автомобіль або порядок його визначення;
• маршрут або порядок формування маршруту;
• дату та час подачі автомобіля;
• місце посадки;
• пункт призначення;
• вартість послуги;
• порядок оплати;
• умови очікування;
• можливість зміни маршруту;
• умови перевезення багажу;
• порядок скасування замовлення;
• відповідальність сторін.

Для постійних корпоративних клієнтів:рамковий договір + окремі заявки на конкретні поїздки.

   Така конструкція дозволяє не укладати новий великий договір перед кожною поїздкою.

Які документи повинні бути у водія

   Оскільки йдеться саме про перевезення легковим автомобілем на замовлення, важливо мати документальне підтвердження правових підстав конкретного перевезення.

   Серед документів водія, залежно від конкретної ситуації, мають бути:

• посвідчення водія відповідної категорії;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
• копія договору із замовником послуги;
• інші документи, передбачені законодавством.

   Для самого автомобільного перевізника принципове значення має наявність відповідної ліцензії.

Як приймати оплату

   Оплата за перевезення може надходити:

• готівкою;
• банківською карткою;
• через POS-термінал;
• через платіжний сервіс;
• банківським переказом на рахунок ФОП.

   Спосіб отримання коштів безпосередньо впливає на необхідність застосування РРО/ПРРО.

Банківський переказ на IBAN ФОП	За відповідних умов РРО/ПРРО не застосовується.
Готівка або карткова оплата	Потрібно аналізувати обов’язок застосування РРО/ПРРО.

   Для водія практичним рішенням може бути ПРРО у смартфоні.

Якщо пасажир їде за кордон

   Наприклад, ФОП виконує трансфер Київ – Варшава.

   Це вже міжнародне перевезення пасажира.

МІЖНАРОДНИЙ ТРАНСФЕР

✓ статус ФОП ✓ відповідні КВЕДи ✓ ліцензія на міжнародні пасажирські перевезення ✓ належно оформлений автомобіль ✓ договір із замовником ✓ документи водія та транспортного засобу ✓ документи на міжнародне перевезення ✓ страхування ✓ дотримання вимог держав маршруту

   Саме міжнародні трансфери потребують особливо уважної підготовки, оскільки українське оформлення підприємницької діяльності не скасовує вимог законодавства інших держав.

Що з ПДВ при міжнародному перевезенні

   Для ФОП – платника ПДВ міжнародне перевезення має важливу податкову особливість.

Міжнародне перевезення пасажирів автомобільним транспортом може оподатковуватися ПДВ за ставкою 0%.

   Але для застосування нульової ставки перевезення має бути належним чином оформлене як міжнародне та здійснюватися за єдиним міжнародним перевізним документом.

   При автомобільному перевезенні пасажирів таким документом може бути квиток на міжнародне перевезення.

Важливо: наявність лише договору «Київ – Варшава» без належного документального оформлення міжнародного перевезення може створити ризик для застосування ставки ПДВ 0%.

Чи обов’язково ФОП бути платником ПДВ

   Ні.

   Якщо підприємець працює, наприклад, на III групі єдиного податку без ПДВ, сама міжнародна поїздка не робить його автоматично платником ПДВ лише через перетин державного кордону.

   Але при виборі моделі роботи варто прорахувати:

• очікуваний оборот;
• структуру клієнтів;
• частку корпоративних замовників;
• витрати на автомобіль;
• пальне та ремонт;
• лізинг;
• придбання автомобіля;
• співвідношення внутрішніх та міжнародних перевезень.

   Оптимальна система оподаткування залежить від економіки конкретного бізнесу.

Автомобіль теж має значення

   Ще до отримання ліцензії потрібно перевірити:

• кому належить автомобіль;
• на якій правовій підставі ним користується ФОП;
• чи відповідає він вимогам для відповідного виду перевезень;
• чи правильно оформлене страхування;
• чи внесений транспортний засіб до ліцензійних відомостей.

   Окремо потрібно враховувати вимоги щодо технічного стану транспортного засобу та медичного контролю водія.

   У 2026 році вимоги до автомобільних перевізників були суттєво оновлені, тому при отриманні нової ліцензії варто користуватися саме актуальною процедурою.

Як може виглядати готова модель бізнесу

   Наприклад, підприємець використовує Mercedes V-Class, Volkswagen Multivan або Toyota Proace та надає індивідуальні трансфери:

Україна	Міжнародні
Київ – Львів Київ – Буковель міжміські трансфери аеропорти та вокзали	Київ – Кишинів Київ – Варшава Київ – Краків інші маршрути Україна – ЄС

   Замовниками можуть бути фізичні особи, компанії, готелі, туристичні оператори та нерезиденти.

   Тоді модель потрібно будувати комплексно:

ФОП → КВЕД → система оподаткування → ліцензія → автомобіль → договір → документи на рейс → ПРРО → бухгалтерський облік

Можемо допомогти організувати діяльність правильно

   Перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення – хороший приклад бізнесу, де зареєструвати ФОП недостатньо.

Неправильно обрана система оподаткування	Можуть виникнути обмеження щодо замовників.
Немає належного договору	Проблеми з документальним оформленням перевезення.
Неправильний вид ліцензії	Ризики при внутрішніх або міжнародних рейсах.
Неправильно організована оплата	Ризики щодо РРО/ПРРО.
Неналежно оформлений міжнародний рейс	У платника ПДВ може виникнути ризик щодо застосування ставки 0%.

 

Компанія «Вікторія» може комплексно організувати роботу ФОП, який планує надавати послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення по Україні та за кордон.Допоможемо з: реєстрацією ФОП; підбором КВЕДів; вибором системи оподаткування; ліцензуванням перевезень; підготовкою договору із замовником; організацією ПРРО; бухгалтерським обліком; податковим супроводом внутрішніх та міжнародних перевезень. Краще від самого початку правильно побудувати модель роботи, ніж потім окремо виправляти КВЕДи, ліцензію, договори, податки та розрахунки.

 

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу:  Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
 victorija.ua

 

Іноземна компанія може бути власником нерухомого майна в Україні та передавати таке майно в оренду українським компаніям або фізичним особам-підприємцям. Однак при побудові такої моделі необхідно враховувати спеціальні податкові наслідки, які виникають саме через нерезидентний статус орендодавця.

Основні податкові наслідки такої моделі:

• 15% – податок на доходи нерезидента, так званий податок на репатріацію;
• 20% – ПДВ, який у цьому випадку нараховує український орендар.

Важливо: твердження, що загальне податкове навантаження автоматично становить 35%, не зовсім правильне. Наслідки з ПДВ істотно залежать від того, чи є український орендар платником ПДВ.

Податок на доходи нерезидента при оренді нерухомості в Україні

Податковий кодекс України прямо відносить лізингову та орендну плату, яку резидент сплачує нерезиденту-орендодавцю, до доходів нерезидента з джерелом їх походження з України.

Це передбачено підпунктом «ґ» підпункту 141.4.1 ПКУ. Чинний текст цієї норми прямо називає орендну плату, що вноситься резидентами на користь нерезидента-орендодавця.

Загальне правило оподаткування таких доходів встановлено підпунктом 141.4.2 ПКУ.

Український резидент, який здійснює виплату нерезиденту, утримує податок за ставкою 15% із суми такого доходу та за рахунок нерезидента і сплачує його до бюджету під час виплати доходу.

Це правило поширюється, зокрема, на юридичних осіб, ФОП та суб’єктів господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Наприклад, якщо договірна орендна плата становить 100 000 грн:

• 15 000 грн утримуються як податок з доходу нерезидента;
• 85 000 грн перераховуються нерезиденту.

Це правило діє, якщо договором не передбачена окрема умова про збільшення платежу на суму податку.

Чи допомагає Конвенція між Україною та Кіпром зменшити 15%

Якщо власником нерухомості є, наприклад, кіпрська компанія, необхідно враховувати Конвенцію між Україною та Республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування.

Проте саме щодо доходів від нерухомого майна Конвенція не встановлює зниженої ставки податку в Україні.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що доходи резидента однієї держави від нерухомого майна, яке знаходиться в іншій державі, можуть оподатковуватися у державі місцезнаходження нерухомості.

Це правило застосовується, зокрема, до доходів від:

• прямого використання нерухомості;
• здавання нерухомості в оренду;
• використання нерухомого майна в будь-якій іншій формі.

Ці положення поширюються також на нерухоме майно, яке належить підприємству.

Отже, якщо кіпрська компанія володіє будівлею або приміщенням в Україні та отримує орендну плату від українського орендаря, Конвенція дозволяє Україні оподатковувати такий дохід.

При цьому стаття 6 Конвенції не встановлює для такого доходу ставки 5%, 10% або іншої пільгової ставки. Тому застосовується ставка, передбачена українським законодавством, тобто 15%.

Подвійне оподаткування в такому випадку усувається іншим способом. Конвенція передбачає механізм зарахування податку, сплаченого в іншій договірній державі, в межах установлених нею обмежень.

Важливо також, що Конвенція стосується податків на доходи і не регулює оподаткування ПДВ.

Чому при оренді виникає ПДВ 20%

Оренда нерухомості в Україні у нерезидента має ще один податковий наслідок.

Для послуг, пов’язаних із нерухомим майном, місце постачання визначається за фактичним місцезнаходженням нерухомості.

Таке правило встановлено підпунктом 186.2.2 ПКУ.

Тому якщо будівля, офіс, склад, торгове чи інше приміщення знаходиться в Україні, місце постачання послуг з його оренди також знаходиться в Україні.

Відповідно, така операція підпадає під оподаткування ПДВ в Україні.

При отриманні від нерезидента послуг, місце постачання яких знаходиться в Україні, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ є українська сторона – отримувач послуг.

Отримувач послуг нерезидента нараховує ПДВ за основною ставкою – 20%.

Фактично застосовується механізм reverse charge, тобто зворотного нарахування ПДВ: податок нараховує не іноземний орендодавець, а український отримувач послуг.

Коли виникають податкові зобов’язання з ПДВ

Для послуг нерезидента встановлено спеціальне правило визначення дати виникнення податкових зобов’язань.

ПДВ виникає на дату тієї події, яка відбулася раніше:

• списання коштів з рахунку українського орендаря на оплату послуг нерезидента;
• оформлення документа, що підтверджує факт надання послуг нерезидентом.

Таке правило встановлено пунктом 187.8 ПКУ.

Приклад 1. Якщо акт оренди за серпень оформлено 31 серпня, а орендну плату перераховано нерезиденту 10 вересня, ПДВ-зобов’язання виникнуть 31 серпня.

Приклад 2. Якщо орендар здійснив передоплату 20 серпня, а акт складено 31 серпня, ПДВ виникне 20 серпня.

Від якої суми нараховується ПДВ

Базою оподаткування послуг нерезидента є їх договірна вартість з урахуванням податків та зборів, крім самого ПДВ.

Якщо договір укладений в іноземній валюті, сума перераховується у гривні за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань. Це передбачено пунктом 190.2 ПКУ.

При орендній платі 100 000 грн розрахунок виглядатиме так:

Показник	Сума
Договірна орендна плата	100 000 грн
Податок з доходу нерезидента 15%	15 000 грн
Сума, що перераховується нерезиденту	85 000 грн
ПДВ, нарахований українським орендарем	20 000 грн

Проте економічний результат щодо цих 20 000 грн ПДВ залежить від статусу українського орендаря.

Якщо український орендар є платником ПДВ

Якщо орендар зареєстрований платником ПДВ, він:

1. нараховує 20% ПДВ;
2. складає податкову накладну;
3. реєструє її в ЄРПН;
4. включає суму ПДВ до своїх податкових зобов’язань.

Водночас зареєстрована податкова накладна є підставою для включення цієї ж суми до податкового кредиту.

Для послуг нерезидента право на податковий кредит виникає на дату складання такої податкової накладної за умови її реєстрації в ЄРПН.

Податкові зобов’язання: +20 000 грн
Податковий кредит: -20 000 грн

За наявності повного права на податковий кредит фактичний результат з ПДВ може бути нульовим.

Тому для платника ПДВ некоректно автоматично додавати 20% ПДВ до 15% податку на доходи нерезидента та стверджувати, що податкове навантаження становить 35%.

Реальним додатковим податковим навантаженням у такій моделі насамперед залишається 15% податку з доходу нерезидента.

Окремо необхідно враховувати випадки використання орендованого майна в неоподатковуваних операціях або поза межами господарської діяльності.

Якщо український орендар не є платником ПДВ

Інша ситуація виникає, якщо орендарем є, наприклад, ФОП – платник єдиного податку без ПДВ.

Відсутність реєстрації платником ПДВ не звільняє такого суб’єкта від обов’язку нарахування ПДВ при отриманні відповідних послуг нерезидента.

ПКУ передбачає правила і для отримувачів послуг, які не зареєстровані платниками ПДВ. У такому випадку податкова накладна не складається, але отримувач повинен визначити податкові зобов’язання.

ДПС окремо роз’яснює, що ФОП, який не зареєстрований платником ПДВ та отримує від нерезидента послуги оренди нерухомого майна, розташованого в Україні, є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ.

Для такого орендаря права на податковий кредит немає.

При орендній платі 100 000 грн:

• 15 000 грн утримуються з доходу нерезидента;
• 20 000 грн ПДВ сплачуються українським орендарем;
• компенсувати 20 000 грн через податковий кредит орендар не може.

Саме для неплатника ПДВ така структура стає значно менш привабливою.

Іноземний власник нерухомості має стати на податковий облік в Україні

Необхідно враховувати ще одну вимогу.

Іноземна юридична особа, яка придбаває нерухоме майно або отримує майнові права на нерухомість в Україні, зобов’язана стати на облік у контролюючому органі.

Такий обов’язок передбачений пунктом 64.5 ПКУ.

ДПС також роз’яснює, що придбання нерезидентом нерухомого майна в Україні є самостійною підставою для його постановки на податковий облік.

При цьому сама по собі постановка нерезидента на облік через придбання нерухомості не означає автоматичного визнання його діяльності в Україні діяльністю через постійне представництво.

Питання постійного представництва необхідно аналізувати окремо з урахуванням фактичної моделі діяльності нерезидента в Україні: наявності постійного місця ведення діяльності, персоналу, осіб, уповноважених діяти від імені нерезидента, способу управління нерухомістю та інших обставин.

Висновок

Модель, за якої іноземна компанія володіє нерухомістю в Україні та здає її в оренду українській компанії або ФОП, є можливою, однак потребує попереднього розрахунку податкових наслідків.

Якщо орендар є платником ПДВ

• податок з доходу нерезидента – 15%;
• ПДВ – 20% за механізмом reverse charge;
• за наявності повного права на податковий кредит ПДВ, як правило, не створює додаткового кінцевого податкового навантаження.

Якщо орендар не є платником ПДВ

• податок з доходу нерезидента – 15%;
• ПДВ – 20%;
• права на податковий кредит немає, тому ПДВ стає фактичним додатковим фінансовим навантаженням.

Якщо власником української нерухомості є кіпрська компанія, Конвенція між Україною та Кіпром не встановлює пільгової ставки для доходів від здавання такої нерухомості в оренду. Україна має право оподатковувати такий дохід, а механізм усунення подвійного оподаткування застосовується на рівні оподаткування доходу нерезидента.

Отже: перед передачею нерухомості у власність іноземної компанії доцільно оцінювати не лише юридичну можливість такої структури, а й податковий статус майбутніх орендарів та фактичне податкове навантаження всієї моделі.

 

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua

Український бізнес продовжує працювати в умовах воєнних валютних обмежень. Тому при укладенні договорів з іноземними франчайзерами, ліцензіарами, орендодавцями та іншими нерезидентами одним із ключових залишається питання: чи може українська компанія перерахувати валюту за кордон за франшизу, роялті або оренду?

Коротка відповідь станом на 20 серпня 2026 року: у загальному випадку – так.

Для української юридичної особи, яка здійснює платіж на користь нерезидента, що не підпадає під санкційні або інші спеціальні обмеження, немає загальної заборони на такі платежі та окремого максимального грошового ліміту для переказів за франчайзинговими договорами, роялті, орендою чи лізингом.

Водночас можливість перерахувати валюту ще не означає, що банк автоматично проведе будь-який платіж. Значення мають економічна сутність операції, належне документальне оформлення, статус отримувача та податкові наслідки.

Що змінилося у валютному регулюванні

Суттєве розширення можливостей бізнесу для проведення валютних операцій відбулося у травні 2024 року. Зокрема, були лібералізовані розрахунки за імпорт робіт і послуг, а також платежі за договорами оренди та лізингу.

Проте воєнний валютний режим продовжує діяти. Тому уповноважений банк під час проведення платежу може аналізувати документи, економічний зміст операції, одержувача коштів, санкційні ризики та виконання вимог валютного нагляду.

Отже, на практиці основне питання сьогодні полягає не стільки в тому, чи можна взагалі платити нерезиденту, скільки в тому, за що саме здійснюється платіж і наскільки правильно оформлена операція.

Роялті нерезиденту: платити можна

Українська компанія в загальному випадку може перераховувати нерезиденту роялті за використання торговельних марок, програмного забезпечення, авторських прав, технологій, ноу-хау та інших об’єктів інтелектуальної власності.

При цьому банк може перевіряти, який саме об’єкт інтелектуальної власності використовується, кому належать відповідні права, на який строк та територію вони передані, за який період здійснюється виплата та як визначено суму роялті.

З практичної точки зору простішою є ситуація, коли роялті сплачується за вже завершений період використання прав, а сума винагороди підтверджується відповідним розрахунком.

Окремої індивідуальної валютної ліцензії НБУ для такого платежу не потрібно.

Франшиза: значення має не назва платежу, а його зміст

З договорами франчайзингу ситуація складніша.

У договорі може бути передбачений єдиний franchise fee, однак фактично така винагорода може включати декілька різних платежів:

роялті + маркетингові послуги + IT-підтримку + навчання + ноу-хау + оренду обладнання.

З валютної точки зору відповідні платежі можуть бути дозволені, однак їх податковий режим може суттєво відрізнятися.

Саме тому загальну винагороду за договором франчайзингу доцільно розділяти відповідно до її економічного змісту та окремо визначати в договорі й первинних документах:

royalty, service fee, rent та інші складові.

Наприклад, платіж із формулюванням лише «100 000 євро franchise fee» може викликати більше запитань як у банку, так і при визначенні податкових наслідків операції.

Оренда та лізинг

Платежі нерезидентам за договорами оренди та лізингу також у загальному випадку можуть здійснюватися українським бізнесом.

При цьому податковий режим залежатиме від того, що саме є предметом оренди: обладнання, транспортний засіб, інше рухоме майно чи нерухомість.

Для нерухомого майна особливе значення має його місцезнаходження, оскільки від цього можуть залежати правила оподаткування операції.

400 000 грн – не максимальний розмір валютного платежу

На практиці все ще можна зустріти твердження, що українське підприємство нібито не може перерахувати нерезиденту більше 400 тис. грн.

Це неправильно.

Сума 400 тис. грн у цьому контексті пов’язана з правилами валютного нагляду, а не з установленням максимально допустимого розміру транскордонного платежу.

Тому підприємство може здійснити платіж і на значно більшу суму, якщо сама операція дозволена та належним чином документально підтверджена.

Авансові платежі: потрібно контролювати строки

Окремої уваги потребують авансові платежі нерезидентам.

Якщо українська компанія спочатку перераховує кошти, а послугу, право користування чи інше зустрічне надання має отримати пізніше, така операція може підпадати під валютний нагляд щодо граничних строків розрахунків.

Загальним орієнтиром для відповідних операцій є 180 календарних днів.

Особливо уважно слід структурувати великий авансовий платіж роялті за декілька років, prepaid franchise fee або довгострокову передоплату оренди.

Тому модель, за якої винагорода сплачується після завершення відповідного періоду, у багатьох випадках є простішою з точки зору валютного контролю.

Валютний платіж дозволений, але не забуваємо про податки

Можливість перерахувати валюту нерезиденту не означає відсутності податкових наслідків.

При виплаті роялті може виникати обов’язок української компанії утримати податок з доходу нерезидента. Розмір такого податку залежатиме, зокрема, від країни податкового резидентства отримувача та можливості застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Тому до здійснення виплати необхідно перевірити податкове резидентство нерезидента та підготувати документи, необхідні для застосування відповідного міжнародного договору.

Для franchise fee немає універсального податкового режиму. Податкові наслідки визначаються виходячи з того, що фактично входить до складу платежу.

Що з ПДВ

При отриманні послуг від нерезидента окремо потрібно перевіряти місце їх постачання.

Якщо місце постачання відповідних послуг знаходиться на митній території України, у резидента можуть виникнути зобов’язання з ПДВ при отриманні послуг від нерезидента.

Натомість платежі, які за своєю податковою природою дійсно є роялті, мають інший режим оподаткування.

Тому штучно називати сервісну плату «роялті» або, навпаки, оформлювати реальну ліцензійну винагороду як service fee не варто. Неправильна кваліфікація платежу може суттєво змінити його податкові наслідки.

РФ, Білорусь та санкційні контрагенти

Наведені висновки стосуються звичайних нерезидентів, щодо яких відсутні спеціальні обмеження.

Перед проведенням платежу необхідно перевіряти не лише країну реєстрації іноземної компанії, але й її власників, кінцевих бенефіціарів, контролерів, банк отримувача та можливі санкційні зв’язки.

Проведення платежу через рахунок у європейському банку або використання EUR чи USD саме по собі не усуває ризик, якщо контрагент або пов’язані з ним особи підпадають під відповідні обмеження.

Які документи може попросити банк

Перед значним валютним платежем нерезиденту доцільно заздалегідь підготувати:

• ЗЕД-договір та додаткові угоди;
• інвойс;
• акт, звіт або інший документ, що підтверджує отримання послуг чи використання прав;
• розрахунок роялті або іншої винагороди;
• документи щодо прав нерезидента на об’єкти інтелектуальної власності;
• інформацію про структуру власності нерезидента;
• документи для застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування;
• за необхідності – переклад документів українською мовою.

Для складних договорів франчайзингу або значних авансових платежів доцільно ще до здійснення SWIFT-переказу погодити з банком структуру операції та перелік документів, які він потребуватиме.

Висновок

Станом на 20 серпня 2026 року українська юридична особа в загальному випадку може здійснювати платежі нерезидентам за франшизу, роялті, оренду та лізинг. Загальної заборони або спеціального максимального валютного ліміту для таких платежів немає.

Однак ключове значення має правильна структура операції.

Найбільші ризики можуть виникати через:

неправильну структуру franchise fee, санкційні зв’язки контрагента, недостатнє документальне підтвердження, значні авансові платежі, недотримання валютних строків або неправильне застосування податку на доходи нерезидента та ПДВ.

Тому договір, податкову кваліфікацію та структуру майбутнього платежу нерезиденту доцільно перевірити до перерахування валюти, а не після отримання додаткового запиту або відмови від банку.

 

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua