Ключовий висновок: якщо українське ТОВ – платник податку на прибуток є учасником іншого ТОВ – платника податку на прибуток та отримує від нього дивіденди, такий дохід за умови застосування податкових різниць не призводить до повторного оподаткування податком на прибуток на рівні ТОВ-отримувача.

   Українське ТОВ володіє часткою в іншому українському ТОВ. Дочірня компанія отримала прибуток, сплатила податок на прибуток та вирішила розподілити частину чистого прибутку своєму учаснику – іншому ТОВ.

   Чи виникає у ТОВ-учасника ще раз податок на прибуток із суми отриманих дивідендів?

   За загальним правилом для платника, який застосовує податкові різниці, ні.

   Податковий кодекс передбачає спеціальний механізм, який фактично усуває повторне оподаткування такого прибутку на рівні юридичної особи – учасника.

   Цей висновок додатково підтверджено ДПС в індивідуальній податковій консультації щодо виплати дивідендів між двома українськими юридичними особами – платниками податку на прибуток.

Суть ситуації

   У розглянутій ДПС ситуації:

• українське ТОВ перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на прибуток;
• це ТОВ є учасником іншої юридичної особи – резидента України;
• емітент також є платником податку на прибуток на загальних підставах;
• емітент прийняв рішення розподілити чистий прибуток та виплатити дивіденди своєму учаснику;
• дивіденди виплачуються одночасно за декілька попередніх років.

   Ключове питання: чи повинне ТОВ, яке отримало дивіденди від іншого ТОВ, включити їх до об’єкта оподаткування та сплатити з них ще 18% податку на прибуток?

Висновок ДПС: повторного оподаткування немає

   Механізм виглядає так.

   За правилами бухгалтерського обліку отримувач визнає відповідний дохід. Тобто дивіденди можуть потрапити до бухгалтерського фінансового результату підприємства.

   Але далі застосовується спеціальна податкова різниця.

   Відповідно до п.п. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

• на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток;
• на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на користь підприємства від інших платників податку на прибуток.

   Тобто відбувається фактична податкова нейтралізація такого доходу.

Бухгалтерський облік	Податковий облік
+ дохід від дивідендів фінансовий результат збільшується	– така сама сума зменшення фінансового результату
Результат: дивіденди не створюють додаткового оподатковуваного прибутку у ТОВ-отримувача

   У результаті, за дотримання відповідних умов, отримані від іншого платника податку на прибуток дивіденди не створюють додаткового податку на прибуток у ТОВ-отримувача.

   ДПС також прямо зазначила, що відповідне зменшення відображається у рядку 3.2.3 Додатка РІ до декларації з податку на прибуток.

Не тільки класичні дивіденди

   На практиці особливо важливим є ще один момент.

   Податкове законодавство розглядає поняття дивідендів ширше, ніж просто платіж, який у рішенні загальних зборів названо словом «дивіденди».

   Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій чи негрошовій формі, який юридична особа здійснює на користь свого засновника та/або учасника у зв’язку з розподілом чистого прибутку або його частини.

Важливо: принципове значення має не тільки назва платежу. Якщо юридична особа здійснює платіж своєму учаснику у зв’язку з розподілом чистого прибутку або його частини, для цілей оподаткування такий платіж прирівнюється до дивідендів.

   Це особливо важливо при побудові корпоративних та холдингових структур.

Простий приклад

   Припустимо, ТОВ «Операційна компанія» отримало прибуток та прийняло рішення виплатити своєму учаснику – ТОВ «Холдингова компанія» – 10 000 000 грн дивідендів.

Операція	Сума
Дохід у бухгалтерському обліку HoldCo	+ 10 000 000 грн
Зменшуюча податкова різниця	– 10 000 000 грн
Додатковий об’єкт оподаткування від дивідендів	0 грн

   Таким чином, сама операція отримання таких дивідендів не формує додаткового оподатковуваного прибутку у компанії-учасника.

   Саме в цьому полягає механізм, який дозволяє переміщувати вже зароблений прибуток від операційної компанії на рівень української холдингової компанії без повторного оподаткування цього самого прибутку податком на прибуток.

А якщо емітент не сплатив авансовий внесок?

   Ще один важливий висновок ІПК:

   право отримувача дивідендів зменшити свій фінансовий результат не залежить від того, чи сплачував емітент авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів.

   Це два різні податкові механізми.

   Правила щодо авансового внеску стосуються компанії, яка виплачує дивіденди.

   Натомість податкова різниця за п.п. 140.4.1 ПКУ стосується компанії, яка ці дивіденди отримує.

   Тому відсутність у емітента обов’язку сплачувати авансовий внесок сама по собі не позбавляє ТОВ-отримувача права зменшити фінансовий результат.

За який рік виплачується прибуток – не має значення

   ДПС також підтвердила ще одну практично важливу обставину.

   Право на зменшення фінансового результату не залежить від того, за який саме минулий звітний період розподіляється прибуток.

   Більше того, право на коригування зберігається і тоді, коли дивіденди за декілька попередніх років визнаються доходом одночасно в одному поточному звітному періоді.

   Отже, сам по собі значний часовий проміжок між роком, у якому сформувався прибуток, та роком прийняття рішення про його розподіл не скасовує механізму податкового коригування.

Чому це важливо для холдингових структур

   Розглянуте правило має принципове значення при побудові структури бізнесу, в якій одне українське ТОВ володіє частками в інших українських компаніях.

ТОВ HoldCo корпоративний учасник

↑ дивіденди / розподіл прибутку ↑

ТОВ Operator 1 ТОВ Operator 2 ТОВ Property Co

   Операційні компанії можуть отримувати прибуток від власної діяльності та надалі розподіляти його на користь корпоративного учасника – ТОВ HoldCo.

   За умови застосування передбачених ПКУ податкових різниць отриманий HoldCo дохід у вигляді дивідендів не повинен повторно оподатковуватися податком на прибуток на рівні HoldCo.

   Це дозволяє акумулювати прибуток різних напрямів бізнесу на рівні корпоративного власника та вже на цьому рівні вирішувати питання його подальшого використання, реінвестування або розподілу.

Що впливає на право зменшити фінансовий результат?

Обставина	Впливає?
Емітент є іншим платником податку на прибуток	Так
ТОВ-отримувач застосовує відповідні податкові різниці	Так
Емітент сплатив авансовий внесок при виплаті дивідендів	Ні
Дивіденди виплачуються за попередні роки	Ні
Дивіденди за декілька років нараховані одночасно	Ні

Важливе застереження: платники, які не застосовують податкові різниці

   Необхідно враховувати одну принципову умову.

   ПКУ дозволяє платникам податку на прибуток, річний дохід яких не перевищує встановлений Кодексом поріг у 40 млн грн, прийняти рішення про незастосування більшості податкових різниць.

   Якщо підприємство скористалося таким правом, воно не може вибірково застосувати лише вигідну для себе різницю щодо дивідендів за п.п. 140.4.1 ПКУ.

   Тому перед розподілом значної суми прибутку між двома українськими ТОВ необхідно перевірити податковий статус компанії-отримувача та те, чи застосовує вона податкові різниці.

   Для платників, які зобов’язані застосовувати різниці або не прийняли рішення про їх незастосування, працює описаний вище механізм зменшення фінансового результату.

Висновок

   Якщо українське ТОВ – платник податку на прибуток є учасником іншого ТОВ – платника податку на прибуток та отримує від нього дивіденди, ПКУ передбачає механізм, який дозволяє не оподатковувати цей самий прибуток повторно на рівні ТОВ-отримувача.

   Причому це стосується не лише платежу, формально названого дивідендами. Для податкових цілей до дивідендів прирівнюється також платіж учаснику в грошовій або негрошовій формі у зв’язку з розподілом чистого прибутку або його частини.

   При застосуванні податкових різниць відповідний дохід враховується у бухгалтерському фінансовому результаті, але потім виключається з об’єкта оподаткування через зменшуючу податкову різницю.

Отже, розподіл прибутку від одного українського ТОВ на користь іншого українського ТОВ – його учасника може відбуватися без повторного оподаткування отриманої суми податком на прибуток на рівні корпоративного учасника.

   Саме ця конструкція є однією з важливих податкових особливостей використання українського ТОВ як холдингової компанії.

            Індивідуальна податкова консультація №4166/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК від 20.07.2026 для огляду:

   Звертаємо увагу: індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер. Водночас наведені в ній висновки щодо механізму застосування податкової різниці ґрунтуються безпосередньо на положеннях Податкового кодексу України.

Компанія «Вікторія» може провести правове та податкове моделювання холдингової структури, порівняти варіанти ТОВ / ПрАТ, розробити корпоративну архітектуру групи та оцінити наслідки майбутньої реорганізації.

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua

Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надав офіційну відповідь на звернення щодо застосування законодавства про військово-транспортний обов’язок.

У листі зазначено, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військово-транспортний обов’язок поширюється, зокрема, на підприємства, установи та організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів.

Водночас посадові особи Чернівецького ОТЦК та СП дійшли висновку, що вимоги пункту 15 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921, щодо подання відомостей про наявність транспортних засобів і техніки не поширюються на підприємства, які не мають транспортних засобів.

Практичне значення

Це роз’яснення може бути корисним для суб’єктів господарювання, діяльність яких не пов’язана з використанням власних транспортних засобів. Зокрема, воно підтверджує позицію, що відсутність транспортних засобів виключає обов’язок подавати інформацію про них до ТЦК та СП.

Водночас слід враховувати, що наведена відповідь має характер індивідуального роз’яснення, наданого за результатами розгляду конкретного звернення, а не нормативно-правового акта чи офіційного загальнообов’язкового тлумачення законодавства.

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
🌐 victorija.ua

Зв’язок та форми комунікацій

Заповніть форму зворотного зв’язку і ми надішлемо Вам розрахунок вартості послуг супроводу справи у спорі з органами влади.

Форма зв’язку

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

 АО “ЗАХІДНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА”,

Група Компаній Вікторія

1. Обов’язок підприємств подавати звітність про наявний транспорт

Українське законодавство встановлює так званий військово-транспортний обов’язок для підприємств, установ і організацій. Згідно з ним усі юридичні особи незалежно від форми власності зобов’язані двічі на рік подавати до Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) інформацію про транспортні засоби, які перебувають у них на балансі. Таку звітність подають щорічно до 20 червня та 20 грудня, використовуючи встановлену форму «Відомості про наявність і технічний стан транспортних засобів і техніки, а також про громадян, які працюють на таких транспортних засобах».

До звіту включаються всі транспортні засоби на балансі підприємства – легкові та вантажні автомобілі, спеціальна техніка, а також орендовані транспортні засоби. У звіті треба вказати кількість одиниць транспорту, їхній технічний стан, а також дані про працівників, закріплених за кожним транспортним засобом. Важливо, що фізичні особи та фізичні особи-підприємці (ФОП) не зобов’язані подавати таку інформацію. Тобто вимога стосується саме юридичних осіб – державних органів, підприємств, організацій. Якщо підприємство взагалі не має власного транспорту, подавати звіт не потрібно; утім, у разі придбання транспорту в майбутньому, інформацію доведеться подати.

Нормативною підставою цього обов’язку є Постанова Кабінету Міністрів України № 1921 від 28.12.2000 р. (із наступними змінами), якою затверджено Положення про військово-транспортний обов’язок. Це положення встановлює, що під час особливого періоду (воєнного стану або мобілізації) підприємства повинні вести облік наявної техніки та сприяти забезпеченню потреб оборони транспортними засобами. З вересня 2022 року діє також інтеграція з базами МВС: щоквартально Міністерство внутрішніх справ передає до ТЦК дані про всі зареєстровані транспортні засоби підприємств для оновлення військового обліку техніки, яка потенційно може бути використана для потреб ЗСУ.

Отже, юридичні особи дійсно зобов’язані подавати до ТЦК інформацію про транспорт. Цей обов’язок – частина мобілізаційної підготовки держави, і його недотримання тягне юридичні наслідки.

2. Відповідальність за неподання звітності (штрафи)

За невиконання або неналежне виконання вимог щодо військово-транспортного обов’язку передбачена адміністративна відповідальність. Зокрема, несвоєчасна чи неповна подача підприємством відомостей про транспортні засоби є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку, що підпадає під санкції статті 210^1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Частина 3 статті 210^1 КУпАП (діє в умовах особливого періоду, тобто воєнного стану) встановлює, що на посадових осіб підприємств накладається штраф від 2000 до 3500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В грошовому виразі це становить приблизно 34 000 – 59 500 грн. Цю норму було введено Законом №3696-IX від 09.05.2024, який значно підвищив штрафи за порушення правил військового обліку та мобілізації у воєнний час. Для порівняння, у мирний час штраф для посадових осіб суттєво нижчий (17000–25500 грн), а для громадян–військовозобов’язаних за порушення обліку – 17000–25500 грн лише в особливий період.

Таким чином, якщо керівник підприємства або відповідальна особа не подасть до ТЦК встановлену звітність про наявний транспорт, або подасть її з порушенням строків/неповну, йому загрожує штраф у розмірі від 34 до 59,5 тис. грн. Ця відповідальність встановлена законом і покликана спонукати бізнес сумлінно виконувати мобілізаційні вимоги. Окрім того, систематичне і злісне невиконання мобілізаційних обов’язків може мати й більш серйозні наслідки – аж до кримінальної відповідальності. Наприклад, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил в особливий період (що може включати умисне ігнорування мобілізаційних розпоряджень) кваліфікується за ст.114^1 Кримінального кодексу і карається позбавленням волі на 5–8 років.

3. Практика накладення та застосування штрафів

Штрафи за неподання військово-облікової звітності реальні та вже застосовуються на практиці, особливо після початку повномасштабної війни. Органи ТЦК та СП здійснюють планові і позапланові перевірки підприємств щодо ведення військового обліку і за результатами таких перевірок виявляють порушення. Типові порушення – це не лише неподання інформації про транспорт, а й невиконання інших обов’язків (незберігання копій військово-облікових документів працівників, неповідомлення про зміни у їхніх даних, неоприлюднення призовників про виклик тощо).

Відповідно до КУпАП, право розглядати справи за ст.210^1 КУпАП надано самим ТЦК та СП. Тобто після виявлення порушення уповноважена посадова особа (начальник ТЦК) складає протокол, розглядає справу і виносить постанову про накладення адмінстягнення. Штраф від імені ТЦК накладає начальник ТЦК, а копія постанови вручається порушнику. Наприклад, у червні 2025 року начальник одного з районних ТЦК наклав штраф 34 000 грн на керівника закладу освіти за неналежне ведення військового обліку студентів. Постанову було винесено на підставі акта перевірки, яка встановила відсутність обліку призовників за місцем навчання, тобто порушення вимог законів про оборону та мобілізацію.

Багато посадових осіб, не погоджуючись з санкціями, оскаржують постанови ТЦК у судовому порядку. Судова практика показує різні результати: у низці випадків суди скасовують штрафи, якщо в постанові недостатньо конкретизовано суть правопорушення чи порушено процедуру притягнення (наприклад, не повідомлено особу про розгляд справи, або протокол складено із пропуском 24-годинного строку). В наведеному прикладі освітянин домігся в суді скасування постанови ТЦК, оскільки рішення не містило чіткого посилання, яку норму він порушив. Водночас, якщо ТЦК правильно оформлює матеріали і доводить факт порушення конкретних пунктів нормативних актів, суди залишають штрафи в силі.

Статистика свідчить, що кількість таких адмінправопорушень значна. Зокрема, за даними Опендатабот, тільки за початок 2025 року в судах розглянуто кілька десятків справ про позбавлення водійських прав через ухилення від військового обліку, а вперше подібний позов ТЦК було задоволено в січні 2025 року. Крім того, станом на середину 2025 року в Єдиному реєстрі боржників відкрито понад 17 тисяч виконавчих проваджень за несплаченими штрафами за порушення правил військового обліку. Це означає, що тисячі штрафів були виписані і не сплачені добровільно, тож перейшли у примусове стягнення. Отже, штрафні санкції активно застосовуються. Накладають їх ТЦК (уособлені керівниками центрів), часто – після планових перевірок підприємств раз на 4 роки або позапланово. Бізнес спільнота вже відчула жорсткість контролю, тож рекомендується своєчасно подавати всі вимоги та належно вести військовий облік, аби уникнути значних фінансових втрат.

4. Вилучення транспортних засобів під час мобілізації: ризики та процедура

Подання звітності до ТЦК саме по собі не означає автоматичне вилучення транспортних засобів, але інформація про наявну техніку використовується для можливого її залучення на потреби оборони в особливий період. Механізм мобілізації транспортних засобів детально регулюється законодавством. Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (ст.6) визначає, що під час загальної мобілізації держава може на безоплатній основі залучати транспорт підприємств для Збройних Сил із обов’язковим поверненням його власникам після демобілізації. Обсяги та конкретний перелік техніки, яка може бути вилучена, визначаються Мобілізаційним планом України та рішеннями місцевих державних адміністрацій за поданням ТЦК.

Процедура вилучення (залучення) відбувається в кілька етапів: спочатку Генеральний штаб формує замовлення на потрібну техніку, далі місцева військова адміністрація видає розпорядження про вилучення конкретних транспортних засобів у певній адміністративно-територіальній одиниці. На підставі цього рішення ТЦК (або СБУ чи розвідорган – залежно від відомчої належності) здійснює безпосереднє вилучення – складається акт приймання-передачі, де фіксується технічний стан авто, його вартість, власник тощо. Один примірник акта видається власнику. Примусове відчуження майна (якщо трапляється) проводиться із наступним відшкодуванням його вартості державою за процедурою, визначеною законом. У випадку ж безоплатного залучення (тимчасового використання) техніка має бути повернена власнику протягом 30 днів після оголошення демобілізації. На час воєнного стану запроваджені також обмеження, щоб запобігти ухиленню від можливого вилучення: з моменту оголошення мобілізації заборонено відчужувати чи вивозити за кордон транспорт, який перебуває на військовому обліку в ТЦК як призначений для доукомплектування ЗСУ. Це означає, що якщо певну машину внесено до мобілізаційного фонду, власник не може її продати або вивезти, поки діє особливий період.

На практиці мобілізація транспортних засобів носить вибірковий характер і здійснюється лише за необхідності. Подання вашим підприємством відомостей до ТЦК лише включає вашу техніку до реєстру потенційно придатної для армії, але не кожен задекларований автомобіль буде вилучений. Рішення ухвалюються залежно від потреб фронту. Насамперед залучають великогабаритний транспорт, вантажівки, автобуси, спецтехніку, вантажні пікапи тощо, тобто те, що дійсно необхідно для перевезення особового складу, вантажів, обладнання у польових умовах. Представники влади наголошують, що звичайні легкові автомобілі громадян, особливо дорогі легкові машини чи люксові позашляховики, не є пріоритетною ціллю для мобілізації техніки. Наприклад, член парламентського комітету з питань нацбезпеки Вадим Івченко запевнив, що ніхто не буде “чіпати” приватні легковики та елітні джипи – йдеться винятково про ті авто, які можуть виконувати військові завдання (пікапи, мікроавтобуси, вантажівки підвищеної прохідності тощо). Його колеги по комітету також підкреслили, що у громадян транспорт можуть вилучати тільки за умови, що в них є більше ніж один автомобіль, та переважно в крайньому випадку за суттєвого загострення ситуації. За чинним законом прямо встановлено правило: “не підлягає передачі ЗСУ транспортний засіб, що належить громадянину на праві власності, якщо у нього нема іншого транспортного засобу”. Тобто якщо у фізичної особи лише одна машина, реквізувати її не можуть.

Частота застосування вилучень наразі невисока – такі заходи застосовуються точково. Пріоритет – забезпечити технікою армію за рахунок ресурсів підприємств. За інформацією Комітету ВРУ, насамперед розглядаються авто юридичних осіб, особливо якщо на балансі компанії є декілька броньованих або спеціалізованих машин. Багато підприємств добровільно передають транспорт військовим або співпрацюють з волонтерами. Щодо громадян – за словами посадовців, вилучення приватних автівок буде крайнім заходом. Як зазначила народна депутатка Мар’яна Безугла, у рядових громадян нічого вилучати не планують, “тільки якщо буде суперповномасштабний наступ”. Схожу позицію висловив і нардеп Ярослав Железняк: за його даними, фактично відбирати автомобілі будуть лише у юридичних осіб, а можливе вилучення у приватної особи – це радше теоретична опція (наприклад, якщо хтось має два і більше авто, серед яких є потрібний армії броньований бус).

Підсумовуючи, подання відомостей до ТЦК не означає автоматичного ризику втратити транспортний засіб, але у разі потреби держави ваш транспорт може бути мобілізований у встановленому порядку. Ця процедура регламентована: вона потребує рішення військового командування та військової адміністрації, оформлюється документально й передбачає повернення майна після служби або компенсацію. Випадки вилучення техніки трапляються, але вони відбуваються не масово, а цілеспрямовано – з фокусом на техніку, що дійсно потрібна фронту. Дотримання підприємствами обов’язку подавати дані про транспорт сприяє прозорості та плануванню мобілізаційних заходів, проте будь-яке вилучення відбувається виключно у правовому руслі. Слід пам’ятати, що самовільні спроби вилучати авто, наприклад, на блокпостах без належних розпоряджень, є незаконними. Тільки визначені законом суб’єкти (командування ЗСУ, військові адміністрації) мають право ухвалювати рішення про реквізицію транспортних засобів – і лише в межах, встановлених нормативними актами.

📞 Маєте схожий випадок або сумніви щодо власних дій?
Команда “Вікторія” готова надати оперативну, істотну інформацію — професійно, ґрунтовно, до результату.

Заповніть форму зворотного зв’язку для швидкого зв’язку. Збережіть свої нерви, здоров’я, час та кошти. 

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

Група Компаній Вікторія

Згідно зі статтею 24 КЗпП, працівник може розпочати роботу лише після укладення трудового договору, підтвердженого наказом або розпорядженням роботодавця, та поданням повідомлення до ДПС України про його прийняття на роботу відповідно до порядку, встановленого КМУ.

Абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП встановлює, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, якого фактично допущено до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

За порушення, передбачені абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП, юридичні особи та ФОП, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку 1–3 груп, отримують попередження, але тільки в разі першого порушення. Якщо ж аналогічне порушення буде повторно вчинене протягом двох років із дня його виявлення, усім порушникам загрожуватиме штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 3 частини 2 статті 265 КЗпП).

Однак, яка відповідальність для підприємця – платника єдиного податку настає у разі, якщо договір укладено, але повідомлення до ДПС не подано?

В цьому випадку відповідальності у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати не може бути застосовано, очевидно.

Держпраці такі випадки розцінюють як порушення інших вимог законодавства про працю (крім передбачених абзацами другим – дев’ятим цієї частини) та застосовують фінансову санкцію до платника єдиного податку у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (абзац 10 частини 2 статті 265 КЗпП).

Отже, можна зробити наступні висновки: підприємець – платник єдиного податку має завжди надавати докази укладення трудового договору, навіть якщо повідомлення до ДПС не було подано. Це дозволить уникнути відповідальності у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, хоч і може мати наслідком у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.