Press "Enter" to skip to content

Витрати СПД-фізичної особи на загальній системі оподаткування

image_pdfimage_print

!!! Консультація чинна до 01.01.2015р. Щодо витрат підприємця після 01.01.2015р. чинною є консультація:

   Розпочнемо з застережень. У період з 01.04.2011 р. до 05.08.2011р. витрати підприємця складались з витрат, які включались до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III Кодексу (тобто це були як операційні, так і інші витрати):

   «177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.»   Обслуговування підприємцяПочинаючи з 06.08.2011р. з набранням чинності змін до ПКУ, внесених Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, до переліку витрат фізичної особи – підприємця (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Кодексу:

   «177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу..»

Витрати підприємця визнаються з урахуванням особливостей:


 1)      Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ПКУ). Для прикладу: підприємець оплатив та оприбуткував товар в 2010 році. Продав цей же товар в 2011 році. Іншої діяльності не було. З поданням декларації за 2011 рік, підприємцю слід відобразити витрати з придбання товару саме в цій декларації, не дивлячись на те, що оприбуткування та оплата здійснена в 2010 році;

 

2)      Витрати визнаються, якщо вони (а) документально підтверджені, (б) фактично здійснені (сплачені) та (в) стосуються оприбуткованих (отриманих) ТМЦ (робіт, послуг), тобто формують собівартість. Щодо оплати податків (обов’язкових платежів, ліцензій тощо) витрати визнаються, якщо вони нараховані за відповідний звітний період (авансові платежі податків (обов’язкових платежів) щодо майбутніх звітних періодів участі у формуванні витрат поточного звітного періоду не беруть);

 

3)      Витрати операційної діяльності:

–          <А> визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 – 138.9, підпунктами 138.10.2 – 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (передбачено п. 138.1 ПКУ);

–          <Б> включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 – 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (передбачено пп. 138.1.1. ПКУ).

 

Для зручності, подаємо нижче актуальні положення згадуваних вище в частинах <А> і <Б> :

 

<А>

138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

138.6. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

 

138.7. Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

 

Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

 

138.8. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

 

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

 

138.8.1. до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат…;

 

138.8.2. до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

 

 

138.8.5. До складу загальновиробничих витрат включаються:

 

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

 

 

г) витрати на утримання, експлуатацію …, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

 

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

 

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

 

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

 

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

 

ж) суми витрат, пов’язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”;

 

з) суми витрат, пов’язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов’язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);

 

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими Міністерством фінансів України нормативами.

 

138.9. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв.

 

 

138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

 

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

 

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

 

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

 

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

 

ґ) витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

 

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

 

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

 

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

 

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

 

138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

 

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

 

б) витрати на ремонт тари;

 

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

 

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

 

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

 

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

 

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

 

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

 

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

 

з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

 

138.10.4. інші операційні витрати, що включають, зокрема:

 

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу;

 

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об’єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України “Про особливості передачі в оренду чи концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”;

 

в) інші витрати операційної діяльності, пов’язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

 

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

 

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” – “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов’язковому порядку, а також інших обов’язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

 

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

 

витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

 

суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління;

 

(!!!) 138.11. Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

 

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов’язання.

 

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, – у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

 

 

 

 

 

<Б>

     140.2. У разі якщо після продажу  товарів,  виконання  робіт, надання  послуг  здійснюється  будь-яка  зміна суми компенсації їх вартості,  в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів  чи  права  власності  на  такі  товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку – продавець та платник податку –
покупець  здійснюють  відповідний  перерахунок  доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів  та  витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

у звітному періоді (періодах),  в  якому  витрати  та  доходи (балансова  вартість  основних  засобів)  за правочином,  визнаним недійсним,  були враховані в обліку сторони  правочину  –  у  разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок,  є  фіктивним;  { Абзац третій пункту 140.2 статті 140 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011, зміненого Законом N 4014-VI ( 4014-17 ) від 04.11.2011 – застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду }

у звітному  періоді,  в  якому  рішення  суду  про   визнання правочину  недійсним  набуло  законної  сили  –  у  разі  визнання правочину недійсним з інших підстав.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат та  доходів  внаслідок  проведення процедур урегулювання сумнівної або  безнадійної  заборгованості   чи   визнання   боргу   покупця безнадійним, що визначаються статтею 159 цього Кодексу.

140.3. До витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім  втрат  у  межах  норм   природного   убутку   чи   технічних (виробничих)  втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах,  що не  перевищують  розмір,  визначений Кабінетом  Міністрів  України  або  уповноваженим  ним центральним органом  виконавчої   влади,   або   іншим   органом,   визначеним
законодавством України.

Правила цього  пункту не застосовуються до електричної та/або
теплової  енергії  при  визначенні  витрат   платників   податків, пов’язаних  із  передачею  та/або  постачанням  електричної та/або теплової енергії.

140.4. Платник податку проводить оцінку  вибуття  запасів  за методами,   встановленими   відповідним   положенням  (стандартом) бухгалтерського обліку.

Для всіх одиниць запасів,  що мають однакове  призначення  та однакові   умови   використання,   застосовується   лише  один  із дозволених методів оцінки їх вибуття.

140.5. Установлення додаткових обмежень  щодо  складу  витрат платника  податку,  крім  тих,  що  зазначені в цьому розділі,  не дозволяється.

 

 

 

Стаття 142. Особливості визначення складу витрат на виплати
фізичним особам згідно з трудовими договорами
та договорами цивільно-правового характеру

142.1. До складу витрат платника податку включаються  витрати на   оплату   праці  фізичних  осіб,  що  перебувають  у  трудових відносинах з таким платником  податку  (далі  –  працівники),  які включають  нараховані  витрати  на  оплату  основної  і додаткової заробітної плати та інших видів  заохочень  і  виплат  виходячи  з тарифних   ставок,   у  вигляді  премій,  заохочень,  відшкодувань вартості товарів,  робіт,  послуг,  витрати на  оплату  авторської винагороди  та  за  виконання  робіт,  послуг  згідно з договорами цивільно-правового характеру,  будь-яка інша оплата у грошовій або
натуральній  формі,  встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

{  Пункт  142.1 статті 142 із змінами, внесеними згідно із Законом N  3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011, зміненого Законом N 4014-VI (  4014-17  )  від  04.11.2011  –  застосовується  з першого числа звітного (податкового) періоду }

142.2. Крім витрат,  передбачених пунктом 142.1 цієї  статті, до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг,  які надаються працівникам  у випадках,  передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках,
передбачених  законодавством,  а  також внески,  визначені абзацом другим цього пункту.

Якщо   відповідно  до  договору  довгострокового  страхування життя,   договору   довірчого   управління   або  будь-якого  виду недержавного   пенсійного   забезпечення   платник  цього  податку зобов’язаний   сплачувати  за  власний  рахунок  страхові  платежі
(страхові премії, страхові внески), пенсійні внески до недержавних пенсійних   фондів   та   внески   на   рахунки  учасників  фондів банківського  управління  найманої  ним  фізичної  особи, то такий платник  податку  має  право  включити  до  складу  витрат кожного
звітного  податкового  періоду  (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на  який  припадають такі податкові періоди. { Абзац другий пункту 142.2 статті 142 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI (   3609-17   )   від  07.07.2011,  зміненого  Законом  N  4014-VI (  4014-17  )  від  04.11.2011  –  застосовується  з першого числа звітного (податкового) періоду }

При цьому  сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV цього Кодексу, протягом такого податкового періоду.

Норми цього  підпункту застосовуються із врахуванням положень розділу XX “Перехідні положення” цього Кодексу.

 

Стаття 143. Особливості віднесення до складу витрат сум
внесків на соціальні заходи

143.1. До  складу  витрат  платника  податку відносяться суми єдиного   внеску   на   загальнообов’язкове   державне   соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

143.2. Якщо  наймана  особа  доручає  роботодавцю здійснювати внески  на  довгострокове  страхування  життя  або  будь-який  вид  недержавного  пенсійного  забезпечення  або  на пенсійний вклад чи рахунки учасників фондів банківського управління за рахунок витрат на  оплату праці такої найманої особи,  включених до складу витрат платника податку відповідно  до  пункту  142.1  статті  142  цього
Кодексу,  такий роботодавець не включає суму зазначених внесків до складу своїх витрат.

 

 

При кваліфікації витрат підприємця, доцільно враховувати позицію ДПА України, зокрема:

 

1)      Чи враховуються витрати попереднього місяця при розрахунку чистого доходу наступного місяця? – до 06.08.2011 При розрахунку чистого доходу фізичної особи – підприємця враховуються документально підтверджені витрати, тобто оплачені витрати поточного звітного періоду (місяцю), а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду (місяцю), та підтверджені відповідними документами;

2)       Якщо фізична особа – підприємець здійснює відрядження особисто, то витрати, понесені під час даного відрядження, не включаються до складу валових витрат такого підприємця, оскільки фізична особа – підприємець не являється найманим працівником.

3)       Витрати у вигляді вартості ремонту та обслуговування орендованих основних засобів, зокрема, приміщень, не включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування;

4)       Якщо сума орендної плати за нерухоме майно, яка виплачується фізичною особою – підприємцем за договором, підтверджена документально, то вона включається до складу витрат такого підприємця.

5)      Фізична особа – підприємець не має право віднести до валових витрат витрати на страхування автомобіля (повне КАСКО), оскільки фізичні особи – підприємці не ведуть бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів. Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно із розділом ІІІ ПКУ. Не належать до витрат фізичної особи – підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи суб’єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності. Відповідно до п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 розділу ІІІ ПКУ при визначенні об’єкта оподаткування враховуються, зокрема, будь-які витрати цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку. Однак, оскільки фізичні особи – підприємці не ведуть бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів, то вони не мають права віднести до валових витрат витрати на страхування автомобіля (повне КАСКО);

6)       Фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов’язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання шин, технічного обслуговування тощо). Згідно із п. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі – ЦКУ) суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. ЦКУ не встановлює такого суб’єкта права приватної власності як фізична особа – підприємець. Статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця. До переліку витрат фізичної особи – підприємця, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 – 138.9, пп. 138.10.2 – 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Нормами Положення про технічне обслуговування i ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 №102 (далі – Положення №102), визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності. Згідно із п. 1.3 частини першої Положення №102 технічне обслуговування – комплекс операцій чи операція з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування. Витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ до інших витрат, однак не вважаються витратами операційної діяльності. Крім того, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 144 – 148 ПКУ, з урахуванням п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 ПКУ. Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов’язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання шин, технічного обслуговування тощо).

7)      Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу валових витрат вартість пально-мастильних матеріалів, використаних на перевезення в межах підприємницької діяльності по шляхових листах та оплачених послуг за умови документального підтвердження, що дані витрати пов’язані з підприємницькою діяльністю;

8)

9)      З 1 січня 2012 року фізичні особи – підприємці можуть включати до витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, витрати із придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб – підприємців, що сплачують єдиний податок (крім витрат отриманих від фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку, які відносяться до ІІ групи, що надають послуги (у тому числі побутові));

10)  Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат витрати, які пов’язані із відрядженням найманого працівника, який безпосередньо зайнятий у збуті товару, виконанні робіт або наданні послуг. При цьому, якщо діяльність найманого працівника не пов’язана зі збутом товару, виконанням робіт та наданням послуг, то витрати, які понесені таким працівником під час відрядження, відшкодовуються фізичною особою – підприємцем за власний рахунок та не включаються до складу витрат платника податків;

11)  Витрати фізичної особи – підприємця на виготовлення печаток та штампів відносяться до операційної діяльності підприємця та включаються до складу витрат такого платника податків.

12)  Фізичним особам – підприємцям при оформленні первинних документів слід дотримуватися вимог частини другої ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

13)  Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності. ·  Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ. Пунктом. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються відповідно до п. 138.4, п. 138.6 – 138.9, пп. 138.10.2 – 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Враховуючи прийняття Закону України від 07.17.2011 № 3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ стосовно фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених ПКУ, пов’язані із запозиченням, не відносяться до витрат, які пов’язані з операційною діяльністю. Крім того, пп. 139.1.4 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що до складу витрат не включаються витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до пп. 135.5.6 п. 135.5 ст. 135 ПКУ). Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат витрати на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності.

14)  Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат витрати на рекламу за умови, що дані витрати пов’язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально.

 

 

Департамент бухгалтерського аутсорсингу

Компанії “Вікторія”

Якщо Вам цікава фахова, неупереджена бізнес-інформація, приєднуйтесь до нас в fb

fb1-victorija

© Група Компаній Вікторія™, 2012-2021
компанія "вікторія" інформує: