Відсутність фізичної особи – підприємця за податковою адресою під час візиту податківців сама по собі не дає ДПС автоматичного доступу до інформації про рух коштів на його банківських рахунках. Водночас розраховувати на те, що неможливість знайти ФОП фактично заблокує податкову перевірку, також не варто.

Судова практика показує: якщо контролюючий орган належним чином оформить перевірку, направить необхідні документи, зафіксує неможливість її проведення та доведе необхідність отримання банківської інформації, суд може дозволити розкриття банківської таємниці.

1. Нормативно-правова база

1.1. Інформація, яка становить банківську таємницю

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку під час його обслуговування. До неї прямо належать «відомості про банківські рахунки клієнтів» та «інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта».

Це правило кореспондує з ч. 1 ст. 1076 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, за якою «банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта», а державним органам такі відомості можуть надаватися виключно у випадках і порядку, встановлених банківським законодавством.

Отже, виписки, дати та суми зарахувань і списань, призначення платежів, реквізити контрагентів та залишки на рахунках не є звичайною податковою інформацією, яку ДПС може одержати від банку на загальний письмовий запит.

1.2. Інформація, яка надається ДПС без суду, та інформація, для якої потрібне судове рішення

Згідно з п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121-III, інформація, що становить банківську таємницю, розкривається за рішенням суду, тоді як на безпосередній запит податкового органу банк надає інформацію про наявність рахунків, а також відомості у спеціальних випадках, прямо передбачених законом, зокрема для міжнародного податкового обміну.

Розмежування деталізує пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. Контролюючі органи мають право отримувати від банків передбачені законом довідки, але «на підставі рішення суду — інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку». Аналогічно п. 73.4 ст. 73 ПКУ передбачає:

«Інформація про наявність та рух коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачено пунктом 73.3 цієї статті, […] контролюючим органам за рішенням суду».

Отже, для звичайної внутрішньої податкової перевірки фізичної особи доступ до деталізованого руху коштів потребує судового рішення. Винятки щодо FATCA, CRS та запитів компетентних органів іноземних держав не поширюються автоматично на внутрішню перевірку доходів фізичної особи.

1.3. Передумови документальної перевірки

Відповідно до ст. 75 ПКУ, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій, первинних документів, регістрів обліку, звітності, а також документів і податкової інформації, отриманих у встановленому законом порядку. Документальна позапланова перевірка допустима лише за наявності однієї з підстав, передбачених ПКУ.

Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ допускає позапланову перевірку, якщо отримана податкова інформація свідчить про можливе порушення, а платник не надав пояснень і документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит протягом 15 робочих днів. Підставою також є припинення підприємницької діяльності ФОП за пп. 78.1.7 ПКУ. Водночас рішення про перевірку оформлюється наказом, а право на її проведення за загальним правилом виникає лише після вручення платнику копії наказу в порядку ст. 42 ПКУ.

Запит ДПС повинен містити підставу його направлення із зазначенням інформації, яка її підтверджує, перелік запитуваних відомостей і документів та належний підпис. Якщо запит не відповідає цим вимогам, платник звільняється від обов’язку надавати відповідь за п. 73.3.4 ПКУ. Тому формальна відсутність відповіді на дефектний запит не підтверджує законну необхідність розкриття банківської таємниці.

Під час уже розпочатої перевірки п. 85.2 ст. 85 ПКУ зобов’язує платника надати всі документи, пов’язані з її предметом, але прямо уточнює, що «такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки». Відтак необхідно відрізняти ненадання відповіді на передперевірочний запит за ст. 73 ПКУ від ненадання документів під час належно розпочатої перевірки за ст. 85 ПКУ.

1.4. Вручення документів і підтвердження неможливості перевірки

За п. 42.2 та п. 42.5 ст. 42 ПКУ документи вважаються належно врученими, якщо їх направлено за податковою адресою рекомендованим листом із повідомленням про вручення, через електронний кабінет у передбачених випадках або вручено особисто. Якщо пошта не може вручити документ через відсутність платника, відмову прийняти кореспонденцію, незнаходження адресата або з інших причин, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою із фіксацією причини невручення.

Для виїзної перевірки п. 81.2 ст. 81 ПКУ вимагає, щоб у разі неможливості її проведення посадові особи ДПС невідкладно склали акт про неможливість проведення перевірки та додали матеріали, які підтверджують викладені в акті факти. Отже, акт податкового інспектора не повинен бути єдиним доказом: до нього мають додаватися результати поштового вручення, виходів за адресою та інших вжитих заходів.

Водночас документальна невиїзна перевірка здійснюється у приміщенні контролюючого органу, а присутність платника не є обов’язковою. Це прямо випливає з п. 79.1–79.3 ст. 79 ПКУ. Тому, якщо ДПС посилається лише на фізичну відсутність особи, вона має пояснити, чому предмет перевірки не може бути досліджений у невиїзному порядку за наявними законно отриманими матеріалами.

1.5. Судова процедура

Заява подається за місцезнаходженням банку відповідно до ст. 347 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV. За ст. 348 ЦПК України ДПС повинна зазначити:

«обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію»,

а також обсяг інформації та мету її використання.

Справа розглядається у закритому засіданні протягом п’яти днів. Неявка особи або банку за загальним правилом не перешкоджає розгляду, але якщо вимога фактично ґрунтується на спорі, який має вирішуватися в позовному провадженні, суд залишає заяву без розгляду — ст. 349 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 350 ЦПК України, суд відмовляє, якщо заявник не має законних підстав або повноважень. Рішення про розкриття підлягає негайному виконанню; його оскарження протягом п’яти днів не зупиняє виконання. Банк розкриває виключно той обсяг відомостей, який зазначений у резолютивній частині рішення.

2. Аналіз судової практики

2.1. Базовий підхід: банківська таємниця не замінює податкову перевірку

У постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 761/43384/16-ц сформульовано базовий стандарт, який надалі став усталеним:

«Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати […] податків та зборів […] є підставою для ініціювання […] перевірок […]. Розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення […] обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об’єктивна потреба».

У цій справі ДПС не надала належно засвідчених і читабельних доказів, у матеріалах був відсутній наказ про перевірку, а неможливість реалізувати передбачені ПКУ заходи не підтверджувалася. Верховний Суд залишив у силі відмову.

Цей підхід означає, що судове провадження не може використовуватися як спрощений спосіб збору банківських виписок лише тому, що така інформація була б корисною для податкового контролю. ДПС повинна довести не абстрактну корисність, а об’єктивну необхідність.

2.2. Одного виходу за податковою адресою недостатньо

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 761/26078/19 податковий орган посилався на відсутність ФОП за місцем реєстрації та відомості про його виїзд за кордон. Проте акт був складений у липні 2018 року, а із заявою ДПС звернулася лише в липні 2019 року. Верховний Суд відзначив відсутність доказів, що платник не перебував за адресою протягом усього цього періоду, та доказів неможливості вручити йому документи поштою.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 18.05.2020 у справі № 761/10955/19. Податковий орган склав акт про відсутність особи та направив службову записку для встановлення її місцезнаходження, але не надав доказів результатів розшукових заходів і не направив наказ рекомендованим листом. Верховний Суд зазначив:

«Заявник не надав належних та допустимих доказів […] вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення документів, необхідних для проведення перевірки».

Цей стандарт зберігся й у постанові Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 758/6507/18. Неможливість особистого вручення наказу без доказів його направлення поштою та за наявності попереднього листування з підприємцем за тією самою адресою не була визнана достатньою.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 758/7617/23 ДПС надала акт про неможливість перевірки, направила платнику запит і звернулася до поліції для встановлення його місцезнаходження. Проте Верховний Суд наголосив, що акт засвідчував лише один вихід за адресою, докази поштового направлення повідомлення з наказом були відсутні, а результати звернення до поліції не подані. Тому неможливість перевірки не була доведена.

Отже, відсутність під час одного візиту, акт ДПС і навіть факт направлення запиту до поліції без результату такого запиту не утворюють достатньої сукупності доказів.

2.3. Коли суд підтримує податковий орган

Позитивна для ДПС модель відображена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 757/26570/23, на яку Верховний Суд послався як на релевантний приклад у постанові від 23.04.2025 у справі № 686/32791/23. У справі № 757/26570/23 суди встановили, що ДПС:

«вчинило визначені законом дії для проведення документальної позапланової перевірки […], однак проведення цієї перевірки було неможливим з незалежних від контролюючого органу причин, зокрема через відсутність [особи] за податковою адресою, а також ненадання відповіді на запит контролюючого органу».

Саме поєднання належно вчинених процедурних дій, підтвердженої відсутності особи та ненадання відповіді дозволило визнати заяву обґрунтованою.

Таким чином, практика допускає розкриття таємниці, коли суд встановлює не один ізольований факт, а завершений доказовий ланцюг: існувала законна перевірка; ДПС належно оформила й направила документи; платник не надав інформації; провести перевірку без банківських даних об’єктивно неможливо; потрібні дані чітко пов’язані з її предметом.

2.4. Навіть доведене ненадання документів не виправдовує надмірного обсягу доступу

У справі № 686/32791/23 платник не надав документи на запити ДПС і під час документальної планової перевірки. Верховний Суд визнав помилковими мотиви нижчих судів про необхідність попередньо звертатися безпосередньо до банку та про закінчення строку перевірки як автоматичну перешкоду. Водночас у задоволенні заяви було остаточно відмовлено через непропорційність запиту.

Перевірка стосувалася правильності нарахування і сплати єдиного внеску, тоді як ДПС просила надати повний обсяг інформації про рух коштів за всіма рахунками, з назвами й кодами контрагентів, датами та призначеннями платежів. Верховний Суд сформулював актуальний стандарт:

«Предметом судового контролю […] є наявність підстав — мети її використання та обґрунтування необхідності отримання […] Розкриття банківської таємниці можливе […] якщо без отримання відповідної інформації виконання […] функцій і завдань є неможливим […], а обсяг надання такої інформації є обмеженим законом».

Отже, запит щодо контрагентів не є категорично забороненим, але потребує окремого обґрунтування. ДПС має показати, чому для конкретного податку або внеску необхідні не лише загальні обороти, а й ідентифікація кожного контрагента, призначення кожного платежу та всі операції за відповідний період.

2.5. Інформація повинна бути потрібна для актуальної, а не завершеної перевірки

У постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 263/16311/19 податкова служба звернулася за банківськими даними після того, як позапланову перевірку вже було проведено, складено акт і прийнято податкові повідомлення-рішення. Верховний Суд погодився з відмовою:

«Позапланова перевірка […] проведена […]. ГУ ДПС […] при зверненні до суду […] не обґрунтована необхідність розкриття банківської таємниці після завершення перевірки».

Таким чином, банківські відомості не можуть витребовуватися постфактум під попередньо заявленою метою «проведення перевірки», якщо перевірка вже завершена і податковий орган сформував висновки без них. Для іншої законної мети потрібне окреме обґрунтування.

2.6. Новітня практика 2025–2026 років

У постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 752/14189/24 підтверджено, що відсутність доказів направлення наказу про позапланову перевірку рекомендованим листом виключає висновок про вжиття ДПС усіх передбачених ПКУ заходів. Саме неподання декларації або необхідність перевірити сплату податків створює підставу для перевірки, але не автоматичний доступ до банківських даних.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 757/18140/24 залишено в силі відмову у розкритті банківської таємниці. ДПС направляла платнику лист із вимогою надати документи, який повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Проте не було доказів направлення за адресою реєстрації повідомлення з копією наказу про документальну перевірку та підтвердження неможливості його вручення.

Ця постанова демонструє важливу відмінність: повернення звичайного запиту про документи не замінює доказів належного вручення саме наказу і повідомлення про перевірку. Станом на серпень 2026 року Верховний Суд не відступив від сформованого раніше суворого стандарту.

3. Тенденції практики

Практика Верховного Суду з 2019 до 2026 року є послідовно обмежувальною. Банківська таємниця розглядається як захищена законом інформація, а судове розкриття — як допоміжний і винятковий захід, а не альтернативний спосіб проведення податкової перевірки.

У 2019–2024 роках основний акцент робився на доведенні неможливості вручити документи та провести перевірку передбаченим ПКУ способом. У 2025 році до цього стандарту виразно додався тест пропорційності: навіть за підтвердженого ненадання документів заявник повинен обґрунтувати кожен елемент запитуваного обсягу інформації. Практика 2025–2026 років не свідчить про пом’якшення вимог; навпаки, вона деталізує доказові та процесуальні передумови доступу.

Відступу Великої Палати Верховного Суду від наведеного підходу в досліджених матеріалах немає. Домінуючим залишається правило: спочатку ДПС повинна належно реалізувати процедуру податкового контролю, а потім довести, що саме банківські відомості є необхідними й співмірними з предметом перевірки.

4. Висновки

Суд задовольняє заяву ДПС не тому, що платник просто не відповів на запит або не перебував удома під час візиту інспекторів, а тому, що податковий орган довів об’єктивну неможливість виконати функцію контролю без конкретної банківської інформації. Необхідна сукупність обставин включає законну підставу та належно оформлений наказ про перевірку, належний письмовий запит, дотримання порядку направлення документів за ст. 42 ПКУ, підтверджене ненадання відповіді або документів, акт про неможливість проведення перевірки з доданими доказами та чіткий зв’язок банківських операцій із предметом перевірки.

Ключовим ризиком для ДПС залишається неповне документування вручення. Один вихід за адресою, акт податкового інспектора, службова записка або запит до поліції без результату не підтверджують неможливість перевірки. Необхідно подавати суду докази направлення саме наказу і повідомлення про перевірку: поштові документи, повідомлення про вручення або повернення із зазначенням причини, відомості електронного кабінету та матеріали, додані до акта про неможливість перевірки.

Для фізичної особи основними лініями заперечення є незаконність або дефектність запиту, відсутність належної підстави перевірки, ненаправлення наказу, разовість виходу за адресою, відсутність доказів тривалої недоступності, можливість провести невиїзну перевірку, завершення перевірки до звернення в суд та надмірність запитуваного обсягу. Особливо вагомим є заперечення проти необмеженого доступу до всіх операцій і даних усіх контрагентів, якщо предмет перевірки стосується лише окремого податку, внеску або конкретного періоду.

Для банку правомірна модель поведінки полягає у збереженні банківської таємниці до отримання належного судового рішення та виконанні цього рішення виключно в установлених ним межах. Самостійне надання ДПС деталізованого руху коштів поза спеціальними законодавчими винятками або без судового рішення не відповідає загальному порядку розкриття банківської таємниці.

Отже, актуальна практика не підтримує автоматичного доступу ДПС до рахунків через ненадання інформації або відсутність особи за податковою адресою. Судове розкриття стає ймовірним лише після підтвердження повної належної процедури, незалежних від ДПС причин неможливості перевірки та пропорційності конкретно визначеного обсягу банківських відомостей.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 761/43384/16-ц.
• Постанова Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 761/26078/19.
• Постанова Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 761/10955/19.
• Постанова Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 263/16311/19.
• Постанова Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 758/6507/18.
• Постанова Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 758/7617/23.
• Постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 757/26570/23.
• Постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 686/32791/23.
• Постанова Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 752/14189/24.
• Постанова Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 757/18140/24.

---

Команда АО «Західна Правова Група» супроводжує податкові спори, пов’язані як із донарахуваннями за результатами перевірок, так і з процедурними порушеннями з боку контролюючих органів. У подібних категоріях справ належна оцінка способу вручення документів, строків оскарження, порядку призначення перевірки та дотримання вимог Податкового кодексу України часто має вирішальне значення для захисту прав платника.

Переваги АО «Західна Правозахисна Група»

• досвідчені адвокати податкової практики та податкові консультанти;
• напрацьовані вдалі кейси з оскарження;
• наданню послуги передує детальний аналіз ситуації, моделювання її розвитку і податкове планування;
• налагоджені процеси дистанційної, комфортної та безпечної для замовника комунікації;
• справедлива та розумна вартість послуг.

Заповніть форму зворотного зв’язку, і ми надамо Вам первинну консультацію.

Наші контакти

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77
Електронна пошта: office@vg.ua

Група Компаній Вікторія

Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 💼 Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.

🌐 victorija.ua

Від липня 2022 року податкові інспекції отримали розширені повноваження щодо доступу до банківських даних. Згідно зі змінами до Податкового кодексу, Національна податкова адміністрація (KAS) може аналізувати залишки на рахунках, історію транзакцій та кредитні угоди — навіть якщо особа не є фігурантом кримінальної справи.

Зросла кількість запитів на звільнення від банківської таємниці та аналізів підозрілих переказів. За даними KAS, з початку дії правил до кінця 2024 року податківці подали понад 4800 заяв на перевірки.

Перевірки здійснюються на підставі статті 48 пункту 1 Закону про Національну фінансову адміністрацію — у межах підготовчих проваджень або з метою з’ясування обставин можливих фінансових порушень.

Під час перевірки аналізуються:

• кількість і тип банківських рахунків;

• обороти та залишки;

• історія переказів із зазначенням відправників і одержувачів;

• укладені кредитні та депозитні договори;

• можливий доступ до банківських скриньок.

Банки, своєю чергою, зобов’язані повідомляти податкові органи про підозрілі операції, серед яких:

• великі або часті перекази невеликих сум;

• серії однотипних платежів від різних відправників;

• незвичні права на переказ коштів.

Згідно із законом про боротьбу з відмиванням грошей, банки подають інформацію до KAS, якщо сума транзакції перевищує 15 000 євро (приблизно 64 000 злотих). Ці дані потрапляють до систем моніторингу AML/CFT.

Мета — запобігти фінансовим зловживанням та перевірити доброчесність платників податків, навіть якщо проти них немає офіційних обвинувачень.

Банківська таємниця – це будь-які відомості про фінансову діяльність клієнта, які стали відомі банку під час обслуговування. Закон «Про банки і банківську діяльність» (ст. 60) чітко гарантує збереження цих даних. До банківської таємниці належать, зокрема, рахунки клієнта (включаючи кореспондентські рахунки НБУ) та суми на них, операції та транзакції за цими рахунками, а також загальний фінансово-економічний стан клієнта. Тобто туди входить інформація про залишки на рахунках і проведені платежі, укладені банківські договори (депозити, кредити, оренда сейфу тощо) та інші документи, що стали відомі банку.

• 👛 Рахунки й залишки: номери рахунків (поточних, депозитних, ескроу), коррахунків, залишки коштів і банківських металів.

• 📊 Операції та договори: усі транзакції (перекази, платежі) за дорученням клієнта укладені з банком угоди (договори на депозит, кредит, обслуговування рахунку тощо).

• 📄 Інша інформація: фінансові звіти, дані про активи/забезпечення клієнта, а також відомості, отримані під час фінкредитування (оцінки кредитоспроможності) чи інші конфіденційні дані клієнта.

Коли банки розкривають інформацію без згоди клієнта

Банк не може самовільно передавати ваші дані стороннім – зберігання таємниці обов’язкове. Винятки передбачені лише законом. За ст. 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» банки можуть розкривати банківську таємницю без згоди клієнта в таких випадках:

• 👩‍⚖️ За рішенням суду: будь-якої інформації про рахунки чи операції – якщо це передбачено судовим рішенням.

• 👮‍♂️ Правоохоронні органи та контролюючі служби: прокуратура, Нацполіція, СБУ, НАБУ, ДБР, Бюро економічної безпеки (БЕБ), НАЗК, АРМА тощо – на письмову вимогу щодо рахунків і операцій конкретної особи (юридичної чи фізичної, включно з ФОП) за вказаний період. Вимога має містити перелік даних: наявність рахунків, їхні номери, унікальні ідентифікатори платіжних карток, залишки, проведені списання/зарахування, призначення платежів, дані контрагента (назва чи ПІБ, ІПН) тощо.

• 🏛️ Антимонопольний комітет: на запит перевіряє інформацію про рахунки та операції конкретної компанії чи ФОПа (сума операцій, контрагенти тощо).

• 💼 Податкова (ДПС): може запитувати відомості про наявність рахунків чи електронних гаманців платника. Нові зміни дозволяють податковим органам отримувати такі дані без додаткових процедур (наприклад, у рамках міжнародних угод про обмін інформацією та за умов воєнного чи надзвичайного стану).

• ⚖️ Державна виконавча служба (державні та приватні виконавці): на запит у межах виконання судових рішень – дані про рахунки боржника, залишки та рух коштів за конкретний період, а також інформацію про договори банківських сейфів, якщо вони є в заставі боржника.

• 🏦 Банки: у визначених законом випадках (зокрема, для обміну даними у системі фінансового моніторингу). Очікуємо впровадження опенбанкінгу.

• 📜 Нотаріуси (та уповноважені посадовці): отримують інформацію про рахунки померлих клієнтів у справах про спадщину (наявність рахунків покійного та залишки коштів/металів на них). Новим законом також дозволено нотаріусам з’ясовувати дані про рахунки осіб, які визнані безвісти зниклими, для встановлення опіки над їх майном.

• 🏛️ Міністерство фінансів: під час бюджетного процесу має право перевіряти інформацію про рахунки та операції фізосіб (отримувачів соцвиплат, субсидій тощо) для верифікації державних виплат.

Усі наведені випадки регламентовані Законом «Про банки і банківську діяльність» та іншими нормативними актами (зокрема, Податковим і Фінансовим кодексами, законами про виконавче провадження, фінансовий моніторинг тощо). Закон прямим текстом включає до кола клієнтів як «юридичних осіб», так і «фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності». Тому для ФОП законодавчо немає окремих пільг чи обмежень: усі перелічені підстави розкриття застосовуються однаково як до фізосіб-підприємців, так і до інших клієнтів.

Основні ризики для бізнесу

Освітлення банківської таємниці ускладнює захист конфіденційної інформації. Серед основних загроз:

• 💼 Витік конфіденційних даних: відкриття банківських даних може призвести до витоку чутливої інформації про фінансові операції бізнесу. Конкуренти або рейдери можуть використати знання про партнерів, обсяги продажів чи покупок для тиску на компанію.

• 📊 Зростання фіскального тиску: податкова служба отримує змогу «в автоматичному режимі» вважати будь-які надходження на рахунок потенційно прихованими доходами. Це призведе до значного зростання перевірок, штрафів і донарахувань: доведеться документально підтверджувати правомірність кожної транзакції.

• 🔒 Ризик блокувань рахунків: з розширеними повноваженнями контролюючих органів збільшується ймовірність необґрунтованих арештів чи блокування коштів підприємця (навіть без остаточного рішення суду). Це може стати інструментом тиску чи зловживань з боку контролерів.

• ⚠️ Підрив довіри та інші наслідки: загалом, відкритість фінансових даних підриває довіру клієнтів і партнерів, погіршує інвестиційний клімат і змушує бізнес шукати способи обійти надмірний контроль (наприклад, відходити в готівкові операції або менше розкривати дані).

Висновок: власникам малого бізнесу варто пам’ятати, що банківська інформація – це строго регульований актив. Навіть ФОП, укладаючи договір з банком, автоматично погоджується з цим режимом. Проте за законом банки можуть передавати інформацію про вас і вашу діяльність державним органам без вашого дозволу (у випадках, перелічених вище). Це означає, що будь-які нестандартні чи сумнівні операції можуть опинитися в полі зору контролерів набагато швидше, ніж ви очікуєте. З огляду на це підприємцю слід ретельно вести фінансову дисципліну, документувати всі операції та при необхідності отримувати консультацію юриста чи бухгалтера, щоб мінімізувати наслідки такого розкриття даних.

Захистіть свої податкові права – звертайтеся до фахівців компанії «Вікторія».

Заповніть форму зворотного зв’язку для швидкого зв’язку. Збережіть свої нерви, здоров’я, час та кошти. 

Наші контакти:

Номери телефонів: +38(050)-404-87-30; +38(098)-793-77-77,  електронна пошта: office@vg.ua

Група Компаній Вікторія

За повідомленням Державної податкової служби України (ДПС), торгівля особистими речами через інтернет-платформи не є підставою для штрафних санкцій. ДПС офіційно роз’яснила, що продаж індивідуального майна (особистих речей) на OLX, Prom, у соцмережах тощо не розцінюється як підприємницька діяльність. Лише систематична торгівля однорідними товарами має ознаки господарської діяльності, отже підпадає під податковий контроль. Таким чином, окремі разові продажі побутових речей залишаються поза межами штрафів. Натомість посилення фіскального контролю стосується саме комерційних онлайн-продажів – це робиться «щоб запобігти зловживанням та ухиленню від сплати податків у сфері підприємницької діяльності».

• Продаж особистого майна не карається. Фізособи, які продають вживані речі з власного побуту, не підлягають ні фінансовій, ні адміністративній відповідальності.

• Підприємництво поза обігом податків. Підозра виникає лише за умови систематичної торгівлі з однорідним асортиментом товарів. Разові оголошення на маркетплейсах не свідчать про незаконний бізнес.

• Пріоритет прозорості. Зміцнення контролю за інтернет-продажами здійснюється виключно для протидії тіньовим доходам – легальні підприємці не мають з цим проблем.

Водночас ДПС наполягає на добровільному виведенні бізнесу з тіні: «тіньовики» можуть уникнути проблем, якщо самі оформлять діяльність. Зокрема, податківці закликають:

• Офіційно зареєструватися як підприємець або юридична особа.

• Здійснювати розрахунки через зареєстровані РРО/ПРРО.

• Дотримуватися вимог податкового законодавства й уникати порушень.

За даними ДПС, служба проводить приблизно 25–50 перевірок інтернет-магазинів щомісяця. Так, у листопаді 2024 року було здійснено близько 50 таких інспекцій, за результатами яких податківці наклали штрафів на суму близько 1,4 млн грн. Під час перевірок фіскали найчастіше фокусуються на продавцях техніки та електроніки, де виявляють масові порушення: відсутність РРО/ПРРО, незареєстровані доходи та неповний облік товарних запасів. Це ще раз свідчить про посилену увагу контролюючих органів до онлайн-торгівлі – «податкова служба постійно моніторить діяльність інтернет-магазинів», заохочуючи громадян скаржитися на факти продажів без фіскального чека.

Плановані зміни у контролі онлайн-продажів

Уже зараз уряд готує суттєве посилення фіскального нагляду за електронною торгівлею. Відповідно до законопроєкту №13232 (зареєстровано у ВРУ 30.04.2025), онлайн-платформи будуть зобов’язані збирати та передавати ДПС повний пакет персональних даних продавців. Зокрема, продавці на OLX, Prom та інших маркетплейсах повинні будуть вказувати: повне ім’я, дату народження, адресу, реєстраційний номер платника податків (ІПН) та підтверджені банківські реквізити. Такий контроль практично унеможливить анонімну торгівлю. Крім того, у проєкті прописано розширення повноважень ДПС щодо банківської таємниці: податківці зможуть отримувати від банків інформацію про рух і залишки коштів на рахунках продавців, відкритих для інтернет-продажів. Інакше кажучи, погоджуючись торгувати на маркетплейсі, платник автоматично погоджується на доступ податківців до своїх банківських операцій. Ці новації є частиною зобов’язань України перед ЄС і МВФ щодо автоматичного обміну податковою інформацією.

Юридична допомога «Вікторії» платникам податків

Компанія «Вікторія» пропонує комплексний захист прав платників податків, зокрема фізичних осіб та ФОП, у справах, пов’язаних з онлайн-торгівлею і перевірками ДПС. Наші фахівці мають багаторічний досвід податкових спорів і надають юридичну допомогу при перевірках на всіх етапах. Ми допомагаємо клієнтам у вирішенні наступних завдань:

• Оскарження матеріалів перевірок і рішень податкових органів (скарги до ДПСУ, позови до суду, супровід адмін справ в суді тощо)

• Захист від порушень податкової служби: оскарження неправомірних нарахувань, відстоювання інтересів платника в органах контролю та судах.

• Аналіз правових ризиків при інтернет-продажах: консультуємо ФОП щодо легального оформлення онлайн-торгівлі, застосування РРО та оподаткування доходів в інтернеті.

• Представництво клієнта перед контролюючими органами та супровід у листуванні та ін. комунікації з ДПС України та регіональними органами.

Таким чином, ми забезпечуємо захист прав платника податків і мінімізуємо фінансові ризики бізнесу наших клієнтів. Завдяки такому супроводу ФОП, що здійснюють онлайн-продажі, можуть бути впевнені у законності своєї діяльності.

Повідомлення підготовлено на основі офіційних даних ДПС України («За повідомленням ДПС»). В разі виникнення податкових спорів чи перевірок, радимо звертатися за консультацією до юристів «Вікторії» для своєчасного захисту ваших прав.

Зважте, щодо подібних справ рішення про притягнення до адміністративної відповідальності виносить саме суд.
І санкція, навіть вперше, може передбачати, зокрема, конфіскацію отриманих коштів. Так, конфіскація коштів відбулась в справах № 346/3526/24, № 629/2600/25, № 712/5248/25.

Наша команда адвокатів неодноразово успішно захищала клієнтів за подібних обставин. То ж за потреби – звертайтесь!

📌 Законодавчі вимоги
Стаття 39-2.6.3 Податкового кодексу України зобов’язує банки та фінансові установи повідомляти податкові органи про факти володіння резидентом України часткою в іноземній компанії – незалежно від розміру такої частки, виду чи обсягу контролю.

Дослівно норма така:

39-2.6.3. У разі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою - резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв’язку не пізніше п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.

📑 Оновлені правила діють більше як рік –  з 2023
Так, Правління Нацбанку України постановою № 107 від 05.09.2023 оновило правила зберігання та розкриття банківської таємниці. Відтепер банки мають право інформувати податкові органи про:

• відкриття/закриття рахунків;
• володіння часткою в іноземних юридичних особах.

📈 Статистика станом на 01.11.2023
В Україні було подано:

• 6721 повідомлення про Контрольовані іноземні компанії;
• 9881 повідомлення про володіння частками в іноземних компаніях.

🏦 Найбільше повідомлень минулого року про контроль  надійшло від банківських установ – 9419.

 Компанія Вікторія професійно надає послуги з підготовки та супроводу подання до органів податкової служби звітності по доходах контрольованих іноземних компаній – для фізичних осіб.

     Процедура подання звітності охоплює такі етапи:

1. первинна консультація щодо обов'язку подання замовником звітності КІК;

2. з'ясування обов'язку подання повідомлення про набуття контролю; 

3. дослідження фінансової звітності іноземних компаній;

4. дослідження інформації щодо контролера в електронному кабінеті платника податків;

5. підготовка драфтів звітності;

6. супровід подання податкової звітності через електронний кабінет;

7. контроль звітності після подання.  

Компанія також надає повну підтримку та представництво клієнтів після надання послуги у разі звернень податкових органів за додатковою інформацією.

Відповіді на питання, які найчастіші виникають у змовників послуги за посиланням.