14 липня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №300/6163/24, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції на користь фізичної особи-підприємця. Цю справу супроводжували адвокати АО “Західна Правозахисна Група”.

Спір виник через те, що податковий орган анулював реєстрацію підприємця як платника єдиного податку, пославшись на наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів. При цьому жодної документальної перевірки проведено не було.

У чому полягала проблема

Контролюючий орган виключив ФОП із Реєстру платників єдиного податку, обґрунтовуючи свої дії лише інформацією з інформаційної системи про наявність податкового боргу.

Водночас підприємець зазначав, що:

• не отримував належного рішення про анулювання реєстрації;
• документальна перевірка не проводилась;
• після нібито анулювання продовжував подавати декларації та сплачувати податки, які податковий орган приймав.

Позиція суду

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що:

• реєстрація платника єдиного податку є безстроковою;
• її анулювання можливе лише у випадках, визначених Податковим кодексом України;
• якщо підставою є порушення платником вимог спрощеної системи, контролюючий орган повинен провести документальну перевірку;
• рішення про анулювання має прийматися саме на підставі акта такої перевірки.

Сам факт наявності інформації в інтегрованій картці платника або інших інформаційних базах не дає податковому органу права виключати підприємця з Реєстру платників єдиного податку.

Що ще звернув увагу суд

Суд також зазначив, що:

• податковий орган не підтвердив, з яких саме документів встановлено суму податкового боргу;
• у самому листі про анулювання відсутнє посилання на акт перевірки;
• матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки.

Саме порушення встановленої законом процедури стало достатньою підставою для визнання дій податкового органу протиправними.

Чому це рішення важливе

Постанова ще раз підтверджує сформовану судову практику Верховного Суду: виключення платника з Реєстру єдиного податку не може здійснюватися автоматично лише на підставі інформації про податковий борг.

Контролюючий орган зобов’язаний:

• провести документальну перевірку;
• оформити її результати актом;
• лише після цього приймати рішення про анулювання реєстрації.

Якщо ці вимоги не виконані, таке рішення має високі шанси бути скасованим у судовому порядку.

Висновок

Для платників єдиного податку ця постанова є ще одним підтвердженням того, що навіть за наявності податкового боргу податковий орган повинен діяти виключно у спосіб, передбачений законом. Недотримання процедури є самостійною підставою для скасування рішення про анулювання реєстрації та поновлення статусу платника єдиного податку.

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua

Заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг супроводу податкової справи.

Форма зв’язку

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

 АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”,

Група Компаній Вікторія

Відповідно до підпункту 392.5.4 пункту 392.5 статті 392 Податкового кодексу України, всі контролюючі особи, які подали скорочений звіт про контрольовані іноземні компанії за 2024 рік, зобов’язані подати повний звіт про КІК до 31 грудня 2025 року.

Це стосується фізичних осіб та українських компаній, які у 2025 році обрали право подати скорочену форму звітності за 2024 рік.

Що врахувати під час подання повного звіту

Повний звіт має містити детальну фінансову інформацію про діяльність контрольованої іноземної компанії, включаючи:

• дохід;

• фінансовий результат

• операції з пов’язаними особами-нерезидентами

• структуру корпоративних прав

• підтверджуючі документи (фінансова звітність)

Чи потрібно подавати уточнюючу декларацію

Якщо після складання повного звіту виявляється, що загальний оподатковуваний дохід або об’єкт оподаткування  контролюючої особи збільшується, така особа повинна подати уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи або податкову декларацію з податку на прибуток підприємств.

Важлива норма: штрафи та пеня у цьому випадку не застосовуються. Тобто уточнення, зроблені на підставі повного звіту КІК, не тягнуть за собою фінансових санкцій.

Контролюючим особам варто не відкладати підготовку повного звіту КІК, оскільки обсяг інформації та документів є суттєвим. Завчасна підготовка дозволить уникнути ризиків помилок та забезпечити подання достовірної інформації без стресу до завершення грудня 2025 року.

Визначення податкового резидентства фізичної особи — це ключ до правильного оподаткування доходів в Україні та за кордоном.
Компанія «Вікторія» створила інструмент, який допоможе зрозуміти, чи вважаєтесь ви податковим резидентом України за нормами пп. 14.1.213 Податкового кодексу України.

Податкове резидентство встановлюється за послідовністю критеріїв. Якщо один із них не дає чіткої відповіді — застосовується наступний.
Наш онлайн-тест відтворює повну логіку Податкового кодексу, у тому числі нові умови для самозайнятих осіб, осіб без громадянства та тих, хто має подвійне громадянство.

Критерії визначення резидентства:

1️⃣ Самозайнятість або ФОП. Якщо особа зареєстрована ФОПом, адвокатом чи нотаріусом — це достатня підстава вважатися резидентом.
2️⃣ Самостійне визначення місця проживання. Якщо людина задекларувала або самостійно ідентифікує своє основне місце проживання в Україні — також резидент.
3️⃣ Місце проживання. Якщо є лише в Україні — резидент; якщо також в іншій державі — оцінюється постійність проживання.
4️⃣ Постійне проживання. Якщо лише в Україні — резидент; якщо в обох країнах — далі центр життєвих інтересів.
5️⃣ Центр життєвих інтересів. Резидентство визначається там, де розташована сім’я, бізнес або основні доходи.
6️⃣ 183 дні. Якщо перебування в Україні становить 183 дні або більше протягом року — особа є резидентом.
7️⃣ Громадянство. Якщо жоден із критеріїв не застосовується, резидентство визначається за громадянством.
 • Громадянин України — резидент.
 • Громадянин іншої держави — нерезидент.
 • Особа без громадянства — за міжнародним правом.
 • Громадянин України, який має інше громадянство всупереч закону — резидент без права на залік податків, сплачених за кордоном.

🔎 Як скористатись:

1. Відкрити сторінку тесту: Перейти до тесту резидентства

2. Відповісти на кілька запитань.

3. Отримати результат і логіку визначення — які саме ознаки визнали вас резидентом чи нерезидентом.

Увага: тест є довідковим. Якщо у Вас є зауваження до логіки тесту – відправте зауваження через контактну форму. 

💼 Довідково:

Компанія «Вікторія» здійснює професійний податковий супровід фізичних осіб та власників бізнесу, включно з:

• формуємо обгрунтовані висновки про податкове резидентство;

• підготовкою та поданням звітності контрольованих іноземних компаній (КІК);

• складанням річних декларацій про доходи, у т.ч. з іноземних джерел та інвестиційних прибутків;

• розрахунком і декларуванням податкових знижок;

• аналізом податкового резидентства та застосуванням угод про уникнення подвійного оподаткування.

Надання консультацій і підготовка звітності здійснюється з урахуванням положень Податкового кодексу України, міжнародних договорів та практики податкових органів.

Податковий кодекс України (ст. 14 «Резиденти») сам по собі не дає детального визначення «постійного місця проживання», але використовує цей критерій при визначенні податкової резидентності. Зокрема, п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлює, що резидентом України є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Якщо ж людина має місце проживання і в Україні, і в іншій державі, то вона вважається резидентом, тільки якщо «має місце постійного проживання в Україні».

Термін «постійне місце проживання» у ПКУ прямо не визначений, але для податкових цілей його тлумачать на підставі інших законодавчих норм. Зокрема, стаття 4 Митного кодексу України (4495-VI від 13.03.2012) дає таке офіційне визначення:

«постійне місце проживання – місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою…».

Іншими словами, постійним місцем проживання вважається така житлова адреса (з реєстрацією чи фактичне проживання), де особа проживає принаймні 1 рік поспіль (без урахування тимчасових відряджень чи роботи за контрактом) і не має аналогічної реєстрації в іншій країні. Це визначення використовує ДПСУ при з’ясуванні резидентського статусу (див., наприклад, роз’яснення ДПС у Запоріжжі, що посилається на ст. 4 Митного кодексу).

Маємо тут також згадати п. 5.3 Податкового кодексу, за який  інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Таким чином, офіційне визначення «постійного місця проживання» для податкових цілей запозичується з Митного кодексу і звучить як наведено вище. Сам же ПКУ керується цим поняттям при застосуванні критерію «місця проживання» (без наведення визначення) за пунктом 14.1.213 (зокрема, коли особа одночасно має житло в Україні та за кордоном).

📞 Маєте питання по темі? Замовте послугу супроводу: напишіть нам або телефонуйте — і ми допоможемо зробити все оптимально.

Отримати послугу

Визначення податкового резидентства відповідно до пп 14.1.213. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: пройдіть тест на відповідність

Пояснення тут

Компанія Вікторія

Станьте постійним клієнтом  — це лише перший крок. Далі працює система, яку ми вибудували для вас

Загальні правила виправлення помилок у деклараціях

Податковий кодекс України (ПКУ) встановлює порядок самостійного виправлення помилок. Згідно з п.50.1 ст.50 ПКУ, якщо платник податків виявив заниження податкового зобов’язання у раніше поданій декларації, він зобов’язаний або подати уточнюючий розрахунок (декларацію) з доплатою суми недоплати та самоштрафом 3% від такої суми до подання уточнення, або відобразити недоплату у поточній декларації (наступного періоду) з додаванням 5% штрафу. Тобто в звичайних умовах за добровільне виправлення помилки передбачено невеликий штраф (3% чи 5%) та, за потреби, нарахування пені за прострочення сплати податку (пеня нараховується після 90 днів прострочення згідно з пп.129.1.3 ст.129 ПКУ).

Важливо, що якщо виправлення здійснюється до настання граничного строку сплати податкового зобов’язання (тобто до узгодження зобов’язання), то недоплата не вважається простроченою. В такому разі штраф за несвоєчасну сплату (5% або 10% згідно з ст.124 ПКУ) взагалі не застосовується, оскільки податкове зобов’язання сплачено вчасно після коригування. Пеня, відповідно, також не нараховується, якщо податок доплачено не пізніше 90 днів від граничної дати сплати.

Воєнний стан: мораторій та відновлення відповідальності

На початку дії воєнного стану в Україні діяли податкові послаблення, запроваджені ще під час карантину COVID-19. Зокрема, до 27.05.2022 діяв мораторій на застосування податкових штрафів за порушення податкового законодавства. Це означало, що у період з 24.02.2022 (початок воєнного стану) і до 27.05.2022 платники податків були фактично звільнені від штрафних санкцій за несвоєчасне декларування чи сплату податків.

Починаючи з 27 травня 2022 року (дати набрання чинності Законом №2260-IX), карантинний мораторій було скасовано, і податкова відповідальність відновилася в загальному порядку Відтоді і до серпня 2023 року при поданні уточнюючих декларацій платникам податків необхідно було сплачувати самоштраф (3% чи 5% за ст.50 ПКУ) та пеню за прострочення (якщо доплата здійснювалася пізніше ніж через 90 днів після граничного терміну) на загальних підставах. Водночас для платників, які не могли виконати податкові обов’язки у визначені строки через обставини воєнного стану, діяла відстрочка: вони звільнялися від відповідальності за несвоєчасне виконання обов’язків за умови виконання їх протягом місяця після відновлення можливості або після закінчення дії таких обставин.

Звільнення від штрафів і пені під час воєнного стану (з 01.08.2023)

У середині 2023 року законодавство знову пом’якшило підхід до самостійного виправлення помилок на час війни. Законом України №3219-IX від 30.06.2023 розділ XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено підпунктом 69.38, яким тимчасово, з 1 серпня 2023 року і до припинення чи скасування воєнного стану встановлено особливий порядок. Якщо платник податків самостійно виправляє помилки, що призвели до заниження податкових зобов’язань (з дотриманням вимог ст.50 ПКУ), то він звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п.50.1 ст.50 ПКУ, та пені. Інакше кажучи, протягом дії воєнного стану не потрібно сплачувати 3% (або 5%) самоштрафу і не нараховується пеня при поданні уточнюючої декларації, в якій збільшується сума податку.

Державна податкова служба у своїх роз’ясненнях підтверджує цю норму. Зокрема, зазначено, що на період воєнного стану діє пільговий режим, який прямо звільняє платників від штрафів і пені у разі самостійного виправлення помилок за процедурою ст.50 ПКУ. Таким чином, якщо фізична особа (громадянин, не підприємець) подає уточнюючу річну декларацію з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору за період дії воєнного стану і збільшує при цьому суму податкових зобов’язань, штрафні санкції (3%/5%) та пеня не застосовуються. Важливо при цьому дотриматися порядку самовиправлення – своєчасно подати уточнюючу декларацію та сплатити суму недоплати.

Залежність штрафів і пені від строків подання та сплати

Як зазначалося, ключовим фактором є дотримання строків сплати узгодженого податкового зобов’язання. Якщо помилку виправлено до спливу строку сплати податку (наприклад, уточнююча декларація подана і податок доплачений до дати, коли потрібно було сплатити податок за результатами річної декларації), то ситуація не розглядається як прострочення сплати. У такому разі ані штраф за несвоєчасну сплату (5%/10% за ст.124 ПКУ), ані пеня не нараховуються, адже податкове зобов’язання фактично сплачене в установлений термін з урахуванням уточнення.

Якщо ж додаткове податкове зобов’язання виявлене та сплачене вже після граничної дати сплати, то формально виникає прострочення. За нормальних умов на суму недоплати після спливу 90 днів починає нараховуватись пеня (відлік від граничного терміну сплати). Проте в умовах воєнного стану ця пеня не застосовується завдяки згаданому підп.69.38 ПКУ – навіть якщо зі сплати податку була затримка понад 90 днів, пеня та 3% штраф скасовані законом. Звісно, щоб уникнути можливих ускладнень, бажано подати уточнюючу декларацію та сплатити суму недоплати якнайшвидше. Водночас податкове законодавство гарантує, що добровільне уточнення податкових зобов’язань під час дії воєнного стану не потягне фінансових санкцій, якщо платник виконає всі вимоги процедури самовиправлення.

Висновок: Фізична особа, яка під час воєнного стану подає уточнюючу декларацію за результатами річного декларування доходів і військового збору із збільшенням податкових зобов’язань, не сплачуватиме штраф 3% (або 5%) та пеню. Ця пільга діє згідно з підп.69.38 розд. ХХ ПКУ на період воєнного стану. Відповідно, за умови своєчасної доплати податку та дотримання процедури виправлення, жодних санкцій до такого платника не застосують. Якщо ж строк сплати податку вже минув, важливо пам’ятати, що пеня все одно не буде нарахована, якщо уточнення подається в умовах дії воєнного стану, та відсутній штраф за прострочення сплати узгодженого зобов’язання, оскільки зобов’язання було уточнено добровільно. Усі наведені норми базуються на положеннях Податкового кодексу України та офіційних роз’ясненнях ДПС, виданих в особливий період воєнного часу.

📞 Маєте схожий випадок або сумніви щодо власних дій?
Команда “Вікторія” готова надати оперативну, істотну інформацію — професійно, ґрунтовно, до результату.

Заповніть форму зворотного зв’язку для швидкого зв’язку. Збережіть свої нерви, здоров’я, час та кошти. 

Наші контакти:

Група Компаній Вікторія