Відсутність фізичної особи – підприємця за податковою адресою під час візиту податківців сама по собі не дає ДПС автоматичного доступу до інформації про рух коштів на його банківських рахунках. Водночас розраховувати на те, що неможливість знайти ФОП фактично заблокує податкову перевірку, також не варто.

Судова практика показує: якщо контролюючий орган належним чином оформить перевірку, направить необхідні документи, зафіксує неможливість її проведення та доведе необхідність отримання банківської інформації, суд може дозволити розкриття банківської таємниці.

1. Нормативно-правова база

1.1. Інформація, яка становить банківську таємницю

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку під час його обслуговування. До неї прямо належать «відомості про банківські рахунки клієнтів» та «інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта».

Це правило кореспондує з ч. 1 ст. 1076 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, за якою «банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта», а державним органам такі відомості можуть надаватися виключно у випадках і порядку, встановлених банківським законодавством.

Отже, виписки, дати та суми зарахувань і списань, призначення платежів, реквізити контрагентів та залишки на рахунках не є звичайною податковою інформацією, яку ДПС може одержати від банку на загальний письмовий запит.

1.2. Інформація, яка надається ДПС без суду, та інформація, для якої потрібне судове рішення

Згідно з п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121-III, інформація, що становить банківську таємницю, розкривається за рішенням суду, тоді як на безпосередній запит податкового органу банк надає інформацію про наявність рахунків, а також відомості у спеціальних випадках, прямо передбачених законом, зокрема для міжнародного податкового обміну.

Розмежування деталізує пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. Контролюючі органи мають право отримувати від банків передбачені законом довідки, але «на підставі рішення суду — інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку». Аналогічно п. 73.4 ст. 73 ПКУ передбачає:

«Інформація про наявність та рух коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачено пунктом 73.3 цієї статті, […] контролюючим органам за рішенням суду».

Отже, для звичайної внутрішньої податкової перевірки фізичної особи доступ до деталізованого руху коштів потребує судового рішення. Винятки щодо FATCA, CRS та запитів компетентних органів іноземних держав не поширюються автоматично на внутрішню перевірку доходів фізичної особи.

1.3. Передумови документальної перевірки

Відповідно до ст. 75 ПКУ, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій, первинних документів, регістрів обліку, звітності, а також документів і податкової інформації, отриманих у встановленому законом порядку. Документальна позапланова перевірка допустима лише за наявності однієї з підстав, передбачених ПКУ.

Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ допускає позапланову перевірку, якщо отримана податкова інформація свідчить про можливе порушення, а платник не надав пояснень і документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит протягом 15 робочих днів. Підставою також є припинення підприємницької діяльності ФОП за пп. 78.1.7 ПКУ. Водночас рішення про перевірку оформлюється наказом, а право на її проведення за загальним правилом виникає лише після вручення платнику копії наказу в порядку ст. 42 ПКУ.

Запит ДПС повинен містити підставу його направлення із зазначенням інформації, яка її підтверджує, перелік запитуваних відомостей і документів та належний підпис. Якщо запит не відповідає цим вимогам, платник звільняється від обов’язку надавати відповідь за п. 73.3.4 ПКУ. Тому формальна відсутність відповіді на дефектний запит не підтверджує законну необхідність розкриття банківської таємниці.

Під час уже розпочатої перевірки п. 85.2 ст. 85 ПКУ зобов’язує платника надати всі документи, пов’язані з її предметом, але прямо уточнює, що «такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки». Відтак необхідно відрізняти ненадання відповіді на передперевірочний запит за ст. 73 ПКУ від ненадання документів під час належно розпочатої перевірки за ст. 85 ПКУ.

1.4. Вручення документів і підтвердження неможливості перевірки

За п. 42.2 та п. 42.5 ст. 42 ПКУ документи вважаються належно врученими, якщо їх направлено за податковою адресою рекомендованим листом із повідомленням про вручення, через електронний кабінет у передбачених випадках або вручено особисто. Якщо пошта не може вручити документ через відсутність платника, відмову прийняти кореспонденцію, незнаходження адресата або з інших причин, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою із фіксацією причини невручення.

Для виїзної перевірки п. 81.2 ст. 81 ПКУ вимагає, щоб у разі неможливості її проведення посадові особи ДПС невідкладно склали акт про неможливість проведення перевірки та додали матеріали, які підтверджують викладені в акті факти. Отже, акт податкового інспектора не повинен бути єдиним доказом: до нього мають додаватися результати поштового вручення, виходів за адресою та інших вжитих заходів.

Водночас документальна невиїзна перевірка здійснюється у приміщенні контролюючого органу, а присутність платника не є обов’язковою. Це прямо випливає з п. 79.1–79.3 ст. 79 ПКУ. Тому, якщо ДПС посилається лише на фізичну відсутність особи, вона має пояснити, чому предмет перевірки не може бути досліджений у невиїзному порядку за наявними законно отриманими матеріалами.

1.5. Судова процедура

Заява подається за місцезнаходженням банку відповідно до ст. 347 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV. За ст. 348 ЦПК України ДПС повинна зазначити:

«обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію»,

а також обсяг інформації та мету її використання.

Справа розглядається у закритому засіданні протягом п’яти днів. Неявка особи або банку за загальним правилом не перешкоджає розгляду, але якщо вимога фактично ґрунтується на спорі, який має вирішуватися в позовному провадженні, суд залишає заяву без розгляду — ст. 349 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 350 ЦПК України, суд відмовляє, якщо заявник не має законних підстав або повноважень. Рішення про розкриття підлягає негайному виконанню; його оскарження протягом п’яти днів не зупиняє виконання. Банк розкриває виключно той обсяг відомостей, який зазначений у резолютивній частині рішення.

2. Аналіз судової практики

2.1. Базовий підхід: банківська таємниця не замінює податкову перевірку

У постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 761/43384/16-ц сформульовано базовий стандарт, який надалі став усталеним:

«Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати […] податків та зборів […] є підставою для ініціювання […] перевірок […]. Розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення […] обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об’єктивна потреба».

У цій справі ДПС не надала належно засвідчених і читабельних доказів, у матеріалах був відсутній наказ про перевірку, а неможливість реалізувати передбачені ПКУ заходи не підтверджувалася. Верховний Суд залишив у силі відмову.

Цей підхід означає, що судове провадження не може використовуватися як спрощений спосіб збору банківських виписок лише тому, що така інформація була б корисною для податкового контролю. ДПС повинна довести не абстрактну корисність, а об’єктивну необхідність.

2.2. Одного виходу за податковою адресою недостатньо

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 761/26078/19 податковий орган посилався на відсутність ФОП за місцем реєстрації та відомості про його виїзд за кордон. Проте акт був складений у липні 2018 року, а із заявою ДПС звернулася лише в липні 2019 року. Верховний Суд відзначив відсутність доказів, що платник не перебував за адресою протягом усього цього періоду, та доказів неможливості вручити йому документи поштою.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 18.05.2020 у справі № 761/10955/19. Податковий орган склав акт про відсутність особи та направив службову записку для встановлення її місцезнаходження, але не надав доказів результатів розшукових заходів і не направив наказ рекомендованим листом. Верховний Суд зазначив:

«Заявник не надав належних та допустимих доказів […] вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення документів, необхідних для проведення перевірки».

Цей стандарт зберігся й у постанові Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 758/6507/18. Неможливість особистого вручення наказу без доказів його направлення поштою та за наявності попереднього листування з підприємцем за тією самою адресою не була визнана достатньою.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 758/7617/23 ДПС надала акт про неможливість перевірки, направила платнику запит і звернулася до поліції для встановлення його місцезнаходження. Проте Верховний Суд наголосив, що акт засвідчував лише один вихід за адресою, докази поштового направлення повідомлення з наказом були відсутні, а результати звернення до поліції не подані. Тому неможливість перевірки не була доведена.

Отже, відсутність під час одного візиту, акт ДПС і навіть факт направлення запиту до поліції без результату такого запиту не утворюють достатньої сукупності доказів.

2.3. Коли суд підтримує податковий орган

Позитивна для ДПС модель відображена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 757/26570/23, на яку Верховний Суд послався як на релевантний приклад у постанові від 23.04.2025 у справі № 686/32791/23. У справі № 757/26570/23 суди встановили, що ДПС:

«вчинило визначені законом дії для проведення документальної позапланової перевірки […], однак проведення цієї перевірки було неможливим з незалежних від контролюючого органу причин, зокрема через відсутність [особи] за податковою адресою, а також ненадання відповіді на запит контролюючого органу».

Саме поєднання належно вчинених процедурних дій, підтвердженої відсутності особи та ненадання відповіді дозволило визнати заяву обґрунтованою.

Таким чином, практика допускає розкриття таємниці, коли суд встановлює не один ізольований факт, а завершений доказовий ланцюг: існувала законна перевірка; ДПС належно оформила й направила документи; платник не надав інформації; провести перевірку без банківських даних об’єктивно неможливо; потрібні дані чітко пов’язані з її предметом.

2.4. Навіть доведене ненадання документів не виправдовує надмірного обсягу доступу

У справі № 686/32791/23 платник не надав документи на запити ДПС і під час документальної планової перевірки. Верховний Суд визнав помилковими мотиви нижчих судів про необхідність попередньо звертатися безпосередньо до банку та про закінчення строку перевірки як автоматичну перешкоду. Водночас у задоволенні заяви було остаточно відмовлено через непропорційність запиту.

Перевірка стосувалася правильності нарахування і сплати єдиного внеску, тоді як ДПС просила надати повний обсяг інформації про рух коштів за всіма рахунками, з назвами й кодами контрагентів, датами та призначеннями платежів. Верховний Суд сформулював актуальний стандарт:

«Предметом судового контролю […] є наявність підстав — мети її використання та обґрунтування необхідності отримання […] Розкриття банківської таємниці можливе […] якщо без отримання відповідної інформації виконання […] функцій і завдань є неможливим […], а обсяг надання такої інформації є обмеженим законом».

Отже, запит щодо контрагентів не є категорично забороненим, але потребує окремого обґрунтування. ДПС має показати, чому для конкретного податку або внеску необхідні не лише загальні обороти, а й ідентифікація кожного контрагента, призначення кожного платежу та всі операції за відповідний період.

2.5. Інформація повинна бути потрібна для актуальної, а не завершеної перевірки

У постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 263/16311/19 податкова служба звернулася за банківськими даними після того, як позапланову перевірку вже було проведено, складено акт і прийнято податкові повідомлення-рішення. Верховний Суд погодився з відмовою:

«Позапланова перевірка […] проведена […]. ГУ ДПС […] при зверненні до суду […] не обґрунтована необхідність розкриття банківської таємниці після завершення перевірки».

Таким чином, банківські відомості не можуть витребовуватися постфактум під попередньо заявленою метою «проведення перевірки», якщо перевірка вже завершена і податковий орган сформував висновки без них. Для іншої законної мети потрібне окреме обґрунтування.

2.6. Новітня практика 2025–2026 років

У постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 752/14189/24 підтверджено, що відсутність доказів направлення наказу про позапланову перевірку рекомендованим листом виключає висновок про вжиття ДПС усіх передбачених ПКУ заходів. Саме неподання декларації або необхідність перевірити сплату податків створює підставу для перевірки, але не автоматичний доступ до банківських даних.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 757/18140/24 залишено в силі відмову у розкритті банківської таємниці. ДПС направляла платнику лист із вимогою надати документи, який повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Проте не було доказів направлення за адресою реєстрації повідомлення з копією наказу про документальну перевірку та підтвердження неможливості його вручення.

Ця постанова демонструє важливу відмінність: повернення звичайного запиту про документи не замінює доказів належного вручення саме наказу і повідомлення про перевірку. Станом на серпень 2026 року Верховний Суд не відступив від сформованого раніше суворого стандарту.

3. Тенденції практики

Практика Верховного Суду з 2019 до 2026 року є послідовно обмежувальною. Банківська таємниця розглядається як захищена законом інформація, а судове розкриття — як допоміжний і винятковий захід, а не альтернативний спосіб проведення податкової перевірки.

У 2019–2024 роках основний акцент робився на доведенні неможливості вручити документи та провести перевірку передбаченим ПКУ способом. У 2025 році до цього стандарту виразно додався тест пропорційності: навіть за підтвердженого ненадання документів заявник повинен обґрунтувати кожен елемент запитуваного обсягу інформації. Практика 2025–2026 років не свідчить про пом’якшення вимог; навпаки, вона деталізує доказові та процесуальні передумови доступу.

Відступу Великої Палати Верховного Суду від наведеного підходу в досліджених матеріалах немає. Домінуючим залишається правило: спочатку ДПС повинна належно реалізувати процедуру податкового контролю, а потім довести, що саме банківські відомості є необхідними й співмірними з предметом перевірки.

4. Висновки

Суд задовольняє заяву ДПС не тому, що платник просто не відповів на запит або не перебував удома під час візиту інспекторів, а тому, що податковий орган довів об’єктивну неможливість виконати функцію контролю без конкретної банківської інформації. Необхідна сукупність обставин включає законну підставу та належно оформлений наказ про перевірку, належний письмовий запит, дотримання порядку направлення документів за ст. 42 ПКУ, підтверджене ненадання відповіді або документів, акт про неможливість проведення перевірки з доданими доказами та чіткий зв’язок банківських операцій із предметом перевірки.

Ключовим ризиком для ДПС залишається неповне документування вручення. Один вихід за адресою, акт податкового інспектора, службова записка або запит до поліції без результату не підтверджують неможливість перевірки. Необхідно подавати суду докази направлення саме наказу і повідомлення про перевірку: поштові документи, повідомлення про вручення або повернення із зазначенням причини, відомості електронного кабінету та матеріали, додані до акта про неможливість перевірки.

Для фізичної особи основними лініями заперечення є незаконність або дефектність запиту, відсутність належної підстави перевірки, ненаправлення наказу, разовість виходу за адресою, відсутність доказів тривалої недоступності, можливість провести невиїзну перевірку, завершення перевірки до звернення в суд та надмірність запитуваного обсягу. Особливо вагомим є заперечення проти необмеженого доступу до всіх операцій і даних усіх контрагентів, якщо предмет перевірки стосується лише окремого податку, внеску або конкретного періоду.

Для банку правомірна модель поведінки полягає у збереженні банківської таємниці до отримання належного судового рішення та виконанні цього рішення виключно в установлених ним межах. Самостійне надання ДПС деталізованого руху коштів поза спеціальними законодавчими винятками або без судового рішення не відповідає загальному порядку розкриття банківської таємниці.

Отже, актуальна практика не підтримує автоматичного доступу ДПС до рахунків через ненадання інформації або відсутність особи за податковою адресою. Судове розкриття стає ймовірним лише після підтвердження повної належної процедури, незалежних від ДПС причин неможливості перевірки та пропорційності конкретно визначеного обсягу банківських відомостей.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 761/43384/16-ц.
• Постанова Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 761/26078/19.
• Постанова Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 761/10955/19.
• Постанова Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 263/16311/19.
• Постанова Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 758/6507/18.
• Постанова Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 758/7617/23.
• Постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 757/26570/23.
• Постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 686/32791/23.
• Постанова Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 752/14189/24.
• Постанова Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 757/18140/24.

---

Команда АО «Західна Правова Група» супроводжує податкові спори, пов’язані як із донарахуваннями за результатами перевірок, так і з процедурними порушеннями з боку контролюючих органів. У подібних категоріях справ належна оцінка способу вручення документів, строків оскарження, порядку призначення перевірки та дотримання вимог Податкового кодексу України часто має вирішальне значення для захисту прав платника.

Переваги АО «Західна Правозахисна Група»

• досвідчені адвокати податкової практики та податкові консультанти;
• напрацьовані вдалі кейси з оскарження;
• наданню послуги передує детальний аналіз ситуації, моделювання її розвитку і податкове планування;
• налагоджені процеси дистанційної, комфортної та безпечної для замовника комунікації;
• справедлива та розумна вартість послуг.

Заповніть форму зворотного зв’язку, і ми надамо Вам первинну консультацію.

Наші контакти

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77
Електронна пошта: office@vg.ua

Група Компаній Вікторія

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.

🌐 victorija.ua

Останні заяви Данила Гетманцева та пропозиції Європейської Бізнес Асоціації сигналізують про підготовку цільових перевірок бізнесу, який працює у форматі роздрібної торгівлі, але формально поділений на десятки й більше ФОПів.

Мета ініціатив — не лише «детінізація рітейлу», а й припинення використання спрощеної системи для мінімізації податків великими мережами.

---

1. Основна цільова група — мережі, «поділені» на ФОПів

Перевірки насамперед стосуватимуться бізнесів, які:

• мають єдину торгову марку, однакове оформлення точок продажу, централізовані закупівлі;

• формально ведуть діяльність через десятки чи сотні фізичних осіб-підприємців;

• використовують спрощену систему (2 чи 3 група, 5%), але працюють за власною (підконтрольною бенефіціарам) єдиною логістикою, бухгалтерією, рекламою;

• укладають фіктивні договори оренди чи суборенди, щоб замаскувати контроль над мережею.

📍 Найбільші ризики — фудрітейл, косметика, електроніка, аптечні та будівельні торгові мережі.

---

2. Банки та БЕБ отримають нові інструменти

За пропозицією ЄБА, банки мають отримати повноваження ідентифікувати пов’язаних підприємців, розкриття банківської таємниці щодо учасників схем мінімізації, а НБУ — створити реєстр ризикових осіб.
Це означає, що:

• банківський моніторинг почне «бачити» структуру зв’язків між ФОПами (спільні IP, рахунки, телефони, адреси доставки тощо). Банки почнуть “перепісочувати” групи клієнтів для виявлення схем дроблення та їх блокування;

• Бюро економічної безпеки зможе ініціювати запити й перевірки за ознаками “дроблення”;

• ДПС отримає аналітичні сигнали для включення таких ФОПів у плани-графіки документальних перевірок чи проводити позапланові документальні перевірки.

---

3. Ознаки, що можуть стати тригером перевірки

1. Спільна реклама або сайт із переліком різних ФОПів як “партнерів”.

2. Оплата клієнтами на рахунки різних ФОПів при єдиному бренді.

3. Повторювані операції між “пов’язаними” ФОПами (взаємні перекази, закупівлі).

4. Спільна звітність або обслуговування в одному бухгалтерському кабінеті.

5. Високий обсяг безготівкових операцій із одного термінала на різні рахунки.

---

4. Коли очікувати перевірки

З огляду на риторику Комітету ВРУ та підтримку НБУ, БЕБ і ДПС, перші перевірки очікуються вже в I кварталі 2026 року.
Спершу — аналітичний відбір та запити ГУ ДПС, банків, далі — планові перевірки ДПС та БЕБ за критерієм “пов’язаності”.

---

5. Як підготуватися бізнесу

• Провести самоперевірку структури ФОПів, наявності спільних елементів управління, реклами, закупівель.

• Переглянути договори оренди, поставок, реклами — чи не створюють вони ознак єдиного суб’єкта.

• Розглянути реструктуризацію в межах одного юрособи або франчайзингової моделі, якщо діяльність об’єктивно централізована.

• Забезпечити наявність реальних підтверджень самостійності кожного ФОПа — власні постачальники, окремий облік, окремі працівники.

---

📌 Позиція «Вікторії»:
У 2026 році податковий фокус зміститься з формального контролю звітності на виявлення зв’язаних осіб і схематичного дроблення бізнесу.
Саме ці категорії стануть першими у планах перевірок.

---

💼 Компанія «Вікторія» супроводжує клієнтів у питаннях податкової безпеки, структурування бізнесу, аналізу ризиків «дроблення» та взаємозв’язків ФОПів.

🌐 victorija.ua

Ще 2022 року Державна податкова служба України (ДПС) приєдналася до Багатосторонньої угоди про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (CRS). А вже 30 вересня 2024 року відбувся перший обмін даними між країнами-учасницями.

CRS зобов’язує фінансові установи збирати інформацію про рахунки нерезидентів і щорічно передавати її податковим органам своїх країн. Далі ця інформація автоматично передається до відповідних податкових органів країн-партнерів.

Україна вже здійснила обмін даними з приблизно 50 країнами, а у 2025 році цей процес охопить ще 68 держав.

Хто залучений до обміну даними за CRS?

Обмін інформацією здійснюється між двома ключовими групами:

• Фінансові установи, що звітують — банки, інвестиційні фонди, депозитарії, страхові компанії. Вони зобов’язані передавати інформацію про рахунки нерезидентів до податкових органів своєї країни.
• Особи, про рахунки яких звітують — фізичні особи чи організації, які є резидентами країн-учасниць CRS. Якщо рахунок належить контрольованій особі, він також підлягає звітності.

Приклад: українська компанія А має рахунок у банку на Кіпрі. Кіпрський банк передає інформацію про цей рахунок податковій службі Кіпру, яка, у свою чергу, надсилає ці дані ДПС України.

Які українські резиденти підпадають під CRS?

До звітності за CRS підлягають:

• фізичні особи-резиденти України, які мають іноземні рахунки;
• українські компанії, що мають рахунки за кордоном;
• пасивні нефінансові організації (НФО), власниками яких є фізичні особи-резиденти України.

Фінансові установи зобов’язані надавати звіти не тільки щодо таких компаній, а й щодо їхніх бенефіціарів.

Приклад: якщо кіпрська компанія є пасивною НФО, а її власник — резидент України, банк звітує не тільки про компанію, а й про її кінцевого бенефіціара.

Як визначають контролюючих осіб?

Контролюючими особами вважаються фізичні особи, які:

• володіють 25% або більше в компанії;
• впливають на ухвалення ключових рішень;
• обіймають керівні посади.

У трасті до таких осіб відносять засновника, управителя, протектора та вигодоотримувача.

Які дані передаються податковим органам?

Фінансові установи надають такі дані:

• ім’я, адресу, податковий номер, дату і місце народження власника рахунку;
• найменування компанії (якщо рахунок корпоративний);
• номер рахунку;
• залишок коштів на 31 грудня;
• суми отриманих доходів (відсотки, дивіденди, надходження від продажу активів).

Чи є поріг для звітування?

Як правило, банки передають інформацію про всі рахунки фізичних осіб, незалежно від залишку. Однак в Україні діє тимчасове обмеження:

• якщо сума на рахунках фізособи не перевищує 250 000 доларів США станом на 31 грудня, ДПС не може використовувати цю інформацію для нарахування податків (до завершення воєнного стану).

Проте ця інформація все одно буде отримана і може бути використана в майбутньому.

Як CRS впливає на КІК?

До вересня 2024 року ДПС отримувала інформацію про закордонні рахунки українців переважно через запити. Тепер вона отримує такі дані автоматично.

У 2025 році ДПС опублікувала результати звітування за КІК за 2022–2023 роки:

• 23,6 тис. КІК зареєстровані українськими резидентами у 119 країнах;
• найпопулярніші юрисдикції — Польща (23,2%), Кіпр (11%), Велика Британія (9,1%), Естонія (7,5%);
• 9,4% КІК зареєстровані в США, які не є учасником CRS, але мають аналогічну систему обміну інформацією — FATCA.

Отже, CRS дає податковим органам можливість порівнювати дані звітності КІК із автоматично отриманими даними про іноземні рахунки.

Що робити власникам КІК?

Автоматичний обмін інформацією в рамках CRS робить фінансові операції прозорішими. В деяких країнах банки вже зараз передають не тільки залишок на рахунку, а й середньорічний баланс, що ускладнює можливість маніпуляцій.

Українські податкові резиденти зобов’язані звітувати про КІК:

• фізичні особи — до 1 травня разом із декларацією про доходи;
• юридичні особи — до 3 березня разом із декларацією з податку на прибуток.

Тим, хто ще не звітував про КІК, варто не зволікати, адже інформація про закордонні активи буде отримана податковими органами, питання лише в часі.

Чи можна відкликати помилково поданий скорочений Звіт про контрольовані іноземні компанії (КІК)? Законодавство України такої процедури не передбачає. Проте контролююча особа має право подати інформаційний лист із поясненням.

Що потрібно знати про Звіт про КІК?

📌 Хто зобов’язаний подавати Звіт про КІК?
Контролюючі особи – фізичні або юридичні особи-резиденти України, які володіють або контролюють іноземні компанії.

📌 Коли подається Звіт?
Разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або декларацією з податку на прибуток підприємств.

📌 Що робити, якщо немає можливості подати повний Звіт?
Подати скорочений Звіт, а до кінця наступного календарного року – повний.

Чи можна відкликати помилково поданий скорочений Звіт про КІК?

Законодавством не передбачено процедури відкликання або визнання такого Звіту недійсним.

Проте ви можете подати інформаційний лист через:
✅ Електронний кабінет платника податків
✅ Територіальний орган ДПС

В інформаційному листі потрібно детально пояснити обставини помилкового подання.

Наближається граничний строк для подання Декларації про майновий стан та доходи громадянами, що мають право на податкову знижку. То ж актуальним буде розібратись в обов`язку подання підтвердних документів до Декларації, що ми і зробимо у цій публікації. 

 Так, для дотримання вимог п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ платник податків додає до Декларації про майновий стан і доходи платіжні та розрахункові документи, у яких ідентифікується продавець товарів (робіт, послуг).

Попри те, регіональні податкові органи вимагають, щоб до Декларації додавались й копія паспорта громадянина України та довідки про податковий номер. Чи правомірна така вимога?..

До податкової знижки включаються фактично понесені витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою, а також договором про наявність таких обов’язків повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Відповідно до п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 Кодексу копії, зазначені у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу, повинні бути надані разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи, а оригінали цих документів не подаються контролюючому органу, але зберігаються платником податків протягом терміну давності, встановленого Кодексом.
У разі відсутності підтвердження витрат платником податків у вигляді електронних розрахункових документів, платник подає в податковій декларації номер реєстрації електронного розрахункового документа.

Крім того, згідно з п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 Кодексу для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податків надання документів або інформації, яка міститься в автоматизованих інформаційних та довідкових системах, реєстрах, базах (банках) даних органів державної влади або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до Кодексу та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, оскільки довідка про податковий номер видається саме податковим органом, то під час камеральної перевірки працівники податкового органу не мають права вимагати її у платника, котрий подає Декларацію для реалізації свого права на податкову знижку.

Що ж стосується копії паспорта, то тут слід відзначити наступне.

Так, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податків зобов’язані представити документи і відомості, пов’язані з отриманням доходу або права на отримання податкової знижки, обґрунтованості і сплати податків, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації за відповідний звітний період.

Але не в межах камеральної перевірки.

Це підтверджується висновком Верховного Суду, до прикладу, у справі 160/15502/22:

З аналізу наведених правових норм слідує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, повинні бути предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення іншого виду перевірок, а саме - документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/5098/20, від 24.06.2020 у справі №640/18801/18, від 03.10.2023 у справі №160/8243/22, від 16.07.2024 у справі №320/4281/23.

Отже, хоча й законодавство й передбачає обов’язок надавати документи податковому органу для виконання ним передбачених законом функцій, однак це слід виконати поза камеральною перевіркою. З урахуванням цього, – додавати копію паспорта до документів, обов’язок подання котрих прямо передбачений законом, не потрібно. Копія паспорта може бути надана в межах інших функцій податкового контролю, ніж камеральна перевірка.

Висновки, наведені вище, частково перекликаються зі змістом індивідуальної податкової консультації, отриманої за ініціюванням Компанії Вікторія.

Текст ІПК подаємо нижче:

Нагадуємо, Компанія Вікторія надає професійний супровід підготовки та подання звітності до податкових органів з метою отримання податкової знижки. Якщо у Вас є такий клопіт – Вам до нас!

Якщо Ви бажаєте, щоб наші фахівці надали консультації з питань подання декларацій і отримання податкової знижки, звертайтесь за швидкою формою:

Ваше ім'я (обов'язково) Ваш email (обов'язково) Ваш номер телефону (обов'язково) Ваше повідомлення

Компанія Вікторія