Практична ситуація: фізичною особою, що має статус суб’єкта підприємницької діяльності та є платником ПДВ, прийнято рішення щодо заснування юридичної особи.

   Планується, що статутний капітал юридичної особи формуватиметься за рахунок майна, набутого фізичною особою-підприємцем від здійснення підприємницької діяльності. Таке майно придбане в іншого платника ПДВ, суму сплаченого податку на додану вартість відображено в податковому кредиті в податковій звітності.

   Чи є об’єктом оподаткування з ПДВ у ФО-П операція з внесення такого майна до СК юридичної особи? Чи повинна бути виписана податкова накладна та чи матиме підприємство, відповідно, право на податковий кредит?

   Саме з таким запитанням було адресоване звернення до ДФСУ.

Відповідь – лист ДФСУ від 28.04.2015р. №4000/Б/99-99-17-02-02-14 подаємо нижче.

Компанія “Вікторія”

   Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообоовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

   Саме через це, на думку Міністерства соціальної політики України, в графі 4 трудової книжки працівника підприємцем зазначаються реквізити такого локального документу (наказу чи розпорядження).

   Роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 30.03.2015р. №191/06/187-15 додається нижче.

Компанія «Вікторія»

Зразок заповненої картки за Формою №10 для подання державному реєстратору – реєстрація фізичної особи – підприємця. Для самостійного формування. Проста форма. Для завантаження

   10 лютого 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень [посилання]

Основні тези з рішень апеляційного та суду першої інстанції, котрі можуть бути важливими для аналогічних спорів:

1. «…колегія суддів  приходить до висновку, що книга обліку доходів і витрат не є первинним документом в розумінні чинного податкового законодавства, а також ст. 9 Закону № 996, яка встановлює вимоги до первинних документів.

Книга обліку доходів і витрат є регістром бухгалтерського обліку та не є єдиним джерелом на підставі, якого формуються доходи та витрати підприємця. Первинним та фундаментальним джерелом для формування витрат та доходів є господарська операція, яка документуються первинними документами і саме ці документи першочергово, мають враховуватись при декларуванні платником податків своїх зобов’язань.

Відсутність книги обліку доходів і витрат згідно положень вимог чинного податкового законодавства України не є підставою визнавати такими, що відсутні витрати, які реально понесенні та підтвердженні первинними документами…»

2. «…жодним діючим нормативно-правовим документом (у т.ч. ПК України) не передбачено розрахунок витрат на доходів платника податків з використання показників “націнка” та “середня націнка”, який ДПІ використаний  для визначення розміру податків, зборів чи інших платежів, а також для перевірки своєчасності їх нарахування та сплати у цій справі. Зазначений метод не надає можливість встановити базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому він не міг використовуватись ДПІ…”

3. «…Зробивши системний аналіз нормативних приписів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що господарські операції, за рахунок яких платник податків зобов’язаний формувати свої зобов’язання з ПДВ, є індивідуально визначеними, а не абстрактними та мають документуватись відповідними первинними документами у т.ч. податковою накладною….»

4. «…Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку суд не вправі підмінювати функції ДПІ, як органу контролю, та не наділений повноваженнями  самостійно здійснити донарахування податкового зобов’язання позивачу…»

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням [рішення]

Компанія «Вікторія»

«Включати чи не включати у витрати сплачену суму податку на додану вартість?» – таке питання виникає у багатьох підприємців на загальній системі оподаткування – платників ПДВ при формуванні декларації за 2014 рік.

Адже, до набуття чинності Податковим кодексом України, згідно ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, а також у відповідності до додатку № 7 до Інструкції до складу витрат фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, зареєстрованої як платник ПДВ, включались суми ПДВ, внесені до бюджету. При цьому не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).

    Після набуття чинності Податковим кодексом в цьому питанні для підприємців не все складається так просто.

       Адже, ПКУ, з однієї сторони, дозволяв до 01.01.2015р.  віднести до витрат суму сплачених податків.

      З іншої сторони, – прямої норми, яка б дозволяла віднести до витрат саме суму сплаченого ПДВ, не було. Хитка ситуація, у якій підприємницький ризик співставний тільки з штрафними санкціями за поведінку всупереч директивам фіскального органу. І фахівці фіскального органу надають роз’яснення зі своїм фіскальним баченням: сплачений ПДВ до витрат підприємця не входить:

Компанія “Вікторія”