Правила торгівлі лісоматеріалами та будматеріалами

При прийманні лісоматеріалів та будівельних матеріалів перевіряються їх кількість і якість, наявність деталей у комплекті, відповідність супровідним документам, паспортним даним.

Зберігають лісоматеріали та будівельні матеріали рядами, штабелями, у рулонах, у контейнерах, клітках, кіпах, ящиках, на стелажах, піддонах, підштабельних основах тощо в закритих і сухих приміщеннях.

Круглі лісоматеріали та цеглу зберігають під навісом або накритими вологонепроникним матеріалом.

Усі стругані деталі та готові вироби з деревини зберігають під навісом або в критих складах.

Сипкі товари без упаковки (вапно, крейда, цемент, гіпс тощо) зберігають у закритих сухих приміщеннях з щільними стінами і підлогою; сипкі товари в мішках – на підтоварниках у закритих, сухих, добре вентильованих приміщеннях або під навісом за умови, яка внеможливлює проникнення вологи. Сипкі матеріали, що дуже розпиляються (вапно, алебастр, цемент, крейда тощо), зберігають окремо від інших матеріалів.

Окремі види будівельних матеріалів зберігають таким чином:

• скляні пустотілі блоки – укладеними на торець рядами з прокладками між ними заввишки не більше ніж 1,5 м;
• рулони м’якої покрівлі – у вертикальному положенні не більше ніж у два ряди заввишки;
• листи скла – вертикально в дощатих ящиках або спеціальних контейнерах;
• рулони лінолеуму – вертикально в один ряд заввишки;
• листи і деталі азбестоцементні – не більше 135 штук у стопці.

У місцях зберігання лісоматеріалів та будівельних матеріалів установлюють щити із зазначенням найменування товару; на штабелях, стелажах, рядах тощо вивішують бирки із зазначенням артикула, сорту. Для круглих лісоматеріалів указують також породу деревини і довжину, а для пиломатеріалів – додатково ступінь обробки (обрізні та необрізні).

Забороняється складувати та зберігати товари в підмочених кіпах, тюках, коробках і ящиках.

Усі лісоматеріали та будівельні матеріали перед складанням ретельно перевіряються для того, щоб не допустити занесення до місць зберігання різноманітних грибків та шкідників.

В обов’язковому порядку вживаються заходи з боротьби із шкідливими комахами та гризунами, а також з дезінфекції приміщень.

Товари та матеріали, що тривалий час зберігаються, періодично переглядаються, перекладаються, сушаться, очищуються від пилу, торці лісоматеріалів покриваються вологозахисними замазками.

При зберіганні виробів із скла, фаянсу та фарфору необхідно додержуватися попереджувальних знаків, зображених на упаковці, попереджувальних написів “Верх”, “Обережно – скло”, “Не кантувати”, “Плиском не класти”.

Суб’єкт господарювання повинен забезпечити умови для вільного підходу до всіх лісоматеріалів та будівельних матеріалів, необхідні умови щодо зберігання, перевірки їх якості, надання споживачам додаткових послуг.

Продаж великогабаритних будівельних матеріалів місцевого виробництва може здійснюватися за зразками з доставкою їх безпосередньо з місць виробництва на прохання споживача за вказаною ним адресою. Сипучі нерудні матеріали продають і доставляють споживачу з базових організацій з оплатою через торговельні підприємства.

Суб’єкт господарювання, що здійснює продаж лісоматеріалів та будівельних матеріалів, повинен мати торговельний (демонстраційний) зал, у якому виставляються зразки товарів, проводяться розрахунки зі споживачами, організовується довідково-інформаційна служба, оформлюються та сплачуються послуги.

Дерев’яні будинки заводського виготовлення, комплекти деталей будинків із стінами з місцевих будівельних матеріалів, а також садові будиночки суб’єкт господарювання на вимогу споживачів повинен продавати комплектно з усіма матеріалами, виробами, а також обладнанням, які необхідні для будівництва будинку (цемент, шифер, віконне скло, повсть утеплювальна будівельна, цвяхи, фарби та лаки, предмети сантехнічного та опалювального обладнання тощо).

Забороняється продаж колонок водонагрівних та опалювальних котлів без технічних паспортів, інструкцій з експлуатації, гарантійних талонів установленого зразка.

У торговельному (демонстраційному) залі для інформації споживачів повинні бути таблиці з коефіцієнтами переведення круглих лісоматеріалів та обапола в цільну кубомасу, правила обмірювання лісоматеріалів тощо.

Усі види скла продають цілими листами або за розмірами, указаними споживачем. Ріжуть скло по прямій лінії за додаткову плату. Залишки скла завширшки до 20 см включно оплачуються споживачем і видаються йому разом з основною покупкою. Залишки скла більше цього розміру споживачем не сплачуються, їх залишають у торговельному підприємстві та продають для скління кватирок, парникових рам, теплиць тощо.

Торці листів скла мають бути рівними, ріжучі краї закриті папером.

Бій скла, а також залишені споживачем залишки скла зберігаються в контейнерах (ящиках) для відходів і здаються торговельним підприємством місцевим організаціям вторсировини в установленому порядку.

При продажу лісоматеріалів та будівельних матеріалів суб’єкт господарювання може надавати споживачам такі додаткові послуги:

• вантаження куплених товарів;
• доставка товарів своїм або залученим транспортом за вказаною споживачем адресою;
• розкрій деревостружкових або деревоволокнистих плит і фанери;
• торцювання бруска та пиломатеріалів на заготівку вказаної споживачем довжини;
• нарізання скла за розмірами, що вказані споживачем;
• приймання попередніх замовлень на товари, що тимчасово відсутні в продажу;
• продаж талонів на придбання місцевих нерудних матеріалів з базових організацій;
• збирання стандартних будинків своїми силами чи підрядними бригадами на договірній основі; згинання та різання труб і металопрокату, нарізання різьби на трубах;
• виготовлення нестандартних столярних конструкцій (рам, дверей тощо) на замовлення споживачів;
• видача напрокат будівельних механізмів, інструментів, їх настроювання і заточування;
• зберігання протягом узгодженого строку великогабаритних та важких лісоматеріалів і будівельних матеріалів;
• консультації з виконання будівельних і ремонтних робіт;
• ознайомлення споживачів з каталогами типових проектів індивідуальних житлових будинків;
• розрахунок норм витрат лісоматеріалів та будівельних матеріалів згідно з індивідуальними проектами на житлове будівництво.

Суб’єкт господарювання забезпечує з додержанням відповідних правил продаж супутніх товарів: фарб, лаків, розчинників і розріджувачів, сикативів готових, пензлів малярних, ручного будівельного та деревообробного інструменту, садово-городнього інвентарю, електрошнурів, електропроводів, електроустановлювальних виробів, хімічних засобів захисту рослин, замкових виробів тощо.

   До Компанії Вікторія надходять неодноразові звернення з проханням роз’яснити можливість здійснення в роздрібній торгівлі продажу алкогольних напоїв (зокрема пива) не самим суб’єктом, що отримав відповідну ліцензію, а особою, з якою суб’єкт уклав цивільно-правову угоду (до прикладу – на підставі договору доручення чи комісії).
   Це питання, як правило, постає через бажання суб’єктів господарювання укладати не трудові угоди з власним персоналом, а цивільно-правові. В тому числі і з працівниками, що здійснюють у таких суб’єктів господарювання безпосередньо продаж підакцизної продукції. Однак, оптимізація має свої межі.
Власне, маємо кілька позицій.
1. Позиція Державної фіскальної служби (витяг з листа ДФС від 17.05.2016 №10689/6/99-99-12-02-02-15):

«… Звертаємо вашу увагу, що реалізація алкогольних напоїв по договору комісії комісіонером та комітентом здійснюється на підставі ліцензій на певний вид господарської діяльності.
….
Згідно статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво алкогольних напоїв здійснюють поставку цієї продукції суб’єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Перший заступник Голови С.В. Білан»

2. Позиція Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, викладена в листі N 4-47/1526 від 14.01.2001р.:

“Представительствам Госкомпредпринимательства

   Направляем вам для учета в работе методические материалы относительно использования договора поручения в сфере лицензирования.
   Определенными видами деятельности, перечень которых определяется Законом Украины “О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности” [1775-14], субъект хозяйственной деятельности может заниматься только на основании лицензии.
    Орган лицензирования предоставляет субъекту круг специальной правоспособности относительно правомочности осуществления вида деятельности, определенного Законом Украины “О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности” [1775-14] в качестве требующего разрешения. Таким разрешением является согласно нормам Закона Украины “О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности” лицензия.
   Статья 3 Закона Украины “О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности” [1775-14] устанавливает, что лицензия является единственным документом разрешающего характера, дающим право на занятие определенным видом хозяйственной деятельности, которая в соответствии с законодательством подлежит ограничению.
   В соответствии со статьей 13 Закона Украины “О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности” [1775-14] в лицензии указываются, в частности, следующие сведения:
– наименование юридического лица или фамилия, имя, отчество физического лица – субъекта предпринимательской деятельности;
– местонахождение юридического лица или местожительство физического лица – субъекта предпринимательской деятельности.
   В соответствии с частью 13 статьи 14 данного Закона лицензиат не может передавать лицензию или ее копию другому юридическому лицу или физическому лицу – субъекту предпринимательской деятельности для осуществления хозяйственной деятельности.
   Исходя из вышеуказанного и руководствуясь статьями 48, 49 Гражданского кодекса [1540-06], сделка, содержанием которой является осуществление одной стороной (поверенным) по поручению другого лица (доверителя) действий по осуществлению вида деятельности, подлежащего лицензированию, если поверенный не получил от органа лицензирования лицензии, – является недействительной.

Заместитель Председателя С.Третьяков

“Бухгалтер”, N 16, июнь, 2001 г.»

Компанія Вікторія підтримує такі правові позиції. Одночасно, направлено запит до ДФСУ з метою отримання додаткових роз’яснень щодо позиції ДФС в даному питанні.  Відповідь надаємо нижче:

Компанія Вікторія

       З метою узагальнення інформації про наповнення Кутка споживача фахівцями нашої Компанії був ініційований запит до Мінекономрозвитку. Відповідь багато в чому відтворює, власне, нашу консультацію щодо наповненості кутка споживача, розміщену раніше за посиланням [відкрити]

   Дуже раді, якщо така інформація була у нагоді працівникам Мінекономіки для підготовки їх роз’яснення. Отриману відповідь наводимо далі без змін.

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
(Мінекономрозвитку України)

вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, тел. 253-93-94, факс 226-31-81
Web: http://www.me.gov.ua, e-mail: meconomv@me.gov.ua, код ЄДРПОУ 37508596

____________ №_

На №_________ від

   Мінекономрозвитку розглянуло Ваше звернення від 24.06.2016 стосовно переліку документів, розміщення яких є обов’язковим у куточку споживача, і повідомляє.

    Загальні умови провадження торговельної діяльності суб’єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб – підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України, встановлюють Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. № 833 (далі – Порядок).

  Так, пунктом 10 Порядку всі суб’єкти господарювання, що провадять торговельну діяльність через роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо), повинні забезпечити наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація:

про найменування власника або уповноваженого ним органу;

книга відгуків та пропозицій;

адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів.

   Також зазначаємо, що суб’єкти господарювання повинні забезпечити розміщення ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначено статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

    Крім того, на вимогу споживача (покупця) відповідальний працівник суб’єкта господарювання повинен надати споживачеві Порядок, Закон України «Про захист прав споживачів», санітарні норми, ветеринарні документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб’єкта господарювання.

    Одночасно зазначаємо, що особливості продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів ресторанного господарства регулюються правилами, які затверджуються Мінекономрозвитку за погодженням з Мінфіном, крім випадків, установлених законом (перелік додається). Ці правила можуть встановлювати додаткові вимоги до оформлення куточка споживача.

    Принагідно інформуємо, що відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

       Інформація про продукцію повинна містити:

1. назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2. дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;
3. відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
4. позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
5. дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6. дату виготовлення;
7. відомості про умови зберігання;
8. гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
9. правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
10. строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
11. найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

    Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

    Інформація про продукцію доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

    Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

     Стосовно функціонування державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб – підприємців та громадських формувань інформуємо, що відповідно до статей 11 та 12 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» Міністерством юстиції України наказом від 10.06.2016 № 1657/5 затверджено Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

    Звертаємо увагу, що листи міністерстві та інших центральних органів виконавчої влади мають інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Додаток на 2 арк. в 1 прим.

З повагою

Заступник Міністра економічного

розвитку і торгівлі України — керівник апарату                                              Юлія КЛИМЕНКО

Додаток

Нормативно-правові акти, які регламентують сферу торгівлі, послуг тощо

Компанія Вікторія

   Отже, в чому суть так званої «пивної» та «мастильної» проблеми. За існуючими податковими нормами платник єдиного податку може здійснювати роздрібний продаж таких товарів не застосовуючи РРО (поки ще), вести спрощений облік зазначених операцій. Саме так сьогодні працюють більшість невеликих магазинів, закладів громадського харчування.

   Але з 1 січня 2015 року, у зв’язку з податковою реформою, підприємці, що продають у роздріб зокрема столові вина, пиво, мастильні тощо автоматично  попадають в категорію платників акцизного збору (пп. 213.1.9. ПКУ).

Якщо детальніше, то згідно п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать:

• спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;
• тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
• нафтопродукти, скраплений газ;
• автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

   Розмір акцизного податку встановлено підпунктом 215.3.10 кодексу, –  у відсотках від вартості продажу, – 5 відсотків. Щоправда, формально для цього потрібне ще рішення відповідної місцевої ради.

   Однак, станом на сьогодні більшістю місцевих рад розмір акцизного податку не встановлено. Законодавець передбачив і це, підступно встановивши в пп. 12.3.5 ПКУ, що «…у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок…».

  Тому сплати акцизу просто уникнути неможливо. Акцизний податок за суттю нагадує гібрид туристичного збору й збору на розвиток виноградарства та хмелярства, щоправда вп’ятеро вищий. Аналогічно й з поданням звітності та сплатою податкового зобов’язання – такий обов’язок закріплено за платниками акцизного податку щомісячно.

   Проте, і це ще не все. Адже законослухняному платнику акцизного збору ще треба (згідно пп. 212.3.1¹ Податкового кодексу) зареєструватись в податковому органі за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.  Тобто – в нашому випадку – не пізніше 20.02.2015р.

     Державна фіскальна служба взагалі оригінально розяснила порядок реєстрації платників акцизного збору: “…реєстрація контролюючими органами таких платників, як платників акцизного податку здійснюється автоматично при поданні ними декларації з акцизного податку до контролюючих органів, які обслуговують адміністративно-територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.“

Варто поспішити?.. І чи значить це те, що звітність слід подавати до того податкового органу, де знаходиться підрозділ з продажу підакцизних товарів?

  Спішити варто ду-уу-у-же повільно. Адже нормативно не встановлено самого порядку реєстрації на 15.01.2015р.  Тобто: форма та зміст заяви, спосіб подання тощо. Отже, необхідно з реєстрацією дещо зачекати. Тим більше зі звітністю.

  Друге «але» – як визначити обсяг продажу, якщо відсутній порядок поопераційної фіксації в торгівлі, РРО не застосовується? Податківці на це скажуть, що визначити обсяг продажу не буде складно, адже є всі можливості з’ясувати, який обсяг  у постачальника був придбаний та задокументований самим постачальником. Для цього достатньо здійснити податкову зустрічну звірку. З іншої сторони – це тільки теорія, адже придбання пива у постачальника – це далеко ще  не продаж кінцевому споживачу. Між придбанням і продажем знак рівності не стоїть хоча б через націнку, складські залишки, власне споживання, природній убуток, бій тари тощо. І представникам фіскального органу, доки підприємці-спрощенці не застосовують РРО, доведеться докласти неймовірно багато зусиль, щоб визначити реальну ціну та обсяги продажу підакцизних товарів.

   В будь-якому випадку необхідне ретельне податкове планування для оптимізації податкових обов’язків. Саме в цьому фахівці Компанії «Вікторія» готові допомогти замовникам. Телефон для попередніх консультацій: +38(050)-404-87-30, ел. пошта: office@vg.ua

Компанія «Вікторія»

   Організація діяльності ринків – компетенція органів місцевого самоврядування. Зокрема, такі повноваження встановлені для органів місцевого самоврядування п. 8 ст.30 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

    Одночасно, сама процедура створення ринку – не є достатньо прозорою. Для прикладу, – в м. Чернівці, у відповідності до Правил торгівлі на ринках міста Чернівців, затверджених рішенням 9 сесії міської ради VІ скликання 16.06.2011 № 209, «…Ринок організовується виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на визначеній Чернівецькою міською радою та/або генеральним планом міста Чернівців території (на земельній ділянці, в приміщенні тощо) і здійснює свою діяльність після отримання суб’єктом господарювання відповідних дозвільно-погоджувальних документів…».

   В такому випадку виникають запитання:

• як розуміти норму: «Ринок організовується виконавчим комітетом Чернівецької міської ради»?..Чи означає, що для організації відповідного ринку (наприклад – «Центрального»), – має бути Рішення Чернівецької міської ради?
• яка процедура від Чернівецької міської ради передбачається для організації ринку в місті Чернівцях? Яким чином це нормативно врегульовано?..

 Відповідь Виконкому міської ради м. Чернівців – нижче.

Компанія «Вікторія»