Відсутність фізичної особи – підприємця за податковою адресою під час візиту податківців сама по собі не дає ДПС автоматичного доступу до інформації про рух коштів на його банківських рахунках. Водночас розраховувати на те, що неможливість знайти ФОП фактично заблокує податкову перевірку, також не варто.

Судова практика показує: якщо контролюючий орган належним чином оформить перевірку, направить необхідні документи, зафіксує неможливість її проведення та доведе необхідність отримання банківської інформації, суд може дозволити розкриття банківської таємниці.

1. Нормативно-правова база

1.1. Інформація, яка становить банківську таємницю

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку під час його обслуговування. До неї прямо належать «відомості про банківські рахунки клієнтів» та «інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта».

Це правило кореспондує з ч. 1 ст. 1076 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, за якою «банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта», а державним органам такі відомості можуть надаватися виключно у випадках і порядку, встановлених банківським законодавством.

Отже, виписки, дати та суми зарахувань і списань, призначення платежів, реквізити контрагентів та залишки на рахунках не є звичайною податковою інформацією, яку ДПС може одержати від банку на загальний письмовий запит.

1.2. Інформація, яка надається ДПС без суду, та інформація, для якої потрібне судове рішення

Згідно з п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121-III, інформація, що становить банківську таємницю, розкривається за рішенням суду, тоді як на безпосередній запит податкового органу банк надає інформацію про наявність рахунків, а також відомості у спеціальних випадках, прямо передбачених законом, зокрема для міжнародного податкового обміну.

Розмежування деталізує пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. Контролюючі органи мають право отримувати від банків передбачені законом довідки, але «на підставі рішення суду — інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку». Аналогічно п. 73.4 ст. 73 ПКУ передбачає:

«Інформація про наявність та рух коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачено пунктом 73.3 цієї статті, […] контролюючим органам за рішенням суду».

Отже, для звичайної внутрішньої податкової перевірки фізичної особи доступ до деталізованого руху коштів потребує судового рішення. Винятки щодо FATCA, CRS та запитів компетентних органів іноземних держав не поширюються автоматично на внутрішню перевірку доходів фізичної особи.

1.3. Передумови документальної перевірки

Відповідно до ст. 75 ПКУ, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій, первинних документів, регістрів обліку, звітності, а також документів і податкової інформації, отриманих у встановленому законом порядку. Документальна позапланова перевірка допустима лише за наявності однієї з підстав, передбачених ПКУ.

Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ допускає позапланову перевірку, якщо отримана податкова інформація свідчить про можливе порушення, а платник не надав пояснень і документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит протягом 15 робочих днів. Підставою також є припинення підприємницької діяльності ФОП за пп. 78.1.7 ПКУ. Водночас рішення про перевірку оформлюється наказом, а право на її проведення за загальним правилом виникає лише після вручення платнику копії наказу в порядку ст. 42 ПКУ.

Запит ДПС повинен містити підставу його направлення із зазначенням інформації, яка її підтверджує, перелік запитуваних відомостей і документів та належний підпис. Якщо запит не відповідає цим вимогам, платник звільняється від обов’язку надавати відповідь за п. 73.3.4 ПКУ. Тому формальна відсутність відповіді на дефектний запит не підтверджує законну необхідність розкриття банківської таємниці.

Під час уже розпочатої перевірки п. 85.2 ст. 85 ПКУ зобов’язує платника надати всі документи, пов’язані з її предметом, але прямо уточнює, що «такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки». Відтак необхідно відрізняти ненадання відповіді на передперевірочний запит за ст. 73 ПКУ від ненадання документів під час належно розпочатої перевірки за ст. 85 ПКУ.

1.4. Вручення документів і підтвердження неможливості перевірки

За п. 42.2 та п. 42.5 ст. 42 ПКУ документи вважаються належно врученими, якщо їх направлено за податковою адресою рекомендованим листом із повідомленням про вручення, через електронний кабінет у передбачених випадках або вручено особисто. Якщо пошта не може вручити документ через відсутність платника, відмову прийняти кореспонденцію, незнаходження адресата або з інших причин, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою із фіксацією причини невручення.

Для виїзної перевірки п. 81.2 ст. 81 ПКУ вимагає, щоб у разі неможливості її проведення посадові особи ДПС невідкладно склали акт про неможливість проведення перевірки та додали матеріали, які підтверджують викладені в акті факти. Отже, акт податкового інспектора не повинен бути єдиним доказом: до нього мають додаватися результати поштового вручення, виходів за адресою та інших вжитих заходів.

Водночас документальна невиїзна перевірка здійснюється у приміщенні контролюючого органу, а присутність платника не є обов’язковою. Це прямо випливає з п. 79.1–79.3 ст. 79 ПКУ. Тому, якщо ДПС посилається лише на фізичну відсутність особи, вона має пояснити, чому предмет перевірки не може бути досліджений у невиїзному порядку за наявними законно отриманими матеріалами.

1.5. Судова процедура

Заява подається за місцезнаходженням банку відповідно до ст. 347 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV. За ст. 348 ЦПК України ДПС повинна зазначити:

«обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію»,

а також обсяг інформації та мету її використання.

Справа розглядається у закритому засіданні протягом п’яти днів. Неявка особи або банку за загальним правилом не перешкоджає розгляду, але якщо вимога фактично ґрунтується на спорі, який має вирішуватися в позовному провадженні, суд залишає заяву без розгляду — ст. 349 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 350 ЦПК України, суд відмовляє, якщо заявник не має законних підстав або повноважень. Рішення про розкриття підлягає негайному виконанню; його оскарження протягом п’яти днів не зупиняє виконання. Банк розкриває виключно той обсяг відомостей, який зазначений у резолютивній частині рішення.

2. Аналіз судової практики

2.1. Базовий підхід: банківська таємниця не замінює податкову перевірку

У постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 761/43384/16-ц сформульовано базовий стандарт, який надалі став усталеним:

«Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати […] податків та зборів […] є підставою для ініціювання […] перевірок […]. Розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення […] обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об’єктивна потреба».

У цій справі ДПС не надала належно засвідчених і читабельних доказів, у матеріалах був відсутній наказ про перевірку, а неможливість реалізувати передбачені ПКУ заходи не підтверджувалася. Верховний Суд залишив у силі відмову.

Цей підхід означає, що судове провадження не може використовуватися як спрощений спосіб збору банківських виписок лише тому, що така інформація була б корисною для податкового контролю. ДПС повинна довести не абстрактну корисність, а об’єктивну необхідність.

2.2. Одного виходу за податковою адресою недостатньо

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 761/26078/19 податковий орган посилався на відсутність ФОП за місцем реєстрації та відомості про його виїзд за кордон. Проте акт був складений у липні 2018 року, а із заявою ДПС звернулася лише в липні 2019 року. Верховний Суд відзначив відсутність доказів, що платник не перебував за адресою протягом усього цього періоду, та доказів неможливості вручити йому документи поштою.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 18.05.2020 у справі № 761/10955/19. Податковий орган склав акт про відсутність особи та направив службову записку для встановлення її місцезнаходження, але не надав доказів результатів розшукових заходів і не направив наказ рекомендованим листом. Верховний Суд зазначив:

«Заявник не надав належних та допустимих доказів […] вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення документів, необхідних для проведення перевірки».

Цей стандарт зберігся й у постанові Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 758/6507/18. Неможливість особистого вручення наказу без доказів його направлення поштою та за наявності попереднього листування з підприємцем за тією самою адресою не була визнана достатньою.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 758/7617/23 ДПС надала акт про неможливість перевірки, направила платнику запит і звернулася до поліції для встановлення його місцезнаходження. Проте Верховний Суд наголосив, що акт засвідчував лише один вихід за адресою, докази поштового направлення повідомлення з наказом були відсутні, а результати звернення до поліції не подані. Тому неможливість перевірки не була доведена.

Отже, відсутність під час одного візиту, акт ДПС і навіть факт направлення запиту до поліції без результату такого запиту не утворюють достатньої сукупності доказів.

2.3. Коли суд підтримує податковий орган

Позитивна для ДПС модель відображена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 757/26570/23, на яку Верховний Суд послався як на релевантний приклад у постанові від 23.04.2025 у справі № 686/32791/23. У справі № 757/26570/23 суди встановили, що ДПС:

«вчинило визначені законом дії для проведення документальної позапланової перевірки […], однак проведення цієї перевірки було неможливим з незалежних від контролюючого органу причин, зокрема через відсутність [особи] за податковою адресою, а також ненадання відповіді на запит контролюючого органу».

Саме поєднання належно вчинених процедурних дій, підтвердженої відсутності особи та ненадання відповіді дозволило визнати заяву обґрунтованою.

Таким чином, практика допускає розкриття таємниці, коли суд встановлює не один ізольований факт, а завершений доказовий ланцюг: існувала законна перевірка; ДПС належно оформила й направила документи; платник не надав інформації; провести перевірку без банківських даних об’єктивно неможливо; потрібні дані чітко пов’язані з її предметом.

2.4. Навіть доведене ненадання документів не виправдовує надмірного обсягу доступу

У справі № 686/32791/23 платник не надав документи на запити ДПС і під час документальної планової перевірки. Верховний Суд визнав помилковими мотиви нижчих судів про необхідність попередньо звертатися безпосередньо до банку та про закінчення строку перевірки як автоматичну перешкоду. Водночас у задоволенні заяви було остаточно відмовлено через непропорційність запиту.

Перевірка стосувалася правильності нарахування і сплати єдиного внеску, тоді як ДПС просила надати повний обсяг інформації про рух коштів за всіма рахунками, з назвами й кодами контрагентів, датами та призначеннями платежів. Верховний Суд сформулював актуальний стандарт:

«Предметом судового контролю […] є наявність підстав — мети її використання та обґрунтування необхідності отримання […] Розкриття банківської таємниці можливе […] якщо без отримання відповідної інформації виконання […] функцій і завдань є неможливим […], а обсяг надання такої інформації є обмеженим законом».

Отже, запит щодо контрагентів не є категорично забороненим, але потребує окремого обґрунтування. ДПС має показати, чому для конкретного податку або внеску необхідні не лише загальні обороти, а й ідентифікація кожного контрагента, призначення кожного платежу та всі операції за відповідний період.

2.5. Інформація повинна бути потрібна для актуальної, а не завершеної перевірки

У постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 263/16311/19 податкова служба звернулася за банківськими даними після того, як позапланову перевірку вже було проведено, складено акт і прийнято податкові повідомлення-рішення. Верховний Суд погодився з відмовою:

«Позапланова перевірка […] проведена […]. ГУ ДПС […] при зверненні до суду […] не обґрунтована необхідність розкриття банківської таємниці після завершення перевірки».

Таким чином, банківські відомості не можуть витребовуватися постфактум під попередньо заявленою метою «проведення перевірки», якщо перевірка вже завершена і податковий орган сформував висновки без них. Для іншої законної мети потрібне окреме обґрунтування.

2.6. Новітня практика 2025–2026 років

У постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 752/14189/24 підтверджено, що відсутність доказів направлення наказу про позапланову перевірку рекомендованим листом виключає висновок про вжиття ДПС усіх передбачених ПКУ заходів. Саме неподання декларації або необхідність перевірити сплату податків створює підставу для перевірки, але не автоматичний доступ до банківських даних.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 757/18140/24 залишено в силі відмову у розкритті банківської таємниці. ДПС направляла платнику лист із вимогою надати документи, який повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Проте не було доказів направлення за адресою реєстрації повідомлення з копією наказу про документальну перевірку та підтвердження неможливості його вручення.

Ця постанова демонструє важливу відмінність: повернення звичайного запиту про документи не замінює доказів належного вручення саме наказу і повідомлення про перевірку. Станом на серпень 2026 року Верховний Суд не відступив від сформованого раніше суворого стандарту.

3. Тенденції практики

Практика Верховного Суду з 2019 до 2026 року є послідовно обмежувальною. Банківська таємниця розглядається як захищена законом інформація, а судове розкриття — як допоміжний і винятковий захід, а не альтернативний спосіб проведення податкової перевірки.

У 2019–2024 роках основний акцент робився на доведенні неможливості вручити документи та провести перевірку передбаченим ПКУ способом. У 2025 році до цього стандарту виразно додався тест пропорційності: навіть за підтвердженого ненадання документів заявник повинен обґрунтувати кожен елемент запитуваного обсягу інформації. Практика 2025–2026 років не свідчить про пом’якшення вимог; навпаки, вона деталізує доказові та процесуальні передумови доступу.

Відступу Великої Палати Верховного Суду від наведеного підходу в досліджених матеріалах немає. Домінуючим залишається правило: спочатку ДПС повинна належно реалізувати процедуру податкового контролю, а потім довести, що саме банківські відомості є необхідними й співмірними з предметом перевірки.

4. Висновки

Суд задовольняє заяву ДПС не тому, що платник просто не відповів на запит або не перебував удома під час візиту інспекторів, а тому, що податковий орган довів об’єктивну неможливість виконати функцію контролю без конкретної банківської інформації. Необхідна сукупність обставин включає законну підставу та належно оформлений наказ про перевірку, належний письмовий запит, дотримання порядку направлення документів за ст. 42 ПКУ, підтверджене ненадання відповіді або документів, акт про неможливість проведення перевірки з доданими доказами та чіткий зв’язок банківських операцій із предметом перевірки.

Ключовим ризиком для ДПС залишається неповне документування вручення. Один вихід за адресою, акт податкового інспектора, службова записка або запит до поліції без результату не підтверджують неможливість перевірки. Необхідно подавати суду докази направлення саме наказу і повідомлення про перевірку: поштові документи, повідомлення про вручення або повернення із зазначенням причини, відомості електронного кабінету та матеріали, додані до акта про неможливість перевірки.

Для фізичної особи основними лініями заперечення є незаконність або дефектність запиту, відсутність належної підстави перевірки, ненаправлення наказу, разовість виходу за адресою, відсутність доказів тривалої недоступності, можливість провести невиїзну перевірку, завершення перевірки до звернення в суд та надмірність запитуваного обсягу. Особливо вагомим є заперечення проти необмеженого доступу до всіх операцій і даних усіх контрагентів, якщо предмет перевірки стосується лише окремого податку, внеску або конкретного періоду.

Для банку правомірна модель поведінки полягає у збереженні банківської таємниці до отримання належного судового рішення та виконанні цього рішення виключно в установлених ним межах. Самостійне надання ДПС деталізованого руху коштів поза спеціальними законодавчими винятками або без судового рішення не відповідає загальному порядку розкриття банківської таємниці.

Отже, актуальна практика не підтримує автоматичного доступу ДПС до рахунків через ненадання інформації або відсутність особи за податковою адресою. Судове розкриття стає ймовірним лише після підтвердження повної належної процедури, незалежних від ДПС причин неможливості перевірки та пропорційності конкретно визначеного обсягу банківських відомостей.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 761/43384/16-ц.
• Постанова Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 761/26078/19.
• Постанова Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 761/10955/19.
• Постанова Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 263/16311/19.
• Постанова Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 758/6507/18.
• Постанова Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 758/7617/23.
• Постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 757/26570/23.
• Постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 686/32791/23.
• Постанова Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 752/14189/24.
• Постанова Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 757/18140/24.

---

Команда АО «Західна Правова Група» супроводжує податкові спори, пов’язані як із донарахуваннями за результатами перевірок, так і з процедурними порушеннями з боку контролюючих органів. У подібних категоріях справ належна оцінка способу вручення документів, строків оскарження, порядку призначення перевірки та дотримання вимог Податкового кодексу України часто має вирішальне значення для захисту прав платника.

Переваги АО «Західна Правозахисна Група»

• досвідчені адвокати податкової практики та податкові консультанти;
• напрацьовані вдалі кейси з оскарження;
• наданню послуги передує детальний аналіз ситуації, моделювання її розвитку і податкове планування;
• налагоджені процеси дистанційної, комфортної та безпечної для замовника комунікації;
• справедлива та розумна вартість послуг.

Заповніть форму зворотного зв’язку, і ми надамо Вам первинну консультацію.

Наші контакти

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77
Електронна пошта: office@vg.ua

Група Компаній Вікторія

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.

🌐 victorija.ua

Адвокати АО “Західна Правозахисна Група” успішно захистили інтереси директора підприємства у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Податковий орган склав протокол про адміністративне правопорушення, посилаючись на висновки документальної позапланової перевірки та стверджуючи про порушення правил ведення податкового обліку. Підставою стали виключно висновки акта перевірки, на основі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду наші адвокати звернули увагу на принципову обставину: підприємство вже розпочало процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а строк розгляду скарги був офіційно продовжений. Відтак визначені податковим органом грошові зобов’язання залишаються неузгодженими.

Суд погодився з цією позицією та зазначив, що:

• акт податкової перевірки сам по собі не створює правових наслідків і не підтверджує вину особи;
• під час адміністративного або судового оскарження податкові зобов’язання є неузгодженими;
• за таких обставин відсутні достатні підстави вважати, що посадова особа вчинила адміністративне правопорушення.

У результаті Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив провадження у справі на підставі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Чому це рішення важливе

На практиці податкові органи нерідко складають адміністративні протоколи щодо посадових осіб ще до завершення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень.

Ця постанова вкотре підтверджує: якщо результати перевірки та ППР оскаржуються, а грошові зобов’язання не набули статусу узгоджених, саме по собі це може бути вагомою підставою для відсутності складу адміністративного правопорушення.

Адвокати АО “Західна Правозахисна Група” здійснювали повний супровід справи та представляли інтереси клієнта в суді, що дозволило досягти позитивного результату.

 

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua

Зв’язок та форми комунікацій

Заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг супроводу справи у спорі з органами влади.

Форма зв’язку

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

 АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”,

Група Компаній Вікторія

14 липня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №300/6163/24, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції на користь фізичної особи-підприємця. Цю справу супроводжували адвокати АО “Західна Правозахисна Група”.

Спір виник через те, що податковий орган анулював реєстрацію підприємця як платника єдиного податку, пославшись на наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів. При цьому жодної документальної перевірки проведено не було.

У чому полягала проблема

Контролюючий орган виключив ФОП із Реєстру платників єдиного податку, обґрунтовуючи свої дії лише інформацією з інформаційної системи про наявність податкового боргу.

Водночас підприємець зазначав, що:

• не отримував належного рішення про анулювання реєстрації;
• документальна перевірка не проводилась;
• після нібито анулювання продовжував подавати декларації та сплачувати податки, які податковий орган приймав.

Позиція суду

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що:

• реєстрація платника єдиного податку є безстроковою;
• її анулювання можливе лише у випадках, визначених Податковим кодексом України;
• якщо підставою є порушення платником вимог спрощеної системи, контролюючий орган повинен провести документальну перевірку;
• рішення про анулювання має прийматися саме на підставі акта такої перевірки.

Сам факт наявності інформації в інтегрованій картці платника або інших інформаційних базах не дає податковому органу права виключати підприємця з Реєстру платників єдиного податку.

Що ще звернув увагу суд

Суд також зазначив, що:

• податковий орган не підтвердив, з яких саме документів встановлено суму податкового боргу;
• у самому листі про анулювання відсутнє посилання на акт перевірки;
• матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки.

Саме порушення встановленої законом процедури стало достатньою підставою для визнання дій податкового органу протиправними.

Чому це рішення важливе

Постанова ще раз підтверджує сформовану судову практику Верховного Суду: виключення платника з Реєстру єдиного податку не може здійснюватися автоматично лише на підставі інформації про податковий борг.

Контролюючий орган зобов’язаний:

• провести документальну перевірку;
• оформити її результати актом;
• лише після цього приймати рішення про анулювання реєстрації.

Якщо ці вимоги не виконані, таке рішення має високі шанси бути скасованим у судовому порядку.

Висновок

Для платників єдиного податку ця постанова є ще одним підтвердженням того, що навіть за наявності податкового боргу податковий орган повинен діяти виключно у спосіб, передбачений законом. Недотримання процедури є самостійною підставою для скасування рішення про анулювання реєстрації та поновлення статусу платника єдиного податку.

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua

Зв’язок та форми комунікацій

Заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг супроводу податкової справи.

Форма зв’язку

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

 АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”,

Група Компаній Вікторія

 

З 1 жовтня 2025 року набули чинності зміни до законодавства, які встановлюють мінімальний рівень середньої зарплати як обов’язкову умову для отримання та збереження ліцензій на роздрібну торгівлю підакцизними товарами (алкоголь, тютюн, рідини для e-сигарет, пальне). Ці вимоги введено Законом України № 4536-IX від 16.07.2025, що оновив норми Закону № 3817-IX («Про державне регулювання … обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів…») – зокрема, доповнено статтю 42 цього закону частинами 13 та 14 з новими умовами ліцензування. Нижче наведено практичні роз’яснення щодо розрахунку середньої зарплати, встановлених мінімальних меж та періоду контролю, з посиланнями на офіційні джерела.

Мінімальний рівень середньої зарплати для ліцензіатів

Підприємства з найманими працівниками. Суб’єкт господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами для електронних сигарет чи пальним, повинен забезпечити середню щомісячну заробітну плату (по всьому підприємству) не нижче визначеного мінімуму. Величина мінімуму прив’язана до розміру мінімальної заробітної плати (МЗП), встановленої законом на 1 січня відповідного року. На 2025 рік мінімальна зарплата становить 8000 грн, тому граничні показники такі: 16 000 грн (дві МЗП) або 12 000 грн (1,5 МЗП). Конкретно закон визначає дві ситуації:

• Не менше 1,5 × МЗП – якщо всі торговельні об’єкти ліцензіата знаходяться поза межами обласних центрів (та м. Києва, Севастополя) на відстані понад 50 км, і площа кожної торговельної зали не перевищує 500 м². (Ця норма підтримує менші магазини в сільській місцевості: для них мінімальна середня зарплата в 2025 році – 12 000 грн).

• Не менше 2 × МЗП – для всіх інших суб’єктів, чиї місця торгівлі не відповідають вказаним вище умовам (тобто великі магазини або розташовані в містах). Для них у 2025 році середня зарплата має бути не менше 16 000 грн.

Фізичні особи – підприємці без найманих працівників. Якщо ліцензію оформлено на ФОП, який працює самостійно, встановлено аналогічну вимогу до розміру його загального місячного оподатковуваного доходу. Він теж має бути не меншим за зазначені межі (1,5 або 2 мінімальні зарплати, залежно від виконання умов про віддаленість і площу торгівлі). Тобто прибуток ФОП за місяць повинен сягати відповідно не менше ~12 тис. грн або 16 тис. грн у 2025 році, щоб підприємець міг отримати чи продовжувати чинність ліцензії на торгівлю підакцизними товарами.

Як обчислюється середня зарплата

Середня щомісячна заробітна плата для цілей ліцензування рахується по підприємству в цілому, а не лише по працівниках, що безпосередньо продають підакцизні товари. Тобто враховується загальна сума виплат усім найманим працівникам суб’єкта господарювання. Закон № 4536-IX прямо визначає алгоритм розрахунку, спираючись на дані податкової звітності з зарплати. Згідно з новими нормами, середню зарплату слід обчислювати таким чиномa:

1. Сума виплат: підсумувати нараховану заробітну плату за місяць плюс оплату перших 5 днів лікарняних за рахунок роботодавця плюс допомогу з тимчасової непрацездатності (оплачена за рахунок Фонду).

2. Середнє значення: отриману суму поділити на кількість працівників (застрахованих осіб), яким у цьому місяці нараховано зарплату. (Не враховуються особи, які отримували не зарплату, а грошове забезпечення – тобто військові, служби тощо, якщо такі є на підприємстві).

Іншими словами, контролюючі органи братимуть показники з об’єднаної звітності (податкового розрахунку) по ЄСВ та ПДФО. Зокрема, додаються рядки про нараховану зарплату і лікарняні, та діляться на кількість найманих осіб, зазначених у звіті. Важливо: окремі співробітники можуть отримувати і менше, і більше цієї суми – закон вимагає дотримання саме середнього показника по підприємству, а не обов’язково підвищувати зарплату кожному продавцю до 16 тис. грн. Таким чином, роботодавець має право довільно розподілити фонд оплати праці (підвищити оклади ключовим працівникам чи бонуси), аби тільки середня зарплата за місяць не впала нижче встановленого порогу.

Період контролю та перевірки

Вимога щодо мінімальної середньої зарплати набуває чинності з 01.10.2025 – саме з цієї дати починається відлік контролюючими органами. Розрахунок показника здійснюється за період від дня набрання чинності Законом № 4536-IX, тобто починаючи з жовтня 2025 року. Практично це означає, що першим звітним місяцем для перевірки виконання нового критерію є жовтень 2025. Надалі кожен місяць діяльності ліцензіата повинен аналізуватися на відповідність середньої зарплати встановленому мінімуму.

Контроль і санкції. Додержання зарплатних вимог перевірятиме податкова служба під час планових чи позапланових перевірок. Невиконання вимоги про середню зарплату (або доходу ФОПа) розцінюється як порушення умов ліцензії. Якщо буде встановлено (та зафіксовано актом перевірки), що протягом трьох повних календарних місяців поспіль ліцензіат не забезпечував потрібний рівень середньої зарплати (або відповідно доходу ФОП) – дію ліцензії буде припинено (ліцензія анулюється). Три місяці відліковуються підряд у період дії ліцензії; наприклад, якщо середня зарплата була нижче встановленого мінімуму в жовтні, листопаді та грудні 2025, то контролюючий орган має підстави анулювати ліцензію.

Підприємцям слід врахувати, що отримання нової ліцензії відтепер також передбачає готовність дотримуватись цих критеріїв із самого початку діяльності. Хоч на етапі подання документів може прямо не вимагатися довідка про зарплату, у перші місяці роботи потрібно організувати оплату праці так, щоб виконати необхідний середній рівень. В іншому разі є ризик досить швидко втратити ліцензію через невідповідність новим вимогам.

Висновки для ліцензіатів

Закон № 4536-IX установив новий фінансовий критерій для роздрібних торговців алкоголем, тютюном та іншим підакцизним товаром – обов’язковий мінімум середньої зарплати по підприємству. З 1 жовтня 2025 року бізнеси повинні підтримувати цей показник на рівні не нижче двократного розміру мінімальної зарплати (або 1,5×МЗП для невеликих точок поза межами великих міст). У разі порушення протягом 3 місяців поспіль ліцензію анулюють за рішенням податкового органу. Відтак, підприємцям у цій сфері варто переглянути фонд оплати праці: за необхідності підвищити оклади окремим співробітникам або виплачувати премії, щоб сумарно середня зарплата відповідала новим законодавчим вимогам.

📞 Маєте схожий випадок або сумніви щодо власних дій?
Команда “Вікторія” готова надати оперативну, істотну інформацію — професійно, ґрунтовно, до результату.

Заповніть форму зворотного зв’язку для швидкого зв’язку. Збережіть свої нерви, здоров’я, час та кошти. 

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

Група Компаній Вікторія

Нагадаємо коротко суть попередніх двох частин нашої розгорнутої публікації. Так, Державна податкова служба України масово проводить перевірки фізичних осіб, які у 2020–2022 роках отримували доходи через платформу OnlyFans від британської компанії Fenix International Ltd.

Це стало можливим завдяки автоматичному обміну податковою інформацією між Україною та Великою Британією відповідно до міжнародної Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Про те. що саме Податково-митна служба Її Величності (зараз офіційно — Податкова та митна служба Великої Британії) надала всю інформацію щодо реципієнтів доходів від платформи OnlyFans британської компанії Fenix International Ltd йдеться у листі ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07. Приводимо його нижче без додатків (котрі є конфіденційними):

До початку перевірки податкові органи на місцях надсилають запити на надання пояснень та документів, а також готуються до документальних перевірок, якщо доходи не були задекларовані.

Чому ж  ризик контролю та донарахувань є високим?

У випадку доходів, отриманих фізичними особами-резидентами України від Fenix International Ltd (OnlyFans) за створення контенту, оподаткування в джерела виплати у Великій Британії – не здійснюється. Оподаткування має бути здійсненим за місцем резидентства особи. Так, у випадку з OnlyFans:

• Fenix International Ltd виступає платформою, яка здійснює виплати творцям контенту (creators) на основі договору надання послуг.

• Ці послуги надаються нерезидентами, і вони не підпадають під оподаткування в UK, оскільки не створюють постійного представництва, і діяльність не вважається здійсненою на території Великої Британії.

Яка позиція захисту може бути застосована?

У випадку перевірки або донарахувань податкових зобов’язань, позиція захисту може будуватися на таких аргументах:

1. Неправомірне використання автоматично отриманої інформації:
   Використання даних, наданих британським податковим органом, має бути обмежене виключно податковими цілями, та не може порушувати принцип конфіденційності, визначений статтею 27 Конвенції. Водночас сама по собі вказівка чи надана інформація офіційного іноземного органу не є прямими доказами отримання доходу. Зустрічними контрдоказами можуть бути банківські виписки платника з інформацією про те, що подібних доходів платник не мав.

2. Порушення процедур проведення перевірки
   Порушення процедурних вимог під час проведення податкової перевірки — є однією з найпоширеніших і ефективних підстав для оскарження результатів перевірки. Так, податковий кодекс України встановлює чіткий порядок проведення документальних перевірок фізичних осіб. Порушення цього порядку може призводити до визнання результатів перевірки незаконними, а відповідно — і скасування податкових повідомлень-рішень (ППР).

      3. Порушення порядку визначення податкової правосуб’єктності
Між Україною й Сполученим Королівством Великобританії та Північної Ірландії укладена Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна. Однак, особа може не вважатись за цією Конвенцією резидентом України, а відтак її доходи не підлягатимуть оподаткуванню в Україні.

Ці та не тільки ці обставини слід ретельно дослідити для побудови захисту від протиправних вимог податкового органу.