9 лютого 20104р. в м. Києві відбулось засідання Комітету з питань податкової політики Громадської ради при ДФС України*, в котрому на правах експерта від Міжнародного Аналітичного Альянсу взяв участь керуючий партнер МАА – Генеральний директор Компанії «Вікторія» Задорожній Р.Г.
   На засіданні розглянуті питання, що виникли у зв’язку з Податковою реформою-2015 та вимагають підготовки узагальнюючих податкових консультацій, зокрема: відображення у складі витрат роялті; сплати авансових платежів в 2015 році платниками податку на прибуток з доходом понад 10(20) млн.. грн.; особливі випадки розрахунку амортизації та вплив нарахованих резервів на об’єкт оподаткування; нарахування та сплата авансових внесків з дивідендів платниками єдиного податку; особливості віднесення до переліку неприбуткових організацій; випадки неналежного реагування ДФСУ на неправомірну поведінку контрагентів при формуванні податкового кредиту тощо.
   Розгляд та обговорення зазначених питань відбувся достатньо конструктивно; пропозиції від громадськості враховані.

Компанія «Вікторія»

*Витяг з Положення про Громадську раду при ДФСУ

“Громадська рада при Державній фіскальній службі України (далі – Громадська рада) є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення гарантованого Конституцією України права на участь громадян в управлінні державними справами у сфері державної податкової та митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснення громадського контролю за діяльністю Державної фіскальної служби України (далі – Служби), налагодження ефективної взаємодії з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики у сферах, віднесених до компетенції Служби”.

   Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII внесено зміни до ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР, зокрема, – пункт 1 викладено в редакції, котрий не передбачає звільнення від застосування РРО для юридичних осіб, що надають послуги:

   Відповідальність за недотримання вимоги застосування РРО наступає з 01.07.2015р., – згідно п. 9 розділу II “Прикінцеві положення” (за редакцією, чинною з 01.01.2015р. згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII).

Компанія «Вікторія»

   17 січня 2015р., із набуттям чинності Законом № 63-VIII від 25 грудня 2014 року, бізнес отримав певні можливості оптимізації податкових зобов’язань, – право скористатись  так званим податковим компромісом. Умовно сам податковий компроміс – це звільнення від обов’язку сплати 95% податкового зобов’язання з ПДВ та/або податку на прибуток, а також звільнення й від юридичної відповідальності платників і їх посадових осіб, що могла настати у зв’язку із заниженням таких зобов’язань у відповідні попередні періоди.

   Отже, – що, скільки, кому та в який спосіб «пробачать» за реформаторським Законом № 63-VIII?

   Відзначимо головні, на нашу думку, деталі, котрі допоможуть зацікавленим визначитись – чи слід радіти можливості подання заяви на застосування податкового компромісу, а чи ще почекати додаткових роз’яснень з ДФСУ або ж інформації про набутий досвід тих платників, які надто поспішали.

Таким чином:

• компроміс стосується не всіх зобов’язань, а тільки зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності. Підприємці, зокрема, можуть претендувати на податковий компроміс лише з податку на додану вартість (якщо є чи були платниками цього податку);

• для отримання можливості компромісу, платнику необхідно подати відповідні уточнюючі розрахунки;
• подання розрахунку матиме наслідок виникнення права в податкового органу на проведення позапланової перевірки. Якщо ж перевірка не буде призначена та не буде проведена у порядку, що визначений цим Законом, – порядок застосування податкового компромісу вже не буде перевірятись згодом у разі наступних комплексних планових чи позапланових документальних перевірок.

Слід звернути увагу на ті обставини, що перевірка буде проходити виключно з питань «які стосуються витрат» та «завищення податкового кредиту» (а. 4 п. 3 підрозділу Закону № 63-VIII). Тобто, правильність формування доходів чи податкового зобов’язання (не податкового кредиту) не є предметом перевірки ДФСУ;

• адміністративне чи судове оскарження результатів податкової перевірки, що призначена для перевірки дотримання процедури застосування податкового компромісу, закриває будь-які можливості для платника податку застосувати сам податковий компроміс.

Іншими словами, якщо за результатами перевірки правильності формування податкового компромісу податковим органом будуть донараховані зобов’язання, що «не входили в плани» платника податків, несплата або оскарження донарахованих зобов’язань матимуть наслідком заборону платнику застосування самого компромісу. Це відкриває можливості для зловживання ДФСУ, через що платника податків легко «зашорити» ультиматумом, а ціна податкового компромісу стане більшою, ніж 5%, – на які міг би розраховувати недалекоглядний бізнесмен;

• термін, протягом якого платник може прийняти рішення про застосування процедури податкового компромісу (подання уточнюючого розрахунку або заяви), складає 90 календарних днів з дня набрання чинності цим законом. Отже бажаючим відчути на собі всю красоту податковокомпромісної реформи, необхідно виконати свою частину обов’язків щодо ініціювання компромісу до 17.04.2015р.

А ось про що Закон говорить нечітко або змовчує:

• наголосимо – уточнення та компроміс стосується завищення витрат або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. На жаль, але Закон № 63-VIII справді так виписаний, що платник сумніватиметься в можливих правах. І його положення можуть бути витлумачені на власну користь фіскальним органом в частині обмеження для показників, що можуть бути уточненні. Тобто є відкритим питання: чи може бути уточнено показники декларації по позиції заниженого доходу (доходів) чи внаслідок невірно визначення бази оподаткування з ПДВ (а саме – заниження обсягів діяльності та, як наслідок, загальної суми оподатковуваних операцій, де ПДВ «+»);
• законодавець недостатньо чітко дає зрозуміти наступне положення «У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання». Імовірно, йдеться про унеможливлення (відсікання законодавцем) створення у платника податків певного «запасу» з податкового кредиту чи витрат;
• списані суми податку на додану вартість для фізичних осіб-підприємців можуть бути включені до об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, одночасно – для юридичних осіб – такі суми списаного боргу не включаються до об’єкту оподаткування податком на прибуток.

Компанія «Вікторія»

Як раніше повідомлялось, суд першої інстанції 18 листопада 2014 року постановив рішення, за яким задовольнив основні вимоги клієнта Компанії «Вікторія» і скасував податкові повідомлення-рішення. І ось, 15.01.2015р. Вінницьким апеляційним адміністративним судом було ухвалено залишити постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року без змін.

Основні тези з рішення, котрі можуть бути важливими для аналогічних спорів:

1. «…колегія суддів  приходить до висновку, що книга обліку доходів і витрат не є первинним документом в розумінні чинного податкового законодавства, а також ст. 9 Закону № 996, яка встановлює вимоги до первинних документів.

Книга обліку доходів і витрат є регістром бухгалтерського обліку та не є єдиним джерелом на підставі, якого формуються доходи та витрати підприємця. Первинним та фундаментальним джерелом для формування витрат та доходів є господарська операція, яка документуються первинними документами і саме ці документи першочергово, мають враховуватись при декларуванні платником податків своїх зобов’язань.

Відсутність книги обліку доходів і витрат згідно положень вимог чинного податкового законодавства України не є підставою визнавати такими, що відсутні витрати, які реально понесенні та підтвердженні первинними документами…»

2. «…жодним діючим нормативно-правовим документом (у т.ч. ПК України) не передбачено розрахунок витрат на доходів платника податків з використання показників “націнка” та “середня націнка”, який ДПІ використаний  для визначення розміру податків, зборів чи інших платежів, а також для перевірки своєчасності їх нарахування та сплати у цій справі. Зазначений метод не надає можливість встановити базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому він не міг використовуватись ДПІ…»
3. «…Зробивши системний аналіз нормативних приписів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що господарські операції, за рахунок яких платник податків зобов’язаний формувати свої зобов’язання з ПДВ, є індивідуально визначеними, а не абстрактними та мають документуватись відповідними первинними документами у т.ч. податковою накладною….»
4. «…Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку суд не вправі підмінювати функції ДПІ, як органу контролю, та не наділений повноваженнями  самостійно здійснити донарахування податкового зобов’язання позивачу…»

З повним текстом рішення можна ознайомитись за посиланням [рішення]

Компанія «Вікторія»

    З 1 січня 2015 року відмінено збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Таким чином, при здійсненні господарської діяльності з 1 січня 2015 року сплачувати (придбавати) торгові патенти уже не потрібно.

   Зазначена норма передбачена пп. 81) розділу І Закону України від 28.12.14 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Стаття 267 ПКУ в новій редакції має назву “Транспортний податок” замість “Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності“.

Компанія “Вікторія”