Схоже, Верховний Суд почав коригувати доволі категоричний підхід, який сам же сформулював лише кілька місяців тому щодо документів на товар під час фактичних перевірок.
Йдеться про дві постанови Верховного Суду:
- від 03.03.2026 у справі №140/6980/24;
- від 28.07.2026 у справі №320/30796/24.
Формально Верховний Суд від попередньої позиції не відступив. Але друга постанова суттєво змінює практичні акценти: сам факт ненадання документів на початок фактичної перевірки ще не означає автоматичної законності штрафу.
Більше того, якщо контролюючий орган намагається застосувати за один епізод ненадання документів декілька санкцій за різними законодавчими нормами, виникає інше принципове питання: чи справді існують два самостійні правопорушення, чи один і той самий факт просто двічі використано як підставу для відповідальності?
Категоричний підхід: документи мають бути на початок перевірки |
У постанові від 03.03.2026 у справі №140/6980/24 Верховний Суд зайняв достатньо жорстку позицію.
Закон №265/95-ВР прямо зобов’язує суб’єкта господарювання надати контролюючому органу на початок перевірки документи у паперовій або електронній формі, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що перебувають у місці продажу.
Верховний Суд виходив із того, що цей обов’язок виникає безпосередньо із закону та не залежить від того, чи направила ДПС платнику окремий письмовий запит.
Тобто окрема вимога податківців для виникнення такого обов’язку не потрібна.
У практичному застосуванні позицію можна було прочитати досить просто:
не надав документи на початок фактичної перевірки – виникають підстави для застосування санкції, розмір якої може дорівнювати вартості відповідного товару.
Саме така категоричність і створювала для платників особливо високий ризик під час фактичних перевірок.
Постанова від 28.07.2026: автоматизму вже немає |
У справі №320/30796/24 Верховний Суд не відмовився від попереднього висновку.
Отже, базове правило залишається: документи щодо обліку та походження товарних запасів мають бути надані на початок фактичної перевірки.
Але Верховний Суд фактично додав до цього правила принципово важливе уточнення:
самого встановлення факту ненадання документів недостатньо для висновку про правомірність застосованої фінансової санкції.
Контролюючий орган повинен довести фактичні обставини конкретного правопорушення, а суд – перевірити належність, допустимість, достовірність та достатність відповідних доказів.
Таким чином, між двома постановами є суттєва різниця саме у практичному застосуванні.
Якщо березневу позицію легко було сприйняти як формулу «немає документів на старті – є штраф», то липнева постанова фактично вимагає значно глибшого аналізу:
- які конкретно документи не надані;
- які товари вони мали підтверджувати;
- яке саме правопорушення вчинено;
- як воно зафіксоване;
- якими доказами підтверджується;
- як визначена база для фінансової санкції.
Якщо ДПС сама встановила строк подання документів |
Окремо Верховний Суд звернув увагу на поведінку самого контролюючого органу.
У справі №320/30796/24 ДПС уже після початку фактичної перевірки вручила платнику письмовий запит, у якому сама визначила перелік необхідних документів, строк і порядок їх подання.
Ця обставина має принципове значення.
Якщо контролюючий орган сам установив певний порядок взаємодії з платником, його подальша поведінка повинна бути послідовною та передбачуваною.
Платник має обґрунтоване очікування, що документи, подані відповідно до встановленого самою ДПС порядку, будуть прийняті, досліджені та оцінені до прийняття податкового повідомлення-рішення.
Іншими словами, податковий орган не повинен спочатку встановлювати платнику конкретний строк для надання документів, а після їх подання фактично заявляти:
«ці документи вже не мають значення, оскільки їх необхідно було надати раніше».
Саме в цій частині липнева постанова суттєво пом’якшує практичні наслідки попередньої категоричної позиції Верховного Суду.
Один факт – два штрафи? |
Ще цікавішим є інший аспект справи №320/30796/24.
За результатами однієї фактичної перевірки контролюючий орган застосував відповідальність як за Законом №265/95-ВР, так і за Податковим кодексом України.
Верховний Суд звернув увагу, що йдеться про різні за нормативною конструкцією правопорушення, для кожного з яких повинні бути встановлені власні юридично значущі обставини.
Але саме тому недостатньо просто послатися на дві різні норми законодавства.
Необхідно встановити співвідношення двох правопорушень та з’ясувати, чи не відбулося фактичного ототожнення різних за правовою природою порушень.
І це, на нашу думку, одна з найважливіших тез постанови для захисту платника податків.
Не можна лише шляхом посилання на дві законодавчі норми автоматично перетворити один фактичний епізод:
«платник не надав ті самі документи під час тієї самої перевірки»
на два самостійні правопорушення.
Якщо застосовуються дві фінансові санкції, контролюючий орган повинен довести два самостійні склади правопорушень, а не двічі використати один і той самий факт ненадання документів.
Така постановка питання також відповідає конституційному принципу, відповідно до якого особу не може бути двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Водночас важливо не перебільшувати зміст постанови: Верховний Суд не встановив загальної заборони одночасного застосування санкцій за Законом №265/95-ВР та Податковим кодексом України.
Якщо фактичні обставини підтверджують два різні склади правопорушень, питання про дві окремі санкції може поставати.
Але саме існування двох норм закону ще не доводить існування двох правопорушень.
Що використовувати платнику податків у спорі з ДПС |
Постанова Верховного Суду від 28.07.2026 дозволяє суттєво посилити аргументацію при оскарженні результатів фактичної перевірки.
1. Вимагати встановлення конкретного складу правопорушення.
Фрази в акті перевірки «документи не надані» недостатньо. ДПС повинна встановити, які саме документи не були надані, щодо яких саме товарів та яке конкретно порушення з цього випливає.
2. Розмежовувати ненадання документів і відсутність товарного обліку.
Це не тотожні фактичні обставини. Саме ненадання документа під час перевірки не повинно без додаткового доказування автоматично означати, що весь товар у господарському об’єкті є необлікованим.
3. Перевіряти, як саме ДПС зафіксувала ненадання документів.
Необхідно досліджувати всю процедуру перевірки, зміст запитів, акти, пояснення працівників, строки та спосіб передання документів, а не обмежуватися одним формулюванням в акті перевірки.
4. Посилатися на порядок, який встановила сама ДПС.
Якщо контролюючий орган визначив конкретний строк та спосіб подання документів, потрібно доводити виконання платником саме такого порядку та вимагати оцінки поданих документів.
5. Окремо аналізувати кожну застосовану санкцію.
Якщо за результатами одного епізоду прийнято декілька податкових повідомлень-рішень, доцільно буквально розкласти кожне правопорушення на його фактичні елементи.
Ключове питання для спору:
який окремий фактичний епізод є підставою для першої санкції і який окремий фактичний епізод є підставою для другої?
Якщо в обох випадках відповідь фактично одна – «не надані ті самі документи під час тієї самої перевірки» – це суттєво посилює аргумент щодо недопустимості фактичного подвійного притягнення до відповідальності за один склад правопорушення.
6. Перевіряти розрахунок вартості необлікованих товарів.
Якщо розмір фінансової санкції визначений виходячи з вартості товару, ДПС повинна обґрунтувати, які конкретно товари визнані необлікованими, на підставі яких доказів та яким чином визначена їх вартість.
Висновок |
Постанова Верховного Суду від 28.07.2026 у справі №320/30796/24 не скасовує висновок, сформульований 03.03.2026 у справі №140/6980/24.
Обов’язок надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, на початок фактичної перевірки залишається.
Проте Верховний Суд фактично виправляє надмірну категоричність практичного застосування попередньої позиції.
Ненадання документів на початок перевірки – це обставина, яку необхідно оцінювати, але ще не готовий доказ законності будь-якого штрафу, який вирішила застосувати ДПС.
Контролюючий орган повинен довести конкретний склад правопорушення, належно зафіксувати його, оцінити подані платником документи, обґрунтувати розмір санкції та окремо довести підстави для кожного виду відповідальності.
У справі №320/30796/24 належної оцінки всіх цих обставин судами попередніх інстанцій надано не було. Саме тому Верховний Суд скасував попередні судові рішення та направив справу на новий розгляд.
Тому позицію платника у подібному спорі варто будувати вже не лише навколо аргументу «документи фактично існували та були надані».
Значно сильніше поставити перед контролюючим органом та судом комплекс питань:
- який конкретно склад правопорушення доведено;
- якими доказами він підтверджується;
- чи дотримано процедуру фіксації ненадання документів;
- чи врахована поведінка та власні вимоги контролюючого органу;
- як визначено вартість товарів, від якої розраховано санкцію;
- і головне – чи не використано один і той самий фактичний епізод двічі для застосування юридичної відповідальності.
Саме такий підхід після постанови від 28.07.2026 виглядає значно сильнішою позицією платника податків у спорі щодо результатів фактичної перевірки.
Комплексний захист бізнесу
Компанія «Вікторія» супроводжує бізнес у питаннях податкових перевірок.
У випадках, коли адміністративного врегулювання недостатньо та необхідний судовий захист, юридичний супровід забезпечують адвокати АО «Західна Правозахисна Група» — партнера Компанії «Вікторія».
Такий підхід дозволяє поєднати податкову, бухгалтерську та юридичну складові захисту платника — від аналізу причин блокування або ризиковості до представництва інтересів підприємства в суді.
Компанія «Вікторія»
Приєднуйтесь до нашого ТГ каналу: 
Компанія Вікторія – юридичні та бухгалтерські рішення для бізнесу в Україні та за кордоном.
victorija.ua
Також можуть бути цікавими публікації на сайті:
Відголос інспекційних відвідувань. Суд скасував Постанову Держпраці
Наслідки несвоєчасного розгляду ДПС України скарги платника ЄСВ
Оскарження адміністративно – господарських санкцій Фонду соціального захисту інвалідів
СЕА ПДВ та реорганізація підприємств. Оскарження бездіяльності ДПС
Оскарження відмови реєстрації податкових накладних у разі просвоєння ризиковості
Перерахунок пенсії військовослужбовців: судовий порядок
Старі граблі: як Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю домагається грошей бізнесу та як цьому протидіяти
Перевірка без перевірки: оскарження заочних донарахувань
