10 лютого 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень [посилання]

Основні тези з рішень апеляційного та суду першої інстанції, котрі можуть бути важливими для аналогічних спорів:

1. «…колегія суддів  приходить до висновку, що книга обліку доходів і витрат не є первинним документом в розумінні чинного податкового законодавства, а також ст. 9 Закону № 996, яка встановлює вимоги до первинних документів.

Книга обліку доходів і витрат є регістром бухгалтерського обліку та не є єдиним джерелом на підставі, якого формуються доходи та витрати підприємця. Первинним та фундаментальним джерелом для формування витрат та доходів є господарська операція, яка документуються первинними документами і саме ці документи першочергово, мають враховуватись при декларуванні платником податків своїх зобов’язань.

Відсутність книги обліку доходів і витрат згідно положень вимог чинного податкового законодавства України не є підставою визнавати такими, що відсутні витрати, які реально понесенні та підтвердженні первинними документами…»

2. «…жодним діючим нормативно-правовим документом (у т.ч. ПК України) не передбачено розрахунок витрат на доходів платника податків з використання показників “націнка” та “середня націнка”, який ДПІ використаний  для визначення розміру податків, зборів чи інших платежів, а також для перевірки своєчасності їх нарахування та сплати у цій справі. Зазначений метод не надає можливість встановити базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому він не міг використовуватись ДПІ…”

3. «…Зробивши системний аналіз нормативних приписів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що господарські операції, за рахунок яких платник податків зобов’язаний формувати свої зобов’язання з ПДВ, є індивідуально визначеними, а не абстрактними та мають документуватись відповідними первинними документами у т.ч. податковою накладною….»

4. «…Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку суд не вправі підмінювати функції ДПІ, як органу контролю, та не наділений повноваженнями  самостійно здійснити донарахування податкового зобов’язання позивачу…»

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням [рішення]

Компанія «Вікторія»

Справа №000/2593/14-а

суддя І-інстанції Ф.Л. Порошенко

суддя-доповідач

в апеляційній інстанції – Л. С. Шевчук

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Державної податкової інспекції у м. Чернівцях

___ грудня 201__р. Вінницьким апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від ___ __________2014 року за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ________________ Федіра Івановича (далі – Позивач, Підприємець) до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі – Відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Встановлено порядок подання заперечень.

З Апеляційною скаргою Відповідача не згодні. Вважаємо, що Постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від ___ __________2014 року у повному обсязі відповідає чинному законодавству, прийнята з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права, про що свідчить наступне.

Відповідач в Апеляційній скарзі посилається на те, що «судом не було надано належної правової оцінки доказам, зібраним податковим органом під час проведення перевірки». Слід зазначити, що Відповідач взагалі не збирав жодних доказів та не надавав їх для правової оцінки суду.

На противагу цьому, саме Позивачем надано докази у повному обсязі, що приєднані до матеріалів справи та підтверджують протиправність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Зокрема:

Відповідач-апелянт безпідставно посилається на те, що

Одночасно, як вірно вказано в Постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від ___ __________2014 року, в силу положень

У даному разі Відповідач-Апелянт не надав в ході розгляду справи будь-яких доказів, які доводять законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, Відповідач-апелянт безпідставно посилається на те, що 

На противагу такому безпідставному твердженню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що

Також, Відповідач-апелянт безпідставно посилається на те, що 

Також, Відповідач-апелянт безпідставно посилається на те, що 

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції,

Як вірно зазначалось в Постанові від ___ __________2014 року судом першої інстанції, в силу положень ч.2 ст.71 КАС

Як вірно встановлено судом 1-ї інстанції та як зазначено вище,

Отже, суд першої інстанції правильно вирішив, що ______________ є незаконним та підлягає скасуванню.

За таких доведених обставин, в справі № 000/2593/14-а Чернівецьким окружним адміністративним судом правомірно прийнята Постанова від ___ __________2014 року.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства та іншими законодавчими та нормативними актами

ПРОСИМО:

1. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від ___ __________2014 року в справі № 000/2593/14-а без змін.

Позивач                                                                                    Д.І.Петренко

__.____.15р.                

Як раніше повідомлялось, суд першої інстанції 18 листопада 2014 року постановив рішення, за яким задовольнив основні вимоги клієнта Компанії «Вікторія» і скасував податкові повідомлення-рішення. І ось, 15.01.2015р. Вінницьким апеляційним адміністративним судом було ухвалено залишити постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року без змін.

Основні тези з рішення, котрі можуть бути важливими для аналогічних спорів:

1. «…колегія суддів  приходить до висновку, що книга обліку доходів і витрат не є первинним документом в розумінні чинного податкового законодавства, а також ст. 9 Закону № 996, яка встановлює вимоги до первинних документів.

Книга обліку доходів і витрат є регістром бухгалтерського обліку та не є єдиним джерелом на підставі, якого формуються доходи та витрати підприємця. Первинним та фундаментальним джерелом для формування витрат та доходів є господарська операція, яка документуються первинними документами і саме ці документи першочергово, мають враховуватись при декларуванні платником податків своїх зобов’язань.

Відсутність книги обліку доходів і витрат згідно положень вимог чинного податкового законодавства України не є підставою визнавати такими, що відсутні витрати, які реально понесенні та підтвердженні первинними документами…»

2. «…жодним діючим нормативно-правовим документом (у т.ч. ПК України) не передбачено розрахунок витрат на доходів платника податків з використання показників “націнка” та “середня націнка”, який ДПІ використаний  для визначення розміру податків, зборів чи інших платежів, а також для перевірки своєчасності їх нарахування та сплати у цій справі. Зазначений метод не надає можливість встановити базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому він не міг використовуватись ДПІ…»
3. «…Зробивши системний аналіз нормативних приписів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що господарські операції, за рахунок яких платник податків зобов’язаний формувати свої зобов’язання з ПДВ, є індивідуально визначеними, а не абстрактними та мають документуватись відповідними первинними документами у т.ч. податковою накладною….»
4. «…Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку суд не вправі підмінювати функції ДПІ, як органу контролю, та не наділений повноваженнями  самостійно здійснити донарахування податкового зобов’язання позивачу…»

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням [рішення]

Компанія «Вікторія»

   Вищий адміністративний суд України підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанції в справі за позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень фіскального органу*. Визнано неправомірними рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій на суму понад 445 тис. грн.

  Зокрема, фахівцями Департаменту юридичних та корпоративних послуг Компанії «Вікторія» оскаржено податкові повідомлення-рішення, за якими:

– застосовані штрафні санкції внаслідок ніби-то порушення клієнтом п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі – Закону).

Податковий орган, оцінюючи таке порушення, як не роздрукування щоденних звітів РРО (що насправді мало місце), застосував штрафні санкції в розмірі 340 грн. за кожен факт нероздрукування.

Мотивування: згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб’єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), про що висловив правову позицію Верховний Суд України у справі № 21-89а13, постанову в якій ухвалено 16 квітня 2013 року.

– донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафну санкцію за ніби-то порушення п.44.1 ст.44, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р.

Податковий орган оцінюючи таке порушення, як включення до податкового кредиту сум ПДВ – не підтверджених належно складеними податковими накладними (що дійсно мало місце, – в податкових накладних не було вказано обов’язкових кодів за УКТ ЗЕД).

Проте, як вірно дійшов висновку суд, недоліки у заповненні податкових накладних, встановлені в результаті перевірки податковим органом, не роблять накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість у якості доказів. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 06.12.2005року №21-105.

У разі, якщо у Вас виникла потреба в оскарженні дій (бездіяльності) чи рішень контролюючих органів (їх посадових осіб) – фахівці Компанії «Вікторія» нададуть кваліфіковану допомогу та необхідний супровід. Контактна інформація:

тел.: 095-595-7777, office@vg.ua

*Постійне посилання на рішення по справі

Департамент юридичних та

корпоративних послуг

Компанії «Вікторія»

   Фахівцями Компанії «Вікторія» забезпечено успішний захист інтересів клієнта – фізичної особи – підприємця у касаційній інстанції. ВАСУ підтвердив правомірність прийнятого рішення апеляційною інстанцією щодо незаконності застосування до підприємця податковим органом штрафних санкцій за нібито порушення порядку оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Загальна сума оскарженого ППР 84.000 грн.

   Отже, повертаючись до суті справи.

   Касаційна інстанція погодилась з висновками апеляційного адміністративного суду, що:

«…Положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов’язок суб’єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

В свою чергу фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12, а порядок ведення – у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 №17-0117/10-8886 – через відсутність у зазначеній Інструкції положень стосовно правил заповнення Книги».

Одночасно, як зазначає Вищий адміністративний суд, підприємцем «надані акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ємності технологічної (піч вуглевипалювальна) в кількості 2 шт., а також довідку Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області від 11.08.2010 №32/10942 щодо втрати Книги обліку доходів і витрат», а тому «зважаючи на встановлені обставини щодо наявності у позивача первинних документів на товар, стосовного якого податковим органом зроблено висновок про необлікування, висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності рішення від 15.09.2010 №0003320171 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84000,00грн. є правильним».

Постійне посилання на рішення ВАСУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41798893

Департамент юридичних та корпоративних послуг

Компанії «Вікторія»