Особливості подання декларації з податку на прибуток

Із запровадженням річного звітного періоду для платників податку на прибуток з’явились і перші невизначеності.

Опис проблеми: 01.07.2013р. зареєстровано юридичну особу-господарське товариство. З 01.10.2013р. вказана новостворена юридична особа перейшла на спрощену систему оподаткування. В період перебування на загальній системі оподаткування господарських операцій не здійснювалось.

Виникає запитання: в який термін необхідно подати декларацію по податку на прибуток за звітний період, що почався 01.07.2013 та завершився до дати переходу на спрощену – 01.10.2013р. (тобто за період, в якому новостворена юридична особа була платником податку на прибуток, перебуваючи на загальній системі оподаткування)? Надалі підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Зауважимо, що:

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ:

– «Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців) та не сплачують авансового внеску»;

– «Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків».

Згідно з пп. 152.9.2 ст. 152 ПКУ:

– «У разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду».

З врахуванням вищенаведених зауважень випливає, що податковий період для платника податку на прибуток в описаній проблемі починається з 01.07.2013р. і ніколи не закінчиться (в розумінні пп. 152.9.2 ст. 152 ПКУ), тобто не настане ніколи, оскільки з описаної ситуації в початку публікації – не настане «…наступний податковий період», – платник податку перейшов на спрощену систему оподаткування, й наміру «повертатись» на загальну систему оподаткування немає жодного.

За логікою зазначеної норми Податкового кодексу – звітність з податку на прибуток за повний податковий рік + період з 01.07.2013 по 01.10.2013р. подавати ніколи не буде потрібно.

Саме з цих причин Компанією «Вікторія» направлено запит до Головного управління міндоходів. Податківці же вважають, що звітність в такому випадку потрібно подавати «у термін, передбачений для подання податкової звітності з податку на прибуток для квартальної звітності (40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду». Знову ж таки – з такої відповіді не зрозуміло, – чому укладачі листа порахували квартальний період пріоритетнішим по відношенню до річного, – якщо для платників податку на прибуток, з врахуванням п. 57.1 ст. 57 ПКУ може застосовуватись річний податковий період.

Лист Головного управління мін доходів у Чернівецькій області від 01.11.2013р. №799/10/24-00-15-01-21 додається.

Департамент Аудиту Компанії «Вікторія»

Подавати чи не подавати, ось у чому питання…

Отримано роз’яснення Міністерства доходів і зборів України щодо необхідності подання розрахунку (податкової декларації) зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, – зокрема в тих випадках, якщо:

1) суб’єкт господарювання діяльність з торгівлі алкогольними напоями не здійснює, проте наявна чинна ліцензія на даний вид господарської діяльності;

2) суб’єкт господарювання діяльність з торгівлі алкогольними напоями не здійснює, одночасно ліцензія на даний вид господарської діяльності відсутня.

Підставою для звернення до Міністерства в даному випадку була неоднозначність положень ПКУ, зокрема щодо необхідності подання податкової декларації у випадку відсутності показників діяльності у платника.

Відповідь з роз’ясненням від Міністерства доходів і зборів подається нижче.

Інформаційний центр Компанії “Вікторія”

Діагноз: відсутність діяльності у підприємця. Які звіти слід подавати?

Навіть у випадку відсутності діяльності, на фізичних осіб-підприємців покладається обов’язок подання звітності до органів податкового та пенсійного контролю. Адже неподання обов’язкової звітності матиме наслідки застосування до підприємців певних адміністративних (фінансових) санкцій.

Отже, для виконання обов’язку декларування, підприємцям надається строк:

1) для подання до податкового органу Декларації за результатами календарного року – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (згідно п.п. 177.5 та 49.18.5 Податкового кодексу);

2) для подання до пенсійного органу Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за результатами календарного року – до 10 лютого щорічно (п. 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою ПФУ від 08.10.2010 N 22-2, зареєстрованої в Мін’юсті 1 листопада 2010 р. за N 1014/18309).

Форми звітності, які слід подати в 2013 році:

1) для подання до податкового органу: завантажити.

2) для подання до пенсійного органу: завантажити.

Тепер зупинимось на окремих деталях.

Кожен звіт має кілька додатків. З цих додатків обов’язковими є:

1) для подання до податкового органу – додатки (наголосимо – за відсутності будь-яких доходів) не обов’язкові. Підставою для цього є п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення декларації «2. Додатки до декларації є складовою частиною декларації і без декларації не дійсні. Додатки до декларації заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках .»

2) для подання до пенсійного органу: достатньо подати тільки додаток з першою таблицею.

Якщо будь-який рядок Податкової декларації та/або додатка до неї не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках до неї (п. 3 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Мінфіну від 07.11.2011 № 1395, та зареєстрованої в Мін’юсті 27 грудня 2011 р. за № 1532/20270)

Порожні (незаповнені) графи пенсійного звіту також слід прокреслювати (п. 2.4. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), а навпроти таблиць, які не подаються – проставляються прочерки (п. 4.3. Порядку).

Подання звітності вимагає часу, певних навичок роботи з документами, відповідальності та можливостей. Компанія «Вікторія» допоможе Вам у цьому, звертайтесь за довідками:

Департамент податкового аутсорсингу, – м. Чернівці, вул. Першотравнева, 6, офіс №1а тел.: +38(0372)901569, +38(0372)529677

Компанія “Вікторія”,

Департамент податкового аутсорсингу

Доходи підприємця на загальній системі оподаткування

Раніше, в статті «Витрати СПД-фізичної особи на загальній системі оподаткування», розглядалось питання визнання та формування витрат. З доходами, як виявляється, все набагато легше.

Отже, при визначенні доходів підприємець на загальній системі оподаткування повинен врахувати, що:

1) кінцево оподатковується результат діяльності по підсумках року. Тобто, якщо в окремих місяцях – збиток, в окремих місяцях – прибуток від діяльності на протязі одного й того ж року, результати підсумовуються за всі місяці;

2) доходом для підприємця за загальним правилом є його виручка. Виручка визнається як в грошовій, так і в негрошовій формі. Негрошова форма, зокрема, – це операції з міни (бартер), або й інші операції, які не передбачають грошового розрахунку за поставлений товар (роботи, послуги).

Цитуючи ст. 177 Податкового кодексу:

177.1. Доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.177.2. Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

177.3. Для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

При визначенні доходів, доцільно врахувати позицію ДПА України:

1) Для визначення загального оподатковуваного доходу застосовується касовий метод, а при визначенні витрат враховуються тільки ті витрати, які пов’язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

2) Сума отриманих дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних включається в доходи;

3) Відповідно до п. 177.10 ст. 177розд. IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

4) Згідно зі ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI для фізичної особи — підприємця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Таким чином, фізичні особи — підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування та зареєстровані платниками ПДВ, в Книзі обліку доходів та витрат суми доходів і витрат відображають без ПДВ.

5) Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця. При цьому оскільки виручкою фізичної особи — підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат уключаються тільки витрати, пов’язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату;

6) Власні кошти, які фізична особа – підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат;

7) Чи включається до складу доходу ФОП на загальній системі оподаткування сума транзитних коштів, перерахованих платнику за договором комісії, відповідно до якого платник отримує лише встановлений відсоток? – Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування включає до складу доходу лише суму комісійної винагороди;

8) Чи є об’єктом оподаткування сума поворотної фінансової допомоги (позики) отримана ФОП на загальній системі оподаткування? – Враховуючи те, що отримання фізичною особою – підприємцем поворотної фінансової допомоги (позики) відповідно до умов договору підлягає обов’язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору сума поротної фінансової допомоги не включається до складу доходу суб’єкта господарювання. При цьому, слід зазначити, якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів фізичної особи – підприємця та оподатковується на загальних підставах;

9) Чи включається до об’єкту оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування сума кредиту, яка погашається ЮО – поручителем? – Враховуючи те, що кредит, отриманий фізичною особою – підприємцем від банку на розрахунковий рахунок підлягає поверненню, то дана сума кредиту не підлягає включенню до складу доходу. При цьому, якщо погашення кредиту здійснюється юридичною особою – поручителем, то дохід, в сумі погашеного поручителем кредиту, включається до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за правилами, встановленими ст. 177 Податкового кодексу України;

10) Підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством;

11) Сума депозиту, яка зараховується на розрахунковий розрахунок фізичної особи – підприємця, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат;

12) Обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліків) фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачено;

13) Якщо кредитором списується заборгованість фізичній особі – підприємцю на загальній системі оподаткування, то сума списаної заборгованості включається до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та оподатковується на загальних підставах;

14) Якщо отримана фізичною особою – підприємцем на його розрахунковий рахунок помилково перерахована сума коштів була повернута, то така сума не включається до складу доходу суб’єкта господарювання.

Департамент бухгалтерського аутсорсингу

Компанії “Вікторія”

Якщо Вам цікава фахова, неупереджена бізнес-інформація, приєднуйтесь до нас в fb

Витрати СПД-фізичної особи на загальній системі оподаткування

!!! Консультація чинна до 01.01.2015р. Щодо витрат підприємця після 01.01.2015р. чинною є консультація:

Розпочнемо з застережень. У період з 01.04.2011 р. до 05.08.2011р. витрати підприємця складались з витрат, які включались до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III Кодексу (тобто це були як операційні, так і інші витрати):

«177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.» Починаючи з 06.08.2011р. з набранням чинності змін до ПКУ, внесених Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, до переліку витрат фізичної особи – підприємця (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу:

«177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу..»

Витрати підприємця визнаються з урахуванням особливостей:

1) Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ПКУ). Для прикладу: підприємець оплатив та оприбуткував товар в 2010 році. Продав цей же товар в 2011 році. Іншої діяльності не було. З поданням декларації за 2011 рік, підприємцю слід відобразити витрати з придбання товару саме в цій декларації, не дивлячись на те, що оприбуткування та оплата здійснена в 2010 році;

2) Витрати визнаються, якщо вони (а) документально підтверджені, (б) фактично здійснені (сплачені) та (в) стосуються оприбуткованих (отриманих) ТМЦ (робіт, послуг), тобто формують собівартість. Щодо оплати податків (обов’язкових платежів, ліцензій тощо) витрати визнаються, якщо вони нараховані за відповідний звітний період (авансові платежі податків (обов’язкових платежів) щодо майбутніх звітних періодів участі у формуванні витрат поточного звітного періоду не беруть);

3) Витрати операційної діяльності:

– <А> визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 – 138.9, підпунктами 138.10.2 – 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (передбачено п. 138.1 ПКУ);

– <Б> включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 – 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (передбачено пп. 138.1.1. ПКУ).

Для зручності, подаємо нижче актуальні положення згадуваних вище в частинах <А> і <Б> :

<А>

138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

…

138.6. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

138.7. Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

138.8. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

138.8.1. до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат…;

138.8.2. до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

…

138.8.5. До складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

…

г) витрати на утримання, експлуатацію …, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов’язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”;

з) суми витрат, пов’язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов’язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими Міністерством фінансів України нормативами.

138.9. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв.

…

138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

138.10.4. інші операційні витрати, що включають, зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об’єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України “Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”;

в) інші витрати операційної діяльності, пов’язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” – “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов’язковому порядку, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління;

(!!!) 138.11. Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов’язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, – у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

<Б>

140.2. У разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку – продавець та платник податку –
покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину – у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; { Абзац третій пункту 140.2 статті 140 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011, зміненого Законом N 4014-VI ( 4014-17 ) від 04.11.2011 – застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду }

у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили – у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат та доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 159 цього Кодексу.

140.3. До витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним
законодавством України.

Правила цього пункту не застосовуються до електричної та/або
теплової енергії при визначенні витрат платників податків, пов’язаних із передачею та/або постачанням електричної та/або теплової енергії.

140.4. Платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.

140.5. Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

…

Стаття 142. Особливості визначення складу витрат на виплати
фізичним особам згідно з трудовими договорами
та договорами цивільно-правового характеру

142.1. До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі – працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або
натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

{ Пункт 142.1 статті 142 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011, зміненого Законом N 4014-VI ( 4014-17 ) від 04.11.2011 – застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду }

142.2. Крім витрат, передбачених пунктом 142.1 цієї статті, до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках,
передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього пункту.

Якщо   відповідно до договору довгострокового страхування життя,   договору   довірчого   управління   або будь-якого виду недержавного   пенсійного   забезпечення   платник цього податку зобов’язаний   сплачувати за власний рахунок страхові платежі
(страхові премії, страхові внески), пенсійні внески до недержавних пенсійних   фондів   та   внески   на   рахунки учасників фондів банківського управління найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного
звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди. { Абзац другий пункту 142.2 статті 142 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI (   3609-17   )   від 07.07.2011, зміненого Законом N 4014-VI ( 4014-17 ) від 04.11.2011 – застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду }

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV цього Кодексу, протягом такого податкового періоду.

Норми цього підпункту застосовуються із врахуванням положень розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу.

Стаття 143. Особливості віднесення до складу витрат сум
внесків на соціальні заходи

143.1. До складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

143.2. Якщо наймана особа доручає роботодавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення або на пенсійний вклад чи рахунки учасників фондів банківського управління за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу витрат платника податку відповідно до пункту 142.1 статті 142 цього
Кодексу, такий роботодавець не включає суму зазначених внесків до складу своїх витрат.

При кваліфікації витрат підприємця, доцільно враховувати позицію ДПА України, зокрема:

1) Чи враховуються витрати попереднього місяця при розрахунку чистого доходу наступного місяця? – до 06.08.2011 При розрахунку чистого доходу фізичної особи – підприємця враховуються документально підтверджені витрати, тобто оплачені витрати поточного звітного періоду (місяцю), а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду (місяцю), та підтверджені відповідними документами;

2) Якщо фізична особа – підприємець здійснює відрядження особисто, то витрати, понесені під час даного відрядження, не включаються до складу валових витрат такого підприємця, оскільки фізична особа – підприємець не являється найманим працівником.

3) Витрати у вигляді вартості ремонту та обслуговування орендованих основних засобів, зокрема, приміщень, не включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування;

4) Якщо сума орендної плати за нерухоме майно, яка виплачується фізичною особою – підприємцем за договором, підтверджена документально, то вона включається до складу витрат такого підприємця.

5) Фізична особа – підприємець не має право віднести до валових витрат витрати на страхування автомобіля (повне КАСКО), оскільки фізичні особи – підприємці не ведуть бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів. Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно із розділом ІІІ ПКУ. Не належать до витрат фізичної особи – підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи суб’єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності. Відповідно до п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 розділу ІІІ ПКУ при визначенні об’єкта оподаткування враховуються, зокрема, будь-які витрати цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку. Однак, оскільки фізичні особи – підприємці не ведуть бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів, то вони не мають права віднести до валових витрат витрати на страхування автомобіля (повне КАСКО);

6) Фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов’язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання шин, технічного обслуговування тощо). Згідно із п. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі – ЦКУ) суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. ЦКУ не встановлює такого суб’єкта права приватної власності як фізична особа – підприємець. Статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця. До переліку витрат фізичної особи – підприємця, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 – 138.9, пп. 138.10.2 – 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Нормами Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 №102 (далі – Положення №102), визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності. Згідно із п. 1.3 частини першої Положення №102 технічне обслуговування – комплекс операцій чи операція з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування. Витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ до інших витрат, однак не вважаються витратами операційної діяльності. Крім того, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 144 – 148 ПКУ, з урахуванням п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов’язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання шин, технічного обслуговування тощо).

7) Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу валових витрат вартість пально-мастильних матеріалів, використаних на перевезення в межах підприємницької діяльності по шляхових листах та оплачених послуг за умови документального підтвердження, що дані витрати пов’язані з підприємницькою діяльністю;

9) З 1 січня 2012 року фізичні особи – підприємці можуть включати до витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, витрати із придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб – підприємців, що сплачують єдиний податок (крім витрат отриманих від фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку, які відносяться до ІІ групи, що надають послуги (у тому числі побутові));

10) Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат витрати, які пов’язані із відрядженням найманого працівника, який безпосередньо зайнятий у збуті товару, виконанні робіт або наданні послуг. При цьому, якщо діяльність найманого працівника не пов’язана зі збутом товару, виконанням робіт та наданням послуг, то витрати, які понесені таким працівником під час відрядження, відшкодовуються фізичною особою – підприємцем за власний рахунок та не включаються до складу витрат платника податків;

11) Витрати фізичної особи – підприємця на виготовлення печаток та штампів відносяться до операційної діяльності підприємця та включаються до складу витрат такого платника податків.

12) Фізичним особам – підприємцям при оформленні первинних документів слід дотримуватися вимог частини другої ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

13) Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності. · Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ. Пунктом. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються відповідно до п. 138.4, п. 138.6 – 138.9, пп. 138.10.2 – 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Враховуючи прийняття Закону України від 07.17.2011 № 3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ стосовно фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених ПКУ, пов’язані із запозиченням, не відносяться до витрат, які пов’язані з операційною діяльністю. Крім того, пп. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що до складу витрат не включаються витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до пп. 135.5.6 п. 135.5 ст. 135 ПКУ). Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.

14) Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат витрати на рекламу за умови, що дані витрати пов’язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально.

Департамент бухгалтерського аутсорсингу

Компанії “Вікторія”

Якщо Вам цікава фахова, неупереджена бізнес-інформація, приєднуйтесь до нас в fb