1

Захист від незаконної документальної перевірки під час карантину

Податкові перевірки – це не тільки інструмент податкового контролю, який передбачено податковим кодексом. Податківці нерідко використовують перевірки як засіб впливу на непоступливих платників податків.

Однак, АО «Західна Правозахисна Група» має відповідь на такі дії.

09.08.2022 Чернівецький окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ на проведення документальної перевірки. Рішенням позов задоволено в повному обсязі. Суд відкинув усі доводи податкового органу та став на захист платника податків.

Серед важливих висновків суду слід відзначити наступні:

«Відповідно до п.5.2 ст.5 ПК України регламентовано, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Суд бере до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, а тому суд вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.02.2022 р. у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21 та від 27.04.2022 у справі №140/1846/21.

На підставі аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив, що податковий орган, незважаючи на прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати поновлення та проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України».

З повним текстом Рішення по справі можна ознайомитись за посиланням

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105664467

 

 Нагадуємо, АО «Західна Правозахисна Група», – юридичний партнер «VICTORY GROUP», ASSC., надає професійні послуги супроводу розблокування реєстрації податкових накладних.
  Загалом це охоплює як процедуру адміністративного оскарження, так і судового.
  Ви зможете отримати комплексну послугу щодо оскарження протиправних рішень податкового органу з блокування податкових накладних.

  Переваги АО «Західна Правозахисна Група»:

– досвідчені юристи, податкові консультанти;
– напрацьовані вдалі кейси з оскарження;
– наданню послуги передує детальний аналіз ситуації, моделювання її розвитку і податкове планування;
– налагоджені процеси дистанційної, комфортної та безпечної для Замовника комунікації;
– справедлива та розумна ціна вартості послуг та ін.

Заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг супроводу розблокування податкових накладних.

Форма зв’язку

    Наші контакти:

    Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua 

     

     АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”,

    Група Компаній Вікторія




    Як боротись із Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю? Оскаржуємо штрафи

    На жаль, ні такий складний час, а ні здоровий глузд не бере свого. Йдеться про вперте небажання чиновниками Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розуміти межі своєї компетенції та межі обов’язку роботодавця щодо забезпечення робочого місця для особи з інвалідністю.

    Для початку Фонд відправив роботодавцю претензію із вимогою сплатити штрафні санкції. Але роботодавець ще фізично не отримав претензію поштовим зв’язком, як Фонд подав позов про стягнення штрафних санкцій з роботодавця.

    Чи мав право Фонд вимагати сплати ці кошти?..  Ні. Роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за умови створення ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із нормативом та інформування про це відповідні установи, незалежно від того, чи відбулось таке працевлаштування.

    АО «Західна Правозахисна Група» було забезпечено захист інтересів клієнта-роботодавця на всіх етапах цієї справи.

    Адвокатами було надано суду переконливі докази та обґрунтування відсутності підтавав для застосування і стягнення з клієнта штрафних санкцій.

    Текст рішення Суду першої інстанції у справі № 600/1641/22-а  наводимо нижче.

    ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
    РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    27 червня 2022 р.                                  м. Чернівці                   Справа № 600/1641/22-а

    Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця Особи-1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

    ВСТАНОВИВ:

    До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) до фізичної особи-підприємця Особи-1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

    стягнути з фізичної особи-підприємця Особи-1 адміністративно-господарські санкції на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 39388,89 грн.

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не сплачено до 15.04.2021 адміністративно-господарські санкції у розмірі 39388,89 грн, незважаючи на направлену позивачем претензію від 15.04.2021. Вказував, що законом чітко визначено обов’язок усіх роботодавців, які використовують найману робочу силу і в кого працює більше 8 осіб, створити робоче місце для інваліда та працевлаштувати. Натомість, згідно з поданою звітністю форми 10-ПІ “про зайнятість та працевлаштування інвалідів” середньооблікова чисельність штатних працівників у 2021 році на підприємстві інвалідів становила 0 осіб, в той час як такий норматив мав складати 1 особа.

    Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в 2021 році норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, для відповідача складав 1 робоче місце, що відповідає звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2021 році.

    Працевлаштуванню інваліда передує створення робочого місця відповідно до встановленого нормативу та інформування Органів працевлаштування про наявність вакантних місць. Відповідачем було створено відповідне робоче місця для працевлаштування інваліда, про що свідчить копія штатного розкладу станом на 01 вересня 2020 року затвердженого наказом відповідача від 01.09.2020 №2-20, в якому для цієї цілі було введено додаткову (вакантну) штатну посаду “Водій автотранспортних засобів”.

    Надалі, відповідачем були подані до Сторожинецького районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів у вересні 2020, а також у вересні й грудні 2021 року.

    Тобто, відповідач створив робоче місце для працевлаштування інваліда та надавав тричі уповноваженому державному органу інформацію щодо відкритої у 2020 році та 2021 році вакансії для можливості подальшого працевлаштування інваліда.

    Відповідач отримав від позивача також Претензію від 05.04.2021, №05-17/141. Вказана Претензія мала єдину вимогу щодо сплати нарахованих санкцій і не містила пропозицій надати будь-які пояснення чи документи. Окрім цього, дану претензію Відповідачем було отримано лише 19.04.2022, а 15.04.2022 позивач уже подав адміністративний позов до Чернівецького окружного адміністративного суду. Тобто, позивачем не було надано можливості відповідачу відреагувати на претензію.

    Ухвалою суду від 18.04.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

    Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

    Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

    Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

    Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

    Наказом ФОП Особи-1 №2-20 від 01.09.2020 “Про затвердження та введення в дію штатного розпису” створено додаткову (вакантну) штатну посаду “Водій автотранспортних засобів” для працевлаштування інваліда (а.с. 35-43).

    Відповідачем були подані до Сторожинецького районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів за вересні 2020 року, вересень 2021 року та грудень 2021 року (а.с. 35-41).

    Відповідачем було подано до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю №0191 за 2021 рік форми №10-ПОІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб) становить 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0, кількість осіб з інвалідністю інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” – 1. Вказано Фонд оплати праці штатних працівників становить – 709,00 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника – 77,78 тис. грн (а.с. 12).

    05.04.2022 Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів виставлено ФОП Особі-1претензію на суму 39388,89 грн, яка обґрунтована тим, що вказаним підприємством не виконані вимоги статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що є порушенням законодавства про соціальний захист інвалідів в Україні. Так, у відповідності до звіту 10-ПІ середньооблікова чисельність інвалідів, які фактично працювали на підприємстві упродовж 2021 року, склала 0 осіб. В той же час установлений норматив для працевлаштування інвалідів у 2021 році склав 1 чол. Отже, адміністративно-господарські санкції на підставі звіту станом на 01.04.2022 складають 39388,89 грн. Запропоновано сплатити основну заборгованість в указаній сумі та пеню, яка зростає щоденно на несплачену суму заборгованості. Зазначено також про те, що у разі невиконання цих вимог протягом 10 діб, обласне відділення змушене буде застосувати заходи для примусового стягнення коштів у відповідності до законодавства, що потягне за собою додаткове нарахування пені, судових, виконавчих витрат, притягнення керівника до адміністративної відповідальності тощо (а.с. 11).

    Дослідженням розрахунку адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15 квітня 2022 року за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій ФОП Особа 1 станом на 15.04.2022 судом установлено, що кількість не працевлаштованих інвалідів становить 1 особа, а сума штрафних санкцій по зазначеному підприємству становить 39388,89 грн. Сума пені – 0,0 грн.

    Оскільки відповідач не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

    До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

    Відповідно до статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

    Статтею 17 цього Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (Закон) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

    Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

    Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

    Відповідно до частини 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    Згідно зі статтею 18-1 Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

    Відповідно до ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману

    працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

    Згідно з частиною 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

    За приписами ч.3 ст.20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

    Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

    Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України “Про зайнятість населення” роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

    Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання.

    Відповідно до пунктів 2, 5, 6 розділу І вказаного Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

    Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

    Роботодавець визначає вид звітності – первинна або уточнююча.

    Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

    Уточнююча звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

    Згідно із пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ ІІ, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів).

    У пункті 1 зазначається порядковий номер відповідного запису з розділу І та вказується кількість вакансій.

    У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України “Про зайнятість населення”), яких роботодавець може працевлаштувати. За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України “Про зайнятість населення”, а також внутрішньо переміщених осіб.

    Таким чином, звіт за формою 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

    Як встановлено судом, відповідачем були подані до Сторожинецького районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів за вересні 2020 року, вересень 2021 року та грудень 2021 року. При цьому, впродовж 2021 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інваліда на вакантну посаду.

    Відтак, відповідач у 2021 році виконував обов’язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону №875-XII, зокрема, ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації її працевлаштування, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

    При цьому, періодичність подання звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлена, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов’язок щодо своєчасного та в повному обсязі у встановленому порядку подання інформації про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від

    нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

    Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та в інших рішеннях Верховного Суду.

    Отже, відповідачем подавалися звіти форми №3-ПН до центру зайнятості, що свідчить про дотримання ним вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316.

    Згідно із ч. 10 ст. 19 Закону керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

    Тобто, роботодавець не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за умови створення ним робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із нормативом та інформування про це відповідні установи, незалежно від того, чи відбулось таке працевлаштування.

    Таким чином, посилання позивача на вимоги статей 18 та 19 Закону щодо обов’язку відповідача працевлаштовувати осіб з інвалідністю не може трактуватися як обов’язок відповідача самостійно розшукувати осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

    При цьому, відповідачем виконано вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення про це компетентний державний орган, а тому відповідач не повинен сплачувати вказані санкції та пеню.

    Оскільки відповідачем ужито всіх необхідних заходів, визначених законом, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто ним виконано вимоги Закону №875-XII щодо сприяння ефективної реалізації своїх прав особами з інвалідністю, зокрема, ним виділено та створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і подано звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, то відсутні підстави для сплати ним на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у визначених статтею 20 Закону №875-ХІІ розмірах.

    Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв’язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не доведено законність заявлених у позові вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.

    Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

    ВИРІШИВ:

    У задоволенні адміністративного позову Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця Особи-1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, – відмовити.

    Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

    У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

    Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

    Повне найменування учасників процесу:

    Позивач – Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 21415797, вул. Героїв Майдану, 87-Г, м. Чернівці, Чернівецька область);

    Відповідач – фізична особа-підприємець Особа 1 (РНОКПП 00000000, вул. 00000000, 000, с. 0000000, 0000000000000 район, 00000000000000 область, 00000000000).

    Суддя

    В.О. Григораш

    АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”,

    Група Компаній Вікторія

     

    У разі, якщо у вас виникла необхідність адвокатського захисту від протиправних дій (оскарження рішень) податкового органу, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та ін. заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг супроводу.

    Форма зв’язку

      Наші контакти:

      Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua 

       

      Переваги АО «Західна Правозахисна Група»:

      – досвідчені юристи, податкові консультанти;
      – напрацьовані вдалі кейси;
      – наданню послуги передує детальний аналіз ситуації, моделювання її розвитку і податкове планування;
      – налагоджені процеси дистанційної, комфортної та безпечної для Замовника комунікації;
      – справедлива та розумна ціна вартості послуг та ін.




      Судова тарифна справа: Верховний Суд на стороні споживача

      Верховним Судом КАС у справі № 369/8331/17  прийнято постанову від 31.05.2022 у справі з оскарження рішення Виконавчого комітету про встановлення підвищених тарифів на комунальні послуги.

      Своїм рішенням ВС КАС скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду, а рішення Києво-Святошинського районного суду залишив в силі.

      Супровід справи здійснювали юристи Компанії Вікторія та АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”.

      Верховним Судом, зокрема, зроблено наступні висновки:

      «30. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнявши спірне рішення відповідач порушив пункт 2.1, 2.2 Порядку №390, оскільки ним не дотримано 5-денний термін з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги. Відповідач не дотримався необхідної процедури, для прийняття законного рішення, чим порушив пункти 2, 10 частини першої статті 7, частину першу статті 9, частину другу статті 14 Закону №1875 та статі 19 Конституції України.
      31. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав рішення №143 протиправним та скасував його.
      32. При цьому колегія суддів зазначає, що спершу повинна бути дотримана процедура прийняття самого спірного рішення, а потім вже обґрунтування щодо наявності підстав для зміни тарифів.
      33. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального права, тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції».

      Посилання на Постанову КАС у справі № 369/8331/17  від 31.05.2022 

       Нагадуємо, Юридичний Департамент Компанії Вікторія, а також АО «Західна Правозахисна Група», – юридичний партнер «VICTORY GROUP», ASSC., надають професійні юридичні послуги широкого спектра.
        Наші переваги:

      – досвідчені юристи, податкові- та бізнес-консультанти;
      – напрацьовані вдалі кейси;
      – прозорий для Замовника процес супроводу на всіх етапах;

      налагоджені процедури дистанційної, комфортної та безпечної для Замовника комунікації;
      – справедлива та розумна ціна вартості послуг.

      Заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг юридичного супроводу.

      Форма зв’язку

        Наші контакти:

        Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua 

         

         Група Компаній Вікторія

         




        Верховний суд: Постанова від 22.02.2022 у справі 420/12859/21 про незаконність Постанови КМУ від 3 лютого 2021 року № 89

        22 лютого 2022 року прийнято постанову Верховного Суду у справі № 420/12859/21, у якій досліджувалася колізія між Податковим кодексом України (п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення») та постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було дозволено проведення певних видів перевірок юридичних осіб у період карантину.

        Колегія суддів вказала, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину є прямо закріплений у ПК України. Відповідно, вказана норма в частині обмеження на проведення планових перевірок була чинною і її дія не зупинялася. Суд наголосив, що строки дії мораторію може бути змінено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

        Суд зазначив, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться в ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Тобто Суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору.

        Текст Постанови ВС КАС у справі № 420/12859/21:

        ПОСТАНОВА
        Іменем України
        Київ
        22 лютого 2022 року
        справа № 420/12859/21
        адміністративне провадження № К/990/1304/22

        Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

        судді-доповідача — Ханової Р. Ф.,

        cуддів — Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

        розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН»

        на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року (суддя Кравченко М. М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року (головуючий суддя Градовський Ю. М. судді Крусян А. В., Яковлєв О. В.)

        у справі № 420/12859/21

        за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН»

        до Головного управління ДПС в Одеській області

        про визнання протиправним та скасування наказу, —

        УСТАНОВИВ :

        У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (далі — позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі — відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу.

        Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 липня 2021 року позивачем було отримано від відповідача копію наказу № 4693-4 від 7 липня 2021 року про проведення документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» та повідомлення про проведення перевірки. Згідно наказу податковий орган наказує провести документальну планову виїзну перевірку з 27 липня 2021 року по 31 березня 2021 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 1 січня 2018 року по 31 березня 2021 року. Позивач вважає зазначений наказ протиправним, оскільки він винесений в порушення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону України №540-ІХ від 30 березня 2020 року, яким встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця в якому завершується дія карантину. Крім того, Товариство вважає, що у наказі не зазначено мету перевірки, а також те, що податковий орган призначив перевірку за період, що виходить за межі 1095 днів з дня початку проведення перевірки.

        Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021, в задоволені позову відмовлено.

        Судові рішення мотивовані тим, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89 відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було вирішено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-IX); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

        З урахуванням зазначеного, фактично після прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89 податковий орган був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

        Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що в спірному наказі не обов`язково зазначати мету перевірки, оскільки в даному випадку податковим законодавством не передбачено обов`язок контролюючого органу зазначати в наказі про проведення перевірки будь-яку іншу інформацію, ніж в ньому зазначена.

        Також , суди зазначили, що відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

        Тобто , оскаржуваний наказ від 7 липня 2021 року № 4693-п прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.

        Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. У зв`язку із чим, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

        В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували постанову Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року №89 «Про скорочення дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» в частині скорочення строку дії мораторію на проведення планових перевірок, а також зазначили, що відносно правильного застосування цієї норми відсутній висновок Верховного Суду.

        Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповідної правової оцінки нормі права, що зазначено у абзаці 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17 березня 2020 року №533-ІХ та положеннями Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ, а також вказали, що відносно правильного застосування цих норм відсутній висновок Верховного Суду.

        Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження.

        Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року зупинена дія постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 420/12859/21 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

        Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували положення Постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», а тому касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню.

        Суди попередніх інстанцій установили, що 7 липня 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області видало наказ №4693-4, яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану — графіка на 2021 рік проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання було наказано провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» з 27 липня 2021 року тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 1 січня 2018 року по 31 березня 2021 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

        На підставі вказаного наказу, посадові особи Головного управління ДПС в Одеській області з метою здійснення документальної планової виїзної перевірки 27 липня 2021 року прибули за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН», однак їм було відмовлено у допуску до проведення перевірки.

        Вищенаведені фактичні обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

        Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

        Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

        Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

        Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

        Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

        Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

        Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

        Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

        Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

        На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

        Тобто , вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

        Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

        Отже , Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

        Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

        На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

        — тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

        — документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

        — документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

        — документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

        — документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

        Водночас , мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

        Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

        Тобто , зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

        Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

        За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

        Відповідно , за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку — застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

        Таким чином, ураховуючи вищевикладене, рішення суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні адміністративного позову є такими, що винесені із неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про правомірність спірного наказу, винесеного відповідачем.

        Отже , колегія суддів не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що податковий орган, фактично після прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року № 89, був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

        Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

        Згідно статті 351 КАС України, Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

        Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

        Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

        Беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, тому колегія суддів вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

        Таким чином, ураховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» та постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено рішення першої інстанції без змін, є такими, що винесені на підставі неправильно застосованих норм матеріального права, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про правомірність спірного наказу, винесеного податковим органом.

        З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню, оскільки судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

        Водночас , підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в розумінні статті 353 КАС України відсутні, оскільки Верховним Судом не встановлено обставин, які не були досліджені судами, а тому колегія суддів вважає за можливе ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

        Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, —

        ПОСТАНОВИВ :

        Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» задовольнити.

        Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі №420/12859/21.

        Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу задовольнити.

        Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 4693-п від 7 липня 2021 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН».

        Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (Україна, 65044, Одеська обл., місто Одеса, вул.Семінарська, будинок 5, Код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (Україна, 67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Авангард, ВУЛИЦЯ ТЕПЛИЧНА, будинок 1, Код ЄДРПОУ 37389561) в розмірі 10215 (десять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень.

        Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

        Головуючий Р. Ф. Ханова

        Судді: І. А. Гончарова

        І. Я. Олендер

        Посилання на текст Постанови Верховного Суду КАС в системі IPLex [перейти]

        Замовити IPLex за найкращими умовами можна у Офіційного дилера – Компанії Вікторія – [перейти до огляду пропозиції]

         

        ipLex.ПРЕМІУМ
        • Ексклюзивні сервіси:
        Конфіденційний моніторинг контрагентів (до 10 000 осіб);
        Повна база рішень ЄСПЛ з перекладами (близько 90 000 документів);
        Машина часу (реконструкція нормативної бази на дату у минулому)
        • Нормативна база: Нормативно-правові акти; Новини законодавства; Календар редакцій; Регіональні документи; Проекти законів; Моніторинг “гарячих” законопроектів; Словник термінів; Курси, індекси, норми
        • Судова практика: Судові рішення; Судові новини; Правові позиції та висновки ВС; Акти органів судової влади; Калькулятори юриста; Реквізити судів; Тематичний моніторинг судових рішень
        • Договори, Контрагенти: Зразки та приклади договорів; Типові договри; Судова практика з договорів; Каталог банкрутств; Перевірка юридичних осіб та ФОП (до 100 щоденно); Контроль контрагентів (до 500 осіб)
        • Бухоблік, кадри: Журнал Дебет-Кредит; Помічник бухгалтера, кадровика

         

        Спробуйте, не зволікайте!
        А якщо треба більше – повідомте!

        Більше про IPLex – тут [перейти]




        Судова практика розірвання господарського договору, укладеного в спрощений спосіб

          Нехтування порядком укладення господарських договорів може істотно ускладнювати життя господарюючого суб’єкту. Так склалось і в нижченаведеній ситуації.
          Підприємство поспішило оплатити виставлений рахунок за товар постачальнику без підписаного договору. З цим постачальником господарські відносини налагоджувались вперше. Однак, постачальник товар не поставив, представники постачальника згодом перестали виходити на зв’язок, кореспонденцію ігнорували.
           За таких обставин Адвокатським Об’єднанням «Західна Правозахисна Група» успішно проведено захист інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва.
           Господарський суд, серед іншого, зазначив у Рішенні наступне:

        «Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.
        Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін».
        «Судом встановлено, що відповідач не здійснив поставку оплаченої позивачем продукції.
        Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
        Однак, всупереч умов зазначеної норми та претензії позивача, відповідач платіж на суму 31 752,00 грн позивачу не повернув.
        Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки продукції, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 31 752,00 грн.»

        Посилання на Рішення Господарського суду м. Києва [перейти]

        Компанія Вікторія

          

        Рішення по справі [перейти].

        Крім того, замовити IPLex за найкращими умовами можна у Офіційного дилера – Компанії Вікторія – [перейти до огляду пропозиції]

        Компанія Вікторія

        У разі, якщо у вас виникла необхідність адвокатського захисту від протиправних дій/вимог контрагентів, звертайтесь за електронною адресою юридичного партнера Компанії Вікторія – АО «Західна Правозахисна Група» – office@vg.ua

        ЗАМОВИТИ ON-LINE

        i35015

        Зверніть увагу, додатково Ви зможете замовити за акційними знижками: